Профілактика професійних отруєнь пестицидами

Головним завданням медичної сестри є проведення бесід з працівника­ми з приводу дотримання повної безпеки у роботі з отруйними речовинами. Попередження забруднення продуктів харчування водойм і атмосферного повітря. Особливу увагу слід звернути на контроль з використанням за­собів індивідуального захисту і дотриманням правил особистої гігієни. До роботи з отрутохімікатами не допускаються люди молодші 18 років. Кон­такт з пестицидами заборонений вагітним і матерям, які годують груддю. Працівників забезпечують спецодягом, спецвзуттям, рукавицями, респі­раторами і протигазами, захисними окулярами.

ОЦІНКА СТАНУ ХВОРОГО

Проводять на основі клінічних та лабораторних даних. Формулюють наявні та потенційні проблеми і розробляють план сестринського догляду залежно від переважання клінічних синдромів. Аналізують план лікарсь­ких призначень і виконують необхідні втручання.

ДОГЛЯД ЗА ХВОРИМИ

При догляді за пацієнтами, які працюють з отрутами, важливе значен­ня має догляд за слизовими оболонками, особливо очима.

Догляд за очима здійснюють у разі наявності виділень, що склеюють вії. В таких випадках за допомогою стерильних марлевих серветок, змоче­них розчинами етакридину лактату (риванолу) 1:5000 або слабкого розчи­ну калію перманганату, спочатку розм'якшують І видаляють кірки, а потім промивають кон'юнктивальний мішок перевареною водою, відваром ро­машки, заваркою чаю або фізіологічним розчином. Для цього повіки роз­водять вказівним і великим пальцями лівої руки. Правою рукою, не торка­ючись повік та вій, проводять зрошення за допомогою гумового балончика або спеціальної скляної посудини (ундинки) від зовнішнього кута ока до внутрішнього.

Введення крапель в очі Піпетку перед використанням треба прокип'я­тити, руки медичної сестри помити теплою водою з милом і протерти спир­том. Для кожного лікувального засобу використовують окрему піпетку. Хворий сидить, трохи закинувши голову назад. Правою рукою медична сестра набирає в піпетку 2-3 краплі стерильних ліків для кожного ока. В ліву руку вона бере марлеву серветку і пальцями відтягує донизу нижню повіку. Хворому пропонують дивитися вгору. Піпетку тримають на відстані 1-2 см від ока. не дотикаючись вій і закапують у кон'юнктивальну складку 1 краплю розчину, через короткий проміжок часу - другу і про­сять хворого закрити очі. В кон'юнктивальному мішку вміщується лише І крапля, тому вводити більше ніж дві краплі т-чає потреби. Марлевою сер­веткою сестра знімає краплі, що витиснулися і ока на шкіру. Можна впус­кати краплі в ділянку верхньої зони краю рогівки при відтягуванні верх­ньої повіки і відведенні погляду вниз. При різкому блефароспазмі хворому, який лежить на спині, після туалету шкіри навколо ока можна закапати

кілька крапель лікарського засобу в шкірну ямку біля внутрішнього кутка очної щілини, а потім, розсунувши пальцями повіки, пустити рідину в ко-н'юнктивальний мішок.

Медична сестра, працюючи на підприємстві, повинна запобігати роз­витку професійних захворювань і вміти проводити оксигенотерапію.

Оксигенотерапія - використання кисню з лікувальною метою. Для інга­ляційного введення кисню необхідні балон з киснем і редуктором, киснева подушка з гумовою трубкою, краном і мундштуком. Для наповнення кис­невої подушки знімають мундштук і, відкривши кран, з'єднують гумову трубку з редуктором кисневого балона та повільно відкривають вентиль редуктора. Після заповнення подушки закривають вентиль редуктора і кран подушки, надягають мундштук. Перед інгаляцією кисню потрібно переко­натися в прохідності дихальних шляхів: відсутності в них мокротиння чи блювотних мас. Мундштук протирають спиртом, обгортають вологою марлею і прикладають до рота хворого. Відкривають кран на трубці по­душки, кисень під тиском виходить й при вдихові надходить у дихальні шляхи. Швидкість надходження його регулюють краном або натисканням на кут подушки. Хворі добре переносять подачу 4-5 л кисню за 1 хв. По­душки вистачає на 4-7 хв. Зволоження кисню при цьому способі недостатнє і хворі скаржаться на сухість слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. При використанні цього способу інгаляції мають місце значні втрати кис­ню, неможливо регулювати його концентрацію.

Для оксогенотерапії використовують носові катетери або пластикові трубки відповідної довжини і діаметра, які приєднують через трійник до джерела кисню (киснева подушка, кисневий інгалятор, централізована си­стема подавання кисню). Катетери попередньо кип'ятять, змащують сте­рильною вазеліновою олією і вводять через нижній носовий хід до задньої стінки глотки. Кисень через апарат Боброва (для зволоження) подають із швидкістю 2-3 л за 1 хв.

Інгаляцію кисню можна проводити через маску. Маски бувають мета­леві або пластикові, вигнуті таким чином, щоб при накладанні на обличчя вони закривали рот і ніс. Введення кисню за допомогою маски може здійсню­ватись за відкритою, напівзакритою або закритою системами. При відкритій системі маска нещільно прилягає до обличчя, і вдихувана газова суміш -це збагачене киснем (до ЗО %) атмосферне повітря. Видих відбувається в оточуюче середовище. При інгаляції кисню за напівзакритим методом лише частина вдихуваної суміші надходить у зовнішнє середовище. Економіч­ного використання кисню досягають включенням в систему дихального мішка. З метою запобігання постійному переповненню він обладнаний кла­паном викиду, через який видаляється надлишковий об'єм дихальних газів. Маску щільно одягають на обличчя, фіксуючи ЇЇ гумовими лямками. Ди­хання відбувається чистим киснем з поверненням у камеру близько 1/3 ви­дихуваного повітря. Кисень при цій системі можна не зволожувати. Час від

часу дихальну камеру спорожнюють від конденсованої вологи. Недоліком цього методу є можливе збільшення концентрації вуглекислоти у суміші, яку вдихають.

ПЛАН СЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

Проблема. Печія внаслідок попадання пестицидів на шкіру.

Причина, Подразнення поверхневого шару шкіри.

Мета. Зменшення печії.

Втручання.

1.Промити шкіру проточною водою.

2. Змастити шкіру індиферентним кремом.

3. Спостерігати за загальним станом пацієнта.

4. З'ясувати рівень знань пацієнта про техніку безпеки при роботі з пе­
стицидами.

Реалізація плану догляду. Проводити заплановані заходи.

Оцінка результатів. Критеріями ефективності є зменшення печії шкіри.

Контрольні питання

1. Загальні відомості про пилові хвороби легенів (пневмоконіози).

2. Основні клінічні прояви пневмоконіозів.

3. Методи лабораторних та Інструментальних досліджень пневмоконіозів, інтерпре­
тація отриманих даних медичною сестрою.

4. Догляд за хворими на пневмоконіоз.

5. Загальні відомості про професійні інтоксикації.

6. Інтоксикація ртуттю та її сполуками, основні клінічні симптоми, основні види
екстреної долікарської допомоги.

7. Інтоксикація свинцем та його сполуками, основні клінічні симптоми, основні види
екстреної долікарської допомоги.

8. Інтоксикація пестицидами, основні клінічні симптоми, основні види екстреної
долікарської допомоги,

9. Участь медичної сестри у проведенні профілактичних заходів на підприємстві з
метою запобігання професійним захворюванням.

10. Участь медичної сестри у диспансерному спостереженні за хворими.

11. Проведення медичною сестрою оксигенотерапії.

12. Промивання шкіри та слизових оболонок ротової порожнини.

13. Промивання очей, закапування крапель в очі.

14. Складання плану догляду хворого із професійними захворюваннями і реалізація
його в стаціонарних та домашніх умовах.