Розділ 3. Майстерність публічного виступу

Кейс 104

▪ Слухачі часто просять вас повторити щойно сказані вами слова;

▪ Люди помічають у вас ідіосинкразію до публічних виступів;

▪ У вас помітний акцент;

▪ У мікрофоні звук «п» у вас звучить глухо, неприємно і штучно;

▪ У вас втомлюється горло після десятихвилинної розмови;

▪ У ваших слухачів через деякий час починає блукати погляд, оскільки ви говорите монотонно. (Браун Л. Имидж – путь к успеху. – СПБ.: Питер Пресса, 1996. –с. 108).

Завдання.

1. Прочитайте запропоновані матеріали та проаналізуйте помилки у мовленні людини, яка працює з аудиторією.

2. Проаналізуйте ваше мовлення під час спілкування з аудиторією. Чи не допускаєте ви подібних помилок.

Кейс 105

…Починаючи підготовку до виступу, треба насамперед з’ясувати мету, якої ми хочемо досягти, наприклад:

- проінформувати слухачів;

- переконати слухачів;

- спонукати слухачів;

- розважити слухачів.

Мету виступу треба мати завжди на увазі під час підготовки й виголошення … промови – це впливає на її обсяг, упорядкування, спосіб виголошення та аргументацію.

Найважче спонукати слухачів до дії. У цьому разі на них слід вплинути психологічно, переконати їх, що вони повинні зробити саме так, як ви їм рекомендуєте.

Якщо ви хочете спонукати слухачів до дії, то подумайте, чи зможуть вони зробити те, до чого ви їх закликаєте, відразу ж після промови – інакше їх намір поступово згасне. (Томан Іржі. Мистецтво говорити. – К.: Політвидав України, 1986. –с.220).

Завдання:

1. Поясніть, у чому полягають особливості обґрунтування мети виступу.

Розкрийте сутність думки про те, що спонукати слухачів до дії найскладніша мета, яку лектор може поставити перед собою.

Кейс 106

Оратор закінчував свій виступ, але його гугнявий, хриплий, безбарвний голос не впливав на аудиторію.

Завдання.

1. Проаналізуйте подані характеристики неприємного голосу. Вирізніть шляхи подолання вказаних недоліків голосу.

2. Визначте, чи не притаманні ці недоліки вашому голосу.

Кейс 107

… Справжнім лектором і промовцем може бути лише той, хто готуючи лекцію, думає про слухачів і здатен відповідно до ситуації змінювати виклад матеріалу.

Готуючи промову, подумайте над такими питаннями:

- Чого чекає слухач від мого виступу?

- Які з проблем, що турбують слухачів, я можу допомогти розв’язати?

- Що знають слухачі про тему виступу?

- Який загальний рівень їхніх знань?

- Що я повинен висвітлити детально?

- Про що досить сказати лише в загальних рисах?

- Яких спеціальних висловів і термінів слухачі можуть не зрозуміти?

- Які дані треба підкріпити вдалим прикладом, порівнянням, тощо?...

…Дуже важливо правильно сформулювати тему лекції. Запам’ятайте, що слухачі насамперед з назви судитимуть, чи цікава лекція і чи варто її слухати: назва в цьому разі відіграє роль принади. Тому постарайтеся придумати вдалу назву, не шкодуйте часу для цього.

Уявіть собі, наприклад, що ви маєте розповісти у вищому навчальному закладі про методи навчання. Назва лекції «Методика навчання» буде для студентів менш привабливою, ніж, скажімо, «Як раціонально вчитися»… (Томан Іржі. Мистецтво говорити,- К.:Політвидав України, 1986.- с.221-226).

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал і поясніть, що потрібно врахувати, формулюючи тему виступу.

2. Поясніть, яким чином готується до лекції лектор, який вміє враховувати рівень підготовки слухачів.

Кейс 108

Ніколи не стане добрим промовцем той, хто виходить на трибуну, не підготувавши перед тим основи свого виступу. В дрібницях, можна покластися на досвід, ситуаційні впливи і стимули з боку слухачів, але основну частину виступу імпровізувати не можна. Промовець має чітко уявляти собі, що треба сказати у вступі, що в головній частині, а що наприкінці свого виступу. Людина, яка починає промову, не продумавши її структури, нагадує корабель, який виходить у море без стерна…

Варто згадати і про розподіл часу на окремі частини виступу. Психологи рекомендують приблизно 1—12 відсотків запропонованого часу присвячувати вступові, 4-5 відсотків – закінченню, а решту часу – головній частині…(Томан Їржі. Мистецтво говорити. – К.: Політвидав. України, 1986. –с.210).

Завдання:

1. Визначте структурні частини виступу промовця та з'ясуйте завдання кожного з них.

2. Скажіть, чи правомірно вважати розробку структури виступу його основою.

Кейс 109

Початок виступу має для промовця найважливіше значення, бо від нього багато що залежить, наприклад:

- чи подолає промовець хвилювання, заспокоїться і набуде впевненості;

- чи зуміє встановити контакт зі слухачами;

- чи зацікавить слухачів і чи приверне їхню увагу;

- чи зуміє стисло викласти тему виступу й пояснити розподіл його на окремі питання.

Для недосвідченого промовця початок виступу - це ніби стрибок у крижану воду. Перед ним відразу ж постає багато завдань. Він опиняється перед широким залом, під поглядами присутніх. Треба витримати ці погляди, Не можна показувати свого хвилювання, страху. Промовця представляють, і йому необхідно якось реагувати на те, що про нього говорять. Треба вибрати зручну позу, подолати внутрішнє напруження, кілька разів удихнути повітря і лише після цього почати повільно й спокійно говорити.

Отже, початок виступу ставить перед промовцем найвищі вимоги. Крім усього сказаного, останній уже під час вступу повинен перебороти неспокій, напруження і хвилювання. Якщо промовець дотримується викладених тут рекомендацій (коротка пауза перед тим, як говорити, глибоке дихання, повільне мовлення, спокійні й упевнені погляди на присутніх), то протягом перших хвилин своєї промови він урівноважиться, заспокоїться і справить на слухачів приємне враження.

Пам’ятайте, що вступ стосується слухачів, тоді як закінчення – суті проблеми, викладеної у виступі. Ваш виступ не матиме успіху, якщо ви не завоюєте симпатії слухачів. А це має статися якнайраніше: якщо можна, то вже під час вступу…

Починайте з того, що близьке слухачам, пов’язане з їхнім місцем проживання, роботою, тощо. Ще оратори давнього Риму рекомендували вже у вступі привертати увагу слухачів приємними для них речами.

Вступ не повинен бути надто серйозним, надто сухим, надто довгим. Чим більше думає промовець про слухачів, готуючись до виступу, тим кращий початок він зробить.

І, нарешті, мета вступу полягає ще й у тому, щоб стисло пояснити зміст завдання промови і частково зазначити питання, на яких автор збирається спинитися…

Яких помилок припускаються промовці під час підготовки вступу? Складаючи вступ, роблять його або довгим, або нудним, або те й друге разом. Не вміють докладно пояснити, про що йтиметься, внаслідок чого слухачі орієнтуються зовсім не на те, що вони почують від промовця. Нічого дивного, що після виступу всі розходяться розчаровані. Ще одна помилка полягає в тому, що інколи промовець починає з досить цікавого випадку, який, проте, зовсім не стосується суті справи. Найгірша ситуація виникає тоді, коли впродовж усього виступу промовець так і не зуміє привернути уваги слухачів. (Томан Їржі.: Мистецтво говорити. – К.: Політвидав України, 1986. –с.210).

Завдання.

1. Прочитайте запропонований матеріал та охарактеризуйте особливості початку виступу промовця.

2. Розкажіть про помилки, які мають місце під час підготовки початку виступу. Опишіть (усно) помилки, які мали місце під час підготовки вами (чи кимсь із ваших знайомих) вказаного складника виступу. Опишіть шляхи подолання вказаних помилок.

Кейс 110

… Найцікавішою формою викладу в популярній лекції є розповідь про певні події, учасниками яких були певні люди. Чому дієвість впливу розповіді набагато вища порівняно з іншими формами? Тому що кожній людині цікавіше те, що перебуває в русі, те, що відбувається з живими істотами, насамперед з людьми.

Нерухоме й неживе слухачів менше цікавить. Тому описи неживих предметів, і навіть живих істот, зокрема деталей їхнього зовнішнього вигляду, не привертають уваги слухачів, якщо ці описи не пов’язані з рухом, тобто з дією. Зверніть увагу, як реагують слухачі на такі слова промовця: «А зараз я розповім вам про подію, що сталася…» Аудиторія відразу завмирає і спрямовує свої погляди на промовця.

Пересвідчитися в цьому ви можете на собі, читаючи гостро сюжетну книжку, скажімо, детектив. Які частини ви іноді пропускаєте? Описи країни, місцевості й середовища, чи зображення дій та виклади розмов у формі діалогу? Звичайно ж, перше – описи. Натомість дії й розмови не минають вашої уваги.

Уявіть собі, що ви слухаєте лекцію, на якій лектор-науковець наводить результати, одержані ним під час дослідження сновидінь. Лектор говорить: «Численні експерименти показали, що тваринам сняться сни, так само, як і людям». І хоча це повідомлення має дещо сенсаційний характер і змусить вас замислитися, воно вже ж не подіє на вас так сильно, як повний опис експерименту: «Для того щоб встановити, чи бачать тварини сни, кілька піддослідних мавп помістили в темну кімнату і посадили перед екраном, на якому через певні проміжки часу з’являлися різні зображення. Відразу ж після виникнення зображення на мавпу діяли електричним струмом. Коли тварина хапалася за жердину, що була закріплена перед нею, і трусила її, дію струмом припиняли. Мавпи швидко виявляли цю закономірність і щоразу, коли на екрані з’являлося зображення, кидалися трясти жердину, таким чином уникаючи удару.

Коли навички трясти жердину при виникненні зображення закріпилися, демонстрацію зображень припинили. І ось мавпи поснули. Через деякий час відбулось оте сенсаційне відкриття, яке вчені передбачали: тварини бачать сни так само, як і люди. Мавпи й уві сні трясли жердину, коли перед ними мов на екрані, з’являлося зображення. У такий спосіб було доведено, що під час сну мавпи бачать сновидіння».

Уявіть собі, наскільки ефективніше подіяла на слухачів розповідь про згаданий психологічний експеримент, у якій ішлося про дії живих істот, ніж просте повідомлення про те, що тварини бачать сни так само, як і люди. Не забувайте про це, готуючись до виступу, намагайтеся пожвавити сухі твердження й описи колоритною розповіддю про якісь цікаві події. Ви переконаєтеся, що розповідь зацікавить слухачів набагато більше.

Про певні пригоди у виступі слід розповідати стисло. Всі зайві подробиці краще вилучити. Спробуйте подати цікаву ситуацію зі швидким розвитком подій. Опустіть усе, що може уповільнити темп розвитку пригоди, і швидко наближайтеся до її кінця. (Томан Їржі.: Мистецтво говорити. – К.: Політвидав України, 1986. –с.224).

Завдання:

1. Охарактеризуйте особливості підготовки головної частини популярної лекції.

2. Розробіть основну частину виступу перед аудиторією з певної теми, враховуючи запропоновані рекомендації.

Кейс 111

…Закінчення виступу, як правило, складається з двох частин:

- узагальнення головних думок;

- обов’язкове підбиття підсумків, наголошення на поставлених цілях, заклик до виконання певних дій (залежно від характеру виступу).

Навіть досвідчені промовці часом припускаються помилок, закінчуючи загалом кваліфікований виступ невдало, і тим знижують його ефективність. Вони або говорять так довго, що слухачам, як кажуть, аж терпець уривається, або будують виступ так, що кульмінація настає далеко до його закінчення, або забувають виділити головні думки й підбити підсумки…

Про наближення закінчення виступу слухачів треба повідомити. Це дещо загострить їхню увагу – вони захочуть послухати узагальнення й підсумки промови. Після цього, зрозуміло, промову треба справді закінчити протягом 2-3 хвилин.

Ніколи не закінчуйте свого виступу словами: «Оце і все, що я вам хотів сказати!» Це неправильно. Не забувайте: закінчення вирішує, що саме слухачі запам’ятають, що вони візьмуть для себе з вашого виступу.

А оскільки закінчення має таке важливе значення, то прикінцеві речення треба підготувати й записати заздалегідь так само, як і початкові. Подумайте над ними в спокійній обстановці, постарайтеся сформулювати їх виразніше й переконливіше. Зробити це без попередньої підготовки коли ви стоїте перед аудиторією, набагато важче, а то й узагалі неможливо. Звичайно, ви не повинні читати записані речення. Вивчіть їх перед виступом напам’ять (Томан Їржі.: Мистецтво говорити. – К.: Політвидав України, 1986. – с.210).

Завдання.

1. Прочитайте запропонований матеріал та вирізніть характерні особливості побудови закінчення виступу.

2. Назвіть помилки, які зустрічаються під час реалізації закінчення виступу та поясніть їх сутність.

Кейс 112

…У кожному виступі є дещо, окрім слів, і це дещо має значення. Це відбиток індивідуальності. Річ не в тому, що ви говорите, скільки в тому, як ви це говорите.

Одного разу я сидів на концерті поруч із молодою жінкою, яка під час виступу Падеревського стежила по нотах за виконанням мазурки Шопена. Вона не могла зрозуміти. Він брав точнісінько ті ж ноти, що брала вона, коли грала цей твір, але її виконання було звичайним, а його натхненним, разюче прекрасним, він зачаровував аудиторію. Річ не лише в тих нотах, котрі він брав, а в почутті, в артистичності в особистій привабливості, яку він вкладав у гру, і в цьому була різниця між посередністю і генієм.

…У мовленні мають значення три речі, - зауважив одного разу з веселим цинізмом лорд Морлі, - хто говорить, як говорить і що говорить. Із цих речей найменше значення має третя. Це перебільшення? Так, але крізь нього проглядає істина.

Едмунд Берк писав промови настільки досконалі за логікою, аргументацією і побудовою, що їх тепер вивчають як класичні зразки в половині коледжів його країни, але Берк був нікудишнім оратором. У нього не було здібностей виголошувати свої перли, робити їх цікавими й переконливими. Тому в палаті общин його називали «обіднім дзвоном». Коли він піднімався на трибуну, члени палати починали кашляти, човгати ногами і юрбами покидали зал.

… А для хорошого виступу найголовніше – саме відчуття контакту з аудиторією. Слухачі повинні відчувати, що певне послання йде від голови й серця оратора до їхньої свідомості й сердець.

…Сучасна аудиторія – чи п'ятнадцять чоловік на діловій нараді, чи тисяча людей під тентом – хоче щоб оратор говорив так само просто, як і в особистій розмові, і, взагалі, у тому ж стилі, наче він веде розмову з однією людиною.

У тому ж стилі, але не з такою силою, бо його навряд чи почують. Щоб здаватися природнім, він повинен, виступаючи перед сорока слухачами, витрачати значно більше енергії, ніж говорячи з однією людиною. Так само, як статуя, що на даху будинку, повинна бути величезних розмірів, аби спостерігач на землі сприймав її як фігуру звичайної величини.

…Саме це потрібно аудиторії: природна манера говорити, трохи афектована.

…І єдиний у світі спосіб набути цієї афектованої природності – практикуватися. І коли ви практикуєтеся й помічаєте, що говорите скуто, зупиніться і різко скажіть собі: «Слухай, що трапилося? Опам’ятайся. Стань людиною!» А потім оберіть кого-небудь в аудиторії, когось, хто сидить позаду, людину із найзвичайнісінькою зовнішністю, яку лише зможете знайти і говоріть, звертаючись до неї. Забудьте про те, що в приміщенні є інші люди. Ведіть бесіду з цією людиною. Уявіть собі, що вона поставила вам запитання, а ви на нього відповідайте. Якщо б вона встала і звернулася до вас і вам довелося б відповідати їй, це відразу ж і неодмінно змусило б вас говорити в тоні особистої бесіди природніше, простіше. Тому уявіть собі, що саме так воно і є.

Ви можете застосувати метод: справді ставити запитання і відповідати на них. Наприклад, у середині виступу скажіть: «Ви, хочете знати, як я доведу це? У мене є переконливі докази, ось вони…» А потім почніть відповідати на уявне запитання. Такі речі можна робити дуже природно. Це порушить монотонність викладу, зробить виступ дохідливішим, приємнішим і жвавішим.

Щирість, піднесеність і глибока переконливість теж допоможуть вам. Коли людина в полоні своїх почуттів, зовні виявляється її істинна сутність. Перешкоди зникають. Полум’я її емоцій спалює всі бар’єри. Вона говорить невимушено і природно.

Таким чином, обговорюючи питання про стиль викладу матеріалу, ми доходимо висновку, на якому вже неодноразово наголошували: у виступи треба вкладати душу. (Карнеги Дейл. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. – М.:Прогресс, 1989. –с.367 – 371).

Завдання.

1. Прочитайте запропонований матеріал та вирізніть уміння необхідні оратору для здійснення впливу на аудиторію.

2. Поясніть, у чому полягає сутність контакту оратора з аудиторією.

Кейс 113

Існують чотири засоби, які всі ми несвідомо використовуємо в серйозній розмові. Але чи застосовуєте ви їх, виступаючи публічно? Більшість людей цього не робить.

а) Чи виділяєте ви важливі слова у фразі і чи підпорядковуєте їм менш важливі? Чи вимовляєте всі слова, зокрема прийменники й сполучники, майже однаково, чи вимовляєте фразу, посилюючи на чомусь голос?

б) Чи вібрує ваш голос, періодично підвищуючись і понижуючись, подібно до голосу маленької дитини, коли вона розмовляє?

в) Чи змінюєте ви темп свого мовлення, швидко вимовляючи слова, які не важливого значення, і витрачаючи більше часу на ті, котрі ви хотіли б виділити?

г) Чи робите ви паузи, перед висловлюванням важливих для вас думок і після них? (Карнеги Дейл. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публічно. – М.:Прогресс, 1989. –с.316).

Завдання:

1. Охарактеризуйте запропоновані способи організації мовлення у процесі спілкування з аудиторією.

2. Проаналізуйте ваші можливості у реалізації вказаних способів організації мовлення.

Кейс 114.

1. ….Початок виступу – найбільша складність, але водночас він винятково важливий, оскільки в цей момент розум слухачів свіжий і на нього порівняно легко вплинути. Якщо покладатися на випадковість, то це може спричинити серйозні наслідки; початок виступу треба ретельно готувати заздалегідь.

2. Вступ повинен бути коротким і містити не більше одного чи двох речень. Часто можна взагалі обійтися без нього. Починайте просто із суті вашого виступу, витративши на це мінімальну кількість слів. Ніхто не стане заперечувати проти цього.

3. Новачки схильні розпочинати виступи або з гумористичної розповіді, або з вибачення. І те, й друге зазвичай буває невдалим. Лише дуже небагато людей – дуже, дуже, дуже небагато – можуть з успіхом розповісти смішний анекдот… Ніколи не вибачайтеся, бо, як правило, це ображає ваших слухачів і дратує їх. Говоріть саме те, що плануєте сказати, скажіть це швидко і сідайте на місце.

4. Оратор може завоювати увагу аудиторії такими способами:

а) пробудити допитливість слухачів;

б) просто повідавши цікаву історію;

в) розпочавши з конкретної ілюстрації;

г) використавши якийсь предмет;

д) поставивши запитання;

е) розпочавши з якоїсь особливої цитати;

ж) показавши, що тема виступу пов’язана з життєво важливими інтересами слухачів;

з) почавши з надзвичайних фактів.

5. Не розпочинайте вашого виступу надто формально. Не виявляйте, що ви особливо ретельно його готували. Він повинен мати вигляд вільного, мимовільного, природного. Цього можна досягти, заговоривши про те, що тільки-но відбулося, чи про те що тільки-но говорилося. (Карнеги Дейл. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публічно. – М.:Прогресс, 1989. –с.419 – 420).

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та вирізніть характерні особливості початкового етапу виступу перед аудиторією, які пропонує Д.Карнегі.

2. Проаналізуйте запропоновані способи завоювання уваги аудиторії та розкрийте суттєві особливості кожного з них.

Кейс 115

1. Кінцівка промови справді є її найважливішим стратегічним елементом. Те, що сказано в кінці, слухачі, зазвичай, будуть довше пам’ятати.

2. Не закінчуйте свого виступу словами: «Ось приблизно все, що я хотів сказати з цього питання. Отже, мабуть, я на цьому закінчу». Закінчуйте, але не говоріть про те, що ви закінчуєте.

3. Ретельно підготуйте кінцівку вашої промови заздалегідь… Прорепетируйте її, знайте майже дослівно, як ви хочете завершити свій виступ. Плавно закінчуйте свою промову. Не залишайте її незавершеною і розбитою, наче зазубрений камінь.

4. Ось сім варіантів кінцівки:

а) резюмувати, знову повторити і стисло викласти основні положення, яких ви торкнулися у своєму виступі;

б) закликати до дії:

в) зробити слухачам доречний комплімент;

г) викликати сміх;

е) використати цитату з Біблії.

5. Підготуйте хороший початок ї хороший кінець виступу і зробіть так, щоб вони були пов’язані між собою. Завжди припиняйте свій виступ раніше ніж ваші слухачі захочуть цього. Пам’ятайте: «Після піку популярності дуже швидко настає перенасичення». (Карнеги Дейл. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично. – М.:Прогресс, 1989. – с.374).

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та назвіть основні особливості кінцівки виступу оратора.

2. Проаналізуйте варіанти кінцівки виступу оратора, які з цих варіантів прийнятні для вас, а які з них ви не хотіли б використовувати у своїх виступах.

Кейс 116

На практичному занятті з «Педагогічної риторики» студенти добре засвоїли складники античного риторичного канону, який слугував своєрідною схемою роботи над виступом, а саме: інвенція (винахід, відкриття), диспозиція (розташування, розміщення), елокуція (спосіб викладу), меморія (пам'ять, спосіб запам’ятовування), акція, (дія, діяльність). Водночас викладач звернувся до них з проханням охарактеризувати ще один етап, який сьогодні вчені вважають за необхідне виокремлювати у діяльності оратора.

Завдання.

1. Прочитайте запропонований матеріал та дайте відповідь на питання, яке поставив викладач.

2. Розкрийте сутність кожного складника античного риторичного канону.

Кейс 117

Безумовно ви бували в театрі, на концерті, дивилися виступи акторів по телебаченню. Згадайте, як вони жестикулюють, завершуючи виступ, прощаючись з аудиторією. Найбільш вживаний жест-уклін як символ вдячності за теплий прийом, за оплески. Або, стоячи на авансцені, актор широко розводить руки в сторони, немовби обіймає тих. хто сидить у залі. Використовується ще такий жест: руку (руки) притискують до грудей і низько вклоняються. Цей жест символізує щиросердне ставлення, любов актора до глядачів.

Інший приклад. Передача КВК. Ведучий Олександр Масляков представляє суддів. Один, коли його називають, встає, повертається обличчям до залу, робить кивок головою, інший підіймає обидві руки в гору, з’єднує долоні і похитує руками; третій вклоняється; четвертий привітно махає рукою.

Кожен жест, який людина використовує при невербальному спілкуванні, має свою інтерпретацію. (Філоненко М.М. Психологія спілкування. Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – с.35)

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та з’ясуйте чи можливим є використання описаних жестів у процесі публічного виступу.

2. Визначте до якої групи жестів відносяться ті, що описані в даному прикладі.

Кейс 118

У цій групі жестів можна виділити такі:

- розкриття рук долонями догори – жест щирості і відкритості. Він може супроводжуватися прикладанням долонь до грудей або підняттям плечей. Наприклад, коли діти тішаться своїми досягненнями, вони відкрито показують руки, і навпаки, коли почувають свою провину, ховають їх у кишені або за спину;

- піджак, який розстібають, - так роблять люди відкриті і дружні до вас. Наприклад, відзначено, що коли ділові переговори успішні, спостерігається така жестова група: сидячі учасники розстібають піджаки розпрямляють ноги, пересуваються на край стільця, ближче до столу, що відокремлює їх від співрозмовника. (Філоненко М.М. Психологія спілкування. Підручник К.: Центр учбової літератури, 2008. – с.35)

Завдання:

1. Визначте, до якої групи жестів, що використовуються у процесі публічного виступу, відносяться описані у запропонованому матеріалі.

2. Поясніть, які особливості особистості оратора характеризують описані жести.

Кейс 119

Викладач звертаючись до студентів сказав: «Давайте проведемо експеримент. Запитайте того хто знаходиться поряд з вами, або близько від вас: «Що являють собою кручені сходи і брижі на воді». У відповідь почуєте: «Це сходи ось такі (робиться обертальний рух правою рукою по вертикалі). А брижі – такі (хвилеподібний рух рукою по горизонталі)»».

Завдання:

1. Визначте, до якої групи жестів, що використовуються у процесі публічного виступу, відносяться описані у даній ситуації.

2. Поясніть, у яких випадках доцільно використовувати під час виступу визначену вами групу жестів.

Кейс 120

Як відомо, крім змісту мовлення і голосу, оратор має й інші можливості особистого впливу на аудиторію. Він з’являється перед нею в усій своїй фізичній сутності, використовуючи такі міцні засоби впливу, як жести, міміку, усю свою чарівність. Справа в тому, що аудиторія часто складає враження про оратора з моменту його появи на трибуні. Іноді своєю зухвалістю, безсоромністю, намаганням показати свою перевагу перед слухачами він відштовхує аудиторію. Ритор, який виходить на трибуну в зім’ятому костюмі, непоголений, з гребінцем, що стирчить з кишені або бутербродом у руці, демонструє свою неповагу до аудиторії. На слухачів це справляє негативне враження. Від того як ритор стоїть, як тримаються на трибуні, залежить багато. Бувають випадки, коли оратор ще не встиг піднятись на трибуну, але вже говорить. Його не цікавить, чи слухають його, чи ні, чи чують його останні ряди. (Філоненко М.М. Психологія спілкування. Підручник К.: Центр учбової літератури, 2008. – с.69).

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та вирізніть складники зовнішнього вигляду оратора.

2. Підготуйте поради оратору щодо організації початкового етапу спілкування з аудиторією.

Кейс 121

Після того, як оратор піднявся на трибуну, він дає можливість аудиторії 5-10 секунд придивитись до нього, і в той же час сам встановлює з нею контакт. Так, пробігаючи очима по аудиторії, він дає зрозуміти, що з повагою ставиться до неї. Важко погодитися з точкою зору деяких спеціалістів у галузі риторики, які стверджують, що у випадку хвилювання або ускладнення під час виступу треба знайти в аудиторії людину, яка з більшою увагою на тебе дивиться та слухає, і увесь час дивитися на неї. Це погано, тому, що таким чином ви демонструєте свою зневагу до аудиторії і, крім того, людина, до якої ви постійно звертаєтесь, може збентежитися. Не кращою є й ситуація, коли ритор через короткозорість зосереджується лише на тексті, згинається у три погибелі і читає з паперу, не цікавлячись реакцією аудиторії (Філоненко М.М. Психологія спілкування. Підручник К.: Центр учбової літератури, 2008. – 69-70)

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та вирізніть помилки у зовнішньому вигляді оратора. Сформулюйте відповідні поради оратору.

2. Змоделюйте початковий етап вашого виступу перед аудиторією.

Кейс 122

Глибоке знання предмета виступу – це необхідна умова успішної публічної промови. Не можна переконати аудиторію в тому, чого сам досконало не вивчив, у чому сам не переконаний до кінця. Для оратора знання предмета мовлення виражаються в глибокому поєднанні високої загальної ерудиції в галузі теорії з ретельною підготовкою до кожного публічного виступу. Треба мати на увазі, що, крім, безсумнівної об’єктивної значущості для досягнення ефективності мовлення, відмінне знання теми має ще й безпосередній психологічний вплив на самого оратора, допомагаючи успішно боротися з професійним захворюванням, яке риторики усіх країн світу називають хворобою аудиторії. Хвороба ця уражає багатьох ораторів, і не тільки початківців. Не раз симптоми цієї хвороби на собі відчував кожний: нескладне мовлення, голос, який зривається, тремтіння в колінах, виступаючий холодний піт, пересихаюче горло, намагання кудись сховати руки, які зненацька здаються такими великими, що на них усі звертають увагу (Філоненко М.М. Психологія спілкування. Підручник К.: Центр учбової літератури, 2008. –68).

Завдання:

!. Прочитайте запропонований матеріал і поясніть на якому етапі реалізації античного риторичного канону слід враховувати вказані зауваження.

2. Згадайте та опишіть шляхи подолання так званої хвороби аудиторії.

Кейс 123

Імпровізація є вищою формою ораторського мистецтва. Імпровізаційна промова, як правило, більш емоційна, більш енергійна, вона сильніше впливає на слухачів. Сам факт імпровізації піднімає авторитет оратора, сприяє його успіху. Особливо важлива імпровізація у відповідях на запитання в полеміці, короткому виступі з доповіддю, обговореннях. Від промовця в даному випадку вимагається велика винахідливість та ерудиція.

Ідеальною ораторською промовою є промова, яка настільки добре підготовлена, що здається невимушеною, і аудиторія сприймає її як імпровізацію. Цього, безумовно, слід добиватись. Однак чистою імпровізацією захоплюватися не треба, тому, що, віддавшись натхненню, оратор може упустити суттєве і навіть важливе. Більше того, він може висловити неточне або помилкове положення, необережно обмовитись, віддаючи тим самим перевагу в руки недоброзичливців. Це особливо важливо, якщо події відбуваються в умовах полеміки, суперечки, де опоненти чіпляються до кожного слова і фрази. Тому треба максимально відточувати кожну фразу і формулювання. (Філоненко М.М. Психологія спілкування. Підручник К.: Центр учбової літератури, 2008. – 68).

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та визначте необхідні напрями підготовки оратора до спілкування з аудиторією.

2. Розкрийте суттєві особливості імпровізації у діяльності лектора.

Кейс 124

Для того, щоб взаємодіяти з іншими людьми, кожен індивід повинен визначити їх у певному просторі (де вони, скільки їх). Це просторове визначення є первинним моментом, від якого залежить подальша поведінка людини і її майбутні соціальні зв’язки. Кожна людина щодня зустрічається з іншими людьми в транспорті, на вулиці, спортивному майданчику, не задумуючись над тим, хто саме перебуває в цих місцях поряд з нею, однак кожен індивід пам’ятає про існування інших. Це виражається у зміні поведінки в присутності інших. Наприклад. дівчинка, яка тільки, що веселилась у себе в дома, виходячи на вулицю, надає собі серйозного вигляду, бо вона знає, що на вулиці присутні інші люди.

Отже, просторовий контакт є первинним і необхідним кільцем у формуванні соціальних взаємодій. (Філоненко М.М. Психологія спілкування. Підручник К.: Центр учбової літератури, 2008. –78).

Завдання:

1. Поясніть, яке значення має просторовий контакт в організації взаємодії мовця з іншими людьми.

2. Сформулюйте необхідні поради оратору щодо встановлення просторового контакту з великою аудиторією людей.

Кейс 125

Контакти обміну являють собою специфічний вид соціальних взаємозв’язків, у яких індивіди обмінюються цінностями, не маючи прагнення змінити поведінку інших людей. Це означає, що в ході таких короткочасних спорадичних обмінів увага індивіда концентрується на самому предметі обміну, а не на іншому індивіді, який вступає в обмін. Щодня людина має багато контактів обміну: купує квитки в транспорті, обмінюється репліками з пасажирами метро, запитує, як знайти такий –то заклад та ін. У більшості випадків у здійсненні контактів обміну людина зовсім не звертає уваги на індивідів. з якими вступає в контакт, її цікавить лише об’єкт обміну. Як приклад розвитку і удосконалення контактів обміну Я. Щепанський наводить приклад з купівлею газети. Спочатку у індивіда виникає на підставі певної потреби просторове бачення газетного кіоску, потім з’являється конкретний інтерес, пов'язаний з продажем газети і з продавцем, після чого відбувається обмін газети на гроші. Контакти розвиваються на базі однієї підстави – потреби у придбанні газети. Саме цей предмет є центральним у появі інтересу і наступного контакту обміну. Контакти обміну, що повторюються, можуть сприяти виникненню більш складних соціальних взаємозв’язків, які вже будуть повернені на людину, а не на об’єкт обміну. (Філоненко М.М. Психологія спілкування. Підручник К.: Центр учбової літератури, 2008. –79).

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал і вирізніть із нього ті поради, які доцільно використовувати мовцю у процесі спілкування.

2. Поясніть у чому різниця між контактом обміну і контактом у процесі спілкування оратора з аудиторією.

Кейс 126

Ефективність спілкування залежить від того, наскільки партнери глибоко втягнуті у спілкування. А це пов’язано з тим, наскільки свідомо підходить людина до вирішення тих чи інших питань, чи просто вона слухає й дивиться або не тільки слухає, але й обдумує те, що чує й баче. Для підвищення ефективності спілкування важливо мати можливість або хоч би шанс «включити» і спрямувати мислення співрозмовника в «потрібному» (відповідно з цілями) напрямку.

Один із найбільш відомих прийомів управління мисленням іншого – це риторичне питання. Сутність його зводиться до того, що мовець і той хто слухає використовують питання, на які вони не чекають відповіді, а передбачають відповідати на нього самі. Нащо ж задається таке питання зрозуміло, не для краси стилю. Справа в тому, що іменно з питання починається думання, питання – пускова крапка мисленнєвого процесу (Л.М. Веккер, 1976), і, задаючи риторичне питання, мовець так чи інакше надіється «включити мислення» співрозмовника і спрямувати його в потрібне русло

(нав’язувати свою логіку) (Крижанская Ю.С., Третьяков В.П. Граматика общения. – Л., 1990, с. 122-123).

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал і поясніть до якого природного чи штучного типу початку виступу ритора доцільно віднести описаний підхід.

2. Згадайте, які різновиди штучного початку виступу найбільш часто використовуються на сучасному етапі розвитку ораторського мистецтва.

Кейс 127

Результатом дослідження моторної невербальної комунікації на Заході стало формулювання Р. Бердвистлом (1952) нової наукової дисципліни – кінетики, яка вивчає поведінку людини в її невербальних проявах. До них відносяться міміка (рух м’язів обличчя), пантоміміка (рух усього тіла), «вокальна міміка» (інтонація, тембр, ритм, вібрація голосу), просторовий малюнок (виразність, сила прояву почуттів, переживань). «Кіне» - найдрібніша одиниця руху, як би літера руху тіла, читаючи яку можна інтерпретувати повідомлення, що передаються через жести або інші рухи тіла. По Р. Бердвістлу, усі символічні взаємодії між людьми мають один і той же обмежений репертуар, що складається із 50-60 елементарних рухів, жестів або поз. Поведінка, вважає він, складається із кінеелементарних одиниць, точно так, як звукове мовлення організується із послідовності речень (Ильин Е.П., Психология общения и межличностных отношений. – СПб.: Питер, 2010. - с. 50)

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та охарактеризуйте поведінку оратора в її невербальних проявах.

2. Проведіть самоспостереження та охарактеризуйте власну «вокальну міміку», її сформованість для здійснення риторичної діяльності.

Кейс 128

«Закриті» пози (коли людина намагається закрити передню частину тіла і зайняти як можна менше простору; «наполеонівська» поза стоячи; поза сидячи, коли обидві руки упираються в підборіддя) сприймаються як пози недовіри, незгоди, протидії, критики або навіть страху перед партнером. Відкриті ж пози (стоячи, руки розкриті долонями доверху; сидячи, руки розкриті, ноги витягнуті) сприймаються як пози довіри, згоди, доброзичливості, психологічного комфорту. Поза критичної оцінки – це рука під підборіддям, вказівний палець витягнутий впродовж виска. Якщо людина зацікавлена в спілкуванні, вона в положенні сидячи нахиляється вперед до співрозмовника, якщо не дуже зацікавлена – відкидається назад.

Людина, яка бажає заявити про себе, буде стояти прямо, з розвернутими плечима, інколи упершись руками в стегна; людина, якій не потрібно підкреслювати свій статус і положення буде розслаблена та знаходитись в невимушеній позі (Ильин Е.П., Психология общения и межличностных отношений. – СПб.: Питер, 2010. - с. 59).

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та охарактеризуйте ті пози, які будуть доцільними для оратора.

2. Проаналізуйте відповідно до викладеного матеріалу ваші пози у процесі спілкування з аудиторією.

Кейс 129

На лекції з курсу «Риторика» мова йшла про те, що до методів інформування слухачів у процесі публічного виступу відносяться оповідання, опис, використання визначень, пояснення, роз’яснення. Студенти з’ясували, що оповіданням називаються розповіді або історії, побудовані навколо деякої центральної думки та в кінці яких йде розв’язка, яка надає розповіді смисл та інтерес. Основна мета розповіді - передати закладений у ньому смисл настільки яскраво, щоб слухач запам’ятав його завдяки формі викладу. Це досягається наступними прийомами:

· оповідання повинно містити деталі, які уточнюють, щоб посилити враження від розповіді;

· протягом усієї розповіді необхідно підтримувати атмосферу очікування, інтриги; для цього кульмінація оповідання відкладається на самий кінець; слухачі будуть уважними, тому, що їм буде цікаво, чи вірно вони прогнозували у ході пов’язання розвиток подій;

· відповідно до можливостей у оповідання необхідно включити діалоги.

Далі у процесі лекції також було з’ясовано, що опис – це розповідь про те, що із себе, представляє даний об’єкт. Під час опису важливим є уміння підмічати характерні деталі предмету і яскраво їх передавати. Для багатьох людей опис стає складною задачею, так як вони не звикли використовувати розгорнуті образні описи у повсякденному житті.

Визначення – це пояснення значення слів. Уміння давати визначення є одним із основних показників ефективної комунікації, що допомагає аудиторії зрозуміти і співвіднести між собою ключові поняття виступу. Як відомо, використовуються як короткі, так і розгорнуті визначення.

Студенти також ознайомилися із сутністю пояснення як розповіді про те, як можна щось зробити, виготовити або як щось працює. Пояснення може супроводжуватися демонстрацією необхідних дій і операцій. У цей час може використовуватись відеозапис цих дій. Під час демонстрації потрібно говорити повільно часто повторюючи основні ідеї.

Роз’яснення у процесі лекції розглядається як специфічний вид пояснення, метою якого є забезпечення розуміння певної ідеї, для найбільш глибокого розкриття якої вимагається звернення до зовнішніх джерел.

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та визначте на якому етапі реалізації античного риторичного канону мовець демонструє володіння методами інформування слухачів.

2. Доповніть змістовий аспект лекції роз’ясненнями сутності правил використання визначень як логічних засобів у мовленні.

Кейс 130

На лекції викладач говорить про те, що перед публічним виступом необхідно зібрати відомості про тих, перед ким передбачається виступати. Одна справа – виступами з науковою доповіддю перед колегами, тобто підготовленою аудиторією, інша справа перед учнями, тобто не підготовленою для розуміння наукових термінів аудиторією. Оцінка аудиторії, продовжував викладач, включає:

1) збір основних демографічних показників слухачів і 2) визначення рівня зацікавленості, знань і настанов у ставленні до оратора та вибраної ним теми. Результати цієї оцінки, підкреслив викладач, допоможуть мовцю відібрати підходящі прилади, організувати і подати свій виступ у формі, яка буде найбільш прийнятною для слухачів.

Завдання:

1. Визначте, про які групи ознак аудиторії вів мову викладач на лекції.

2. Поясніть, про зміст яких ознак аудиторії не йде мова у запропонованому матеріалі.

Кейс 131

На практичному занятті студенти чітко з’ясували, що урахування особливостей місця виступу, необхідне для того, щоб справитись з очікуваннями слухачів. Таке урахування передбачає знання наступного:

1. Наскільки буде великою аудиторія. Якщо аудиторія маленька (до 50 чоловік), то можна стояти до слухачів досить близько, говорити нормальним голосом і почувати себе розкуто. Якщо аудиторія велика, то, скоріш всього, буде потрібним мікрофон та стануть недоцільними рухи по залу;

2. У який час доби відбудеться виступ. Якщо виступ (наприклад, лекція) відбудеться рано вранці, то слухачі будуть сонними і їх можна буде розтормошити яскравими прикладами, більшою емоційністю мовлення. Теж саме може бути і тоді, коли виступати прийдеться зразу після обідньої перерви: слухачі можуть розслабитися, вести себе апатично і навіть задрімати.

3. Скільки часу вам відведено. Від цього залежить кількість інформації, яку ви збираєтесь повідомити аудиторії, і відбір самої важливої інформації.

4. Чого очікують слухачі. Важливо мати уявлення, як розуміють вони тему виступу. Від цього залежить їх очікування і ставлення до виступу.

5. Де буде проходити виступ. Необхідно звернути увагу на розміри приміщення, освітлення, наявність трибуни, відстань між виступаючим і першим рядом. Якщо необхідно буде виступати у довгому, вузькому приміщенні, то прийдеться говорити голосніше, а ніж звичайно, так щоб чули задні ряди.

6. Яке обладнання буде необхідним для виступу. Не попередивши раніше організаторів виступу про необхідність дошки, проекційного апарату, указки та інших технічних засобів, виступаючий може попасти у складне становище. (Ильин Е.П. Психология общения и межличностных отношений. – СПб: Питер, 2010. – с. 46-48)

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та вкажіть на якому етапі діяльності оратора оцінюється місце проведення виступу.

2. Поясніть як урахування описаних складників підготовки до виступу впливає на спілкування оратора з аудиторією.

Кейс 132

На лекції з професійної риторики викладач вів мову про те, що для успішного виступу необхідно встановити контакт з аудиторією тобто адаптуватись до неї. Ця адаптація включає: 1) досягнення взаєморозуміння; 2) привернення і підтримування інтересу аудиторії; 3) пристосування до рівня розуміння аудиторії; 4) укріплення або зміна ставлення аудиторії до вас або до предмету вашого виступу; 5). адаптацію до настанов аудиторії.

Далі викладач розкрив суттєві особливості взаєморозуміння, що встановлюється між оратором та аудиторією. Досягти вказаного взаєморозуміння оратор, як було підкреслено, може наступними шляхами: ставлячи риторичні питання (вони стимулюють активність аудиторії, а коли слухачі приймають участь у розмові вони краще розуміють її зміст), використовуючи особисті займенники («ви», «нам», «ми», «наше»), ділячись спільними переживаннями (розповідаючи випадки із особистого досвіду, які показують, що ви і ваші слухачі мають багато спільного), персоніфікуючи інформацію, тобто відносячи її до слухачів, щоб вони зрозуміли, що вона має відношення до них також.

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та розкрийте шляхи реалізації оратором усіх складників адаптації до аудиторії.

2. Вкажіть, на якому етапі виступу оратора повинна проходити його адаптація до аудиторії.

Кейс 133

На практичному занятті з соціально – політичного красномовства мова йшла про докази і доведення які повинен використовувати оратор якщо йому потрібно переконати або перепереконати аудиторію в певній думці.

Докази – це заяви, які відповідають на питання, чому слухачі повинні у щось вірити або щось робити. Що ж таке вагомі (гарні) докази?

Це докази, які відповідають трьом вимогам:

· вони повинні бути підкріплені фактичними доказами;

· повинні мати відношення до пропозиції, яку роблять;

· повинні мати вплив на аудиторію, для чого необхідно знати склад аудиторії.

Самі по собі докази – це нічим непідкріплені заяви, хоча деякі із них є самоочевидними і нерідко мають переконувальний вплив без будь – якого підкріплення. Одначе у більшості випадків слухачі будуть очікувати від оратора виголошення фактів і думок експертів, що підтверджують його докази, тобто доведення.

Серйозність доведення обумовлена достовірністю джерела отриманих оратором відомостей (наприклад, відомості взяті із «жовтої» преси, як правило, недостовірні), сучасністю цих відомостей (відомості п’ятилітньої давності можуть бути невірними сьогодні) і тим, чи мають вони відношення до висловленого доказу чи «притягнуті за вуха».

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та поясніть особливості якого закону риторики з’ясовувалися на занятті.

2. Поясніть, які питання необхідно ще також розглянути з метою вивчення сутності вказаного закону риторики.

Кейс 134

Під час лекції з курсу «Педагогічна риторика» було з’ясовано, що нервозність (хвилювання) перед виступом – явище досить звичне, яке має як позитивний, так і негативний вплив на виступ оратора. Вся справа у ступені хвилювання. Невелике хвилювання мобілізує оратора, сильне хвилювання шкодить виступу. Від 15 до 20 % людей постійно відчувають страх перед виступом. У них починаються спазми в животі, пітніють долоні, пересихає горло, у мовленні з’являються такі зв’язуючи слова і вирази, як «гм», «типу», «розуміється». Такі люди намагаються уникати виступів, а якщо зробити це не вдається, то говорять як можна коротше.

Виникненню нервозності сприяє слабка підготовка до виступу або думка оратора про те, що він погано підготовлений (це характерно для осіб з високим рівнем тривожністі). Впливає і відсутність досвіду публічних виступів.

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та з’ясуйте зміст поняття «емоційне напруження».

2. Назвіть конкретні дії, які необхідні для усунення небажаного хвилювання перед виступом.

Кейс 135

Існує ціла низка ознак і факторів, що зумовлюють популярність або непопулярність тієї чи іншої особи. Ці ознаки та фактори поділяють на три групи: зовнішній вигляд, внутрішні якості особистості, вміння спілкуватися з людьми.

Зовнішність ритора повинна бути привабливою, але в певних межах. Чоловік виступає, як правило, в костюмі ділового стилю. а жінка – в костюмі або сукні. Стильно одягнена особа виступає впевненіше, ніж одягнена недбало, оскільки слухачі відреагують на недбалість обов’язково. Невипрасуваний, пожмаканий брудний одяг завжди справляє неприємне враження, це саме стосується і взуття.

Отже, пристойний зовнішній вигляд завжди сприяє створенню позитивного образу ритора в слухачів. однією зі складових частин приємного зовнішнього вигляду є вміння гарно поводитися, інакше кажучи, мати гарні манери (П.С. Спанатій., Риторика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - с. 46).

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та визначте, чи всі складники зовнішнього вигляду оратора у ньому відображені.

2. Згадайте на якому етапі реалізації риторичного канону особливого значення набуває зовнішній вигляд оратора.

Кейс 136

Як відомо, для ритора дуже важливою є проблема першого враження, яке він формує в аудиторії. Це враження – дуже сильне й добре запам’ятовується, але, як правило, у переважній більшості випадків воно помилкове й суб’єктивне.

Необхідно пам’ятати, що ритор оцінюється аудиторією як зі сторони його місця і ролі в суспільстві (вчений, журналіст, депутат, письменник, артист, чоловік, жінка і.т.п.), так і зі сторони його індивідуальних особистісних характеристик: зовнішність, комунікативна поведінка, внутрішні якості і т.п.

Основою першого враження, як свідчать спеціалісти, є зоровий образ (П.С. Спанатій., Риторика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. с. 47).

Завдання:

1. Згадайте, на якому етапі реалізації риторичного канону особливого значення набуває перше враження аудиторії про оратора.

2. Прочитайте запропонований матеріал та вкажіть, чи всі складники вказаного феномена у ньому відображені.

Кейс 137

Риторові у промові не досить висловити певні думки – їх треба ще донести до слухачів, а тому потрібно постійно працювати над удосконаленням мовлення. Воно знаходиться у центрі уваги слухачів, які відмічають будь – які неточності, помилки, невдалі вирази.

Успіх публічного виступу залежить від того, яким стилем викладу ви користуєтеся. Стиль – це спосіб вибору мовних засобів для вираження своїх думок і упорядкування їх в одне ціле.

Перед широким загалом слід говорити літературною державною мовою, чим більш офіційний виступ, тим суворіші вимоги ставляться до правильності мовлення. Літературною мовою треба говорити не тільки з трибуни, а й тоді, коли ви говорите експромтом.

Висловлюватися слід чітко і недвозначно. Ритор не матиме успіху, якщо нехтуватиме цим правилом. Ясність змісту залежить від вдалого добору слів, речень, їх правильного послідовного розташування в промові.

Швидкість передачі інформації зумовлюється темпом мовлення. Якщо ритор вживає малозрозумілі іншомовні слова, спеціальні терміни, то аудиторії, звичайно, важко їх сприймати. Якщо промова має теоретичний, абстрактний характер, а аудиторія не досить професійно підготовлена, то вона не зможе добре засвоїти матеріал.

Стиль усного виступу має бути набагато простішим порівняно зі стилем письмової роботи.

Ще в стародавній Греції та Римі ритори були свідомі того, що мову і стиль треба пристосовувати до різних обставин і складу слухачів

(П.С. Спанатій., Риторика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. с.52-53).

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та поясніть на якому етапі реалізації риторичного канону здійснюється описана підготовка оратора до виступу.

2. Проаналізуйте запропонований матеріал та поясніть, які складники підготовки оратора до виступу не знайшли у ньому відображення.

Кейс 138

Як свідчать результати аналізу літератури питання підготовки аудиторії, строго кажучи, не справа самого оратора. Це справа того, хто організує виступ. Але сам виступаючий зацікавлений у тому, щоб обстановка в аудиторії була найбільш прийнятною для нього, тому про деякі речі краще потурбуватись раніше.

По - перше, в аудиторії обов’язково повинно бути свіже повітря. Якщо душно – не починайте, поки не провітрите, навіть якщо це забере якийсь час вашого виступу.

По – друге, самий найкращий фон для публічного виступу – темно – синій занавіс, по можливості із важкої тканини. Взагалі на темному фоні виступати краще – він сприяє концентрації уваги на ораторі: Не рекомендується виступати на фоні квітів, особливо червоних, - вони відволікають і збуджують слухачів.

По – третє, позаду Вас повинен бути мінімум меблів, якихось інших предметів. Якщо все – таки вони позаду вас є, намагайтесь відійти від них як можна подалі. Не повинно бути меблів і по бокам; краще вийдіть вперед у напрямку до слухачів. Ви повинні стояти перед ними в повній самотності – тоді їх увага буде спрямована на вас. Ні в якому разі не можна мати за своєю спиною що-небудь таке, що рухається – президія, якихось –сторонніх людей або слухачів.

Слідкуйте за освітленням: світло повинно бути спрямоване вам в обличчя; оратор повинен знаходитись у самому освітленому місці зала, так як аудиторія хоче бачити найдрібніші подробиці.

Бажано, щоб слухачі, сидячи перед вами, не мали бачити вхідні двері.

Перед початком виступу краще не показуватись на публіці.

Не беріть у свої руки організацію та управління поки все не буде готово і вас не об’являють – хай про все турбується організатор.

Починаючи виступ, ні в якому разі не демонструйте свого незадоволення – кількістю тих, хто зібрався, підготовкою приміщення; слухачами, що запізнюються і т.д. Ніколи не робіть зауважень аудиторії в цілому!

Ніколи не починайте з ходу – дайте аудиторії хоть би секунд тридцять, щоб вона вас роздивилась, звикла.

Д. Карнегі рекомендує перед початком виступу зібрати усіх слухачів разом, пересади усіх вперед: «пусті крісла негативно впливають на слухачів, аудиторію не розворушити, якщо вона розсіяна по залу».

Повністю погоджуючись з його оцінкою, ми, одначе, повинні визначити, що ця вимога погано виконується і, більш того, з нашої точки зору, недоцільна. По-перше, це насилля над аудиторією, яке з самого початку настроює її проти оратора. По-друге, слухачі, особливо якщо вони належать до одного колективу, можуть мати у залі свої любимі місця і будуть сприймати спробу залишити ці місця з незадоволенням, або навіть, вороже. По-третє, це займе час.

Але як же бути? Пусті крісла дійсно діють на аудиторію негативно! Вихід є. Якщо передні ряди в аудиторії пусті, оратору необхідно підійти до основної маси слухачів і почати виступ перед ними.

Якщо у цей час буде зрозуміло, що декілька чоловік залишаться зовсім у стороні, іменно їм можна запропонувати змінити своє місце; вони повинні будуть перейти назад, а не вперед Такий підхід демонструє повагу оратора до слухачів, посилює його комунікативну позицію. (П.С. Спанатій., Риторика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. с.54-55).

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та визначіть на якому етапі (ах) виступу оратора вирішуються вказані питання.

2. Поясніть, суттєві особливості яких складників риторичного канону не описані в цьому матеріалі.

Кейс 139

Як відомо, увагу аудиторії треба привернути.

П. Сопер відмічав: «Вплинути на незацікавлену аудиторію набагато складніше, а ніж на налаштовану проти ваших поглядів… Привести предмет до руху складніше, аніж підтримувати самий рух. Слухач також буває в стані інерції, спокою і руху. Тому вступ – найбільш важлива частина інформаційного виступу!».

Вступ є обов’язковим елементом любого публічного виступу. Розрізняють дві частини виступу: почин і зав’язку. Почин потрібен для того, щоб оволодіти увагою аудиторії на початку спілкування з нею оратора. Почин є коротким словесним підходом до теми, причому він може бути не пов’язаним з темою виступу, а торкатись умов у яких проходить зустріч зі слухачами, ступеня їх організованості, часу початку виступу, попереднього виступу чи виступів. Можна подати деякі приклади зачинів.

1. Добрий день! І так, ми з вами знову зібрались у цій аудиторії. Мені приємно тут виступати знову. У минулому році ми також тут зустрічались і обговорювали проблеми… Сьогодні наша тема …

2. І так, ви вислухали ряд цікавих і яскравих виступів моїх колег по проблемам… Я сам з задоволенням їх послухав і тепер продовжу ці теми. Я хочу вам запропонувати своє бачення даних проблем.

Зав’язка – це вже підхід до теми виступу. У зав’язці потрібно тим чи іншим способом вирізнити проблему, яку ви будете розкривати, і пов’язати її з інтересами слухачів.

Зав’язка повинна охопити увагу слухачів. (П.С. Спанатій., Риторика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. с.56).

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та вкажіть на якому (яких) етапі (ах) реалізації античного риторичного канону оратору доцільно використовувати вказані рекомендації.

2. Поясніть, які особливості початкового етапу виступу оратора перед аудиторією не знайшли відображення в запропонованому матеріалі.

Кейс 140

Викладач пояснював студентам, що успіх публічного виступу певною мірою залежить від того, яким стилем викладу вони будуть користуватись. Не зупиняючись детально на питаннях стилістики, викладач повідомив загальні настанови, які потрібно знати, щоб успішно виступати. Зокрема, мова йшла про те, що перед широким загалом слід говорити, літературною державною мовою, чим більш офіційний виступ, тим суворіші вимоги ставляться до правильності мовлення.

Висловлюватися слід чітко й недвозначно. Ритор, продовжував викладач, не матиме успіху, якщо нехтуватиме цим правилом. Ясність змісту залежить від вдалого добору слів, речень, їх правильного послідовного розташування в промові. Запам’ятайте, звертався викладач до студентів, основну відмінність між письмовим і усним виступами. Залежно від рівня складності написаного чи надрукованого тексту ви можете самі прискорювати або уповільнювати темп читання. Швидкість передачі інформації зумовлюється темпом мовлення. Якщо ритор вживає малозрозумілі іншомовні слова, спеціальні терміни, то аудиторії звичайно, важко їх сприймати. Якщо промова має, продовжував далі викладач, теоретичний, абстрактний характер, а аудиторія не досить професійно підготовлена, то вона не зможе добре засвоїти матеріал.

Стиль усного виступу має бути набагато простішим порівняно зі стилем письмової роботи. Якщо ви, говорив викладач, написали свій виступ, а потім дослівно читаєте його, то він може справити на аудиторію неприємне враження.

Через те початківець, який пише повний текст промови, повинен прочитати в голос кожен написаний абзац і переконатися в тому, що він не звучить надто книжно.

Із тим, де й для кого читається лекція, треба приводити у відповідність не тільки зміст виступу, але і його стиль. Популяризуючи ті чи інші наукові положення та ідеї, необхідно вживати приклади, загальновідомі слова і вирази, однак перед аудиторією, яка складається з наукових працівників, цього робити не слід.

Іще в Стародавній Греції та Римі, підкреслив викладач, ритори були свідомі того, що мову і стиль треба пристосовувати до різних обставин і складу слухачів, і розрізняли при стилі: звичайний, середній і піднесений. Вони дотримувалися думки, що кожному з цих стилів відповідає певний вид промови, своя структура виступу та склад тропів і фігур (складено на основі матеріалів взятих із книги Л.С. Спанатій. Риторика: Навч. посіб. для студ. виш.навч. зал. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2008).

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та поясніть про які комунікативні якості мовлення та засоби його інтонаційної виразності йде мова.

2. Визначіть, на якому етапі (ах) реалізації риторичного канону слід дотримуватись рекомендацій, які на лекції обґрунтував викладач.

Кейс 141

На лекції з «Психології спілкування» мова йшла про те, що пізнання людини на основі її зовнішності здійснюється за допомогою наступних способів:

- аналітичного – кожний із елементів зовнішності пов’язується з конкретними психологічними властивостями особистості;

- емоційного – якість особистості визначається у залежності від естетичної привабливості її зовнішності;

- перцептивно – асоціаціативного – суб’єкту приписуються якості іншої, зовні схожої на нього людини;

- соціально – асоціативного – людині приписуються якості того соціального типу, до якого він віднесений на основі сприйняття його зовнішності.

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та поясніть, яким чином оратор повинен враховувати вказані способи пізнання іншої людини у процесі підготовки до виступу.

2. Поясніть, на якому етапі реалізації риторичного канону здійснюється пізнання аудиторією оратора та як результати цього процесу можуть впливати на хід публічного виступу.

Кейс 142

Студенти на практичному занятті з риторики вивчали способи побудови виступу перед аудиторією. Перший із них передбачає розташування ідей цього виступу в хронологічній послідовності, а саме: «У минулому ми робили А, тепер Г, але скоро ми будимо здатні робити В», Другий мав назву тематичного. Він передбачав згрупувати ідеї відповідно до основних логічних підрозділів свого виступу та дати відповіді на питання: хто?, що?, коли?, як?, і чому? Такий спосіб є прикладом простої, логічної і тематичної структури виступу. Для третього способу побудови виступу характерним було визначення природи проблеми, вирізнення її причин та пропонування способів її вирішення.

У кінці цього заняття студенти отримали декілька завдань для самостійної роботи, а саме: вирізнити способи побудови виступу, які не розглядались на практичному занятті, підготувати детальну характеристику кожного із цих способів.

Завдання:

1. Назвіть вказані способи побудови виступу перед аудиторією та охарактеризуйте їх.

2. Поясніть, на якому етапі реалізації риторичного каналу оратор працює над розробкою свого виступу відповідно до визначеного способу його побудови.

Кейс 143

Студенти отримали завдання відповідно до запропонованих порад придумати цікаву назву свого майбутнього виступу. До цих порад увійшли наступні: подумайте, що цінне може дати вам ваш виступ; використовуйте цифри, щоб викликати цікавість, використовуйте підзаголовки, щоб посилити зоровий вплив; подовжуйте заголовки, щоб конкретизувати назву свого виступу; інтригуйте; займіть фразу із свого виступу;задайте питання; використовуйте вражаючі слова.

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та визначте на якому етапі реалізації риторичного канону оратором вирішується вказане завдання.

2. Поясніть сутність зв’язків між темою, предметом, тезою й метою виступу оратора перед аудиторією.

Кейс 144

На практичному занятті з теми «Майстерність публічного виступу» студенти знайомились з порадами як краще …представити аудиторії оратора. До таких порад увійшли наступні: розпитати виступаючого про його біографію, а не про резюме; дати відповідь на питання: «чому саме цей оратор?», бути життєрадісним; сказали щось про характер виступаючого, не викликати засудження з його боку, не казати «Наш оратор не потребує представлення», спочатку сказати ім’я та прізвище оратора, а потім все останнє.

Завдання:

1. Прочитайте запропонований матеріал та обґрунтуйте значущість даних порад для презентації оратора.

2. Поясніть на якому етапі реалізації риторичного канону здійснюється вказана презентація.

Кейс 145

На лекції з теми «Підготовка публічного виступу» йшла мова про використання оратором порівнянь та прикладів у процесі виступу перед аудиторією. Викладач підкреслював наступне:

а) порівняння стимулює думку слухача, бо це мисленнєвий процес, який полягає в зіставленні двох різних предметів.

б) порівняння пояснює незвичайне.

Без уподібнення і протиставлення майже не можна обійтись, коли потрібно пояснити маловідомі явища. Публіка може розібратись у таких складних технічних питаннях, як частотна модуляція або електроніка, у таких широких предметах як астрономія, у метафізичних концепціях, в судочинстві і т.д. тільки завдяки порівнянню з більш або менш знайомими явищами.

Порівняння викликають інтерес до звичайного. Звичайне, з часом уже не викликаючи інтересу, можна оживити порівняннями які нагадують йому свіжість новизни.

Далі викладач з’ясовував, як приклади впливають на сприйняття слухачами інформації яку повідомляє фактор. Приклади, підкреслював він, є єдиним найбільш ефективним дохідливим прийомам, до якого звертаються оратори. За їх допомогою якби вдається приблизити предмет до слухача. Суттєві якості приклада – конкретність і доцільність. У виступах інформаційного характеру головні його особливості – ясність та інтерес, який вони збуджують, у виступах агітаційних – упевненість і заклик до п