Тема 10. Ринок факторів виробництва

Попит на фактори виробництва похідний від попиту на товари та послуги, які виробляються за допомогою цих факторів. У зв’язку з цим попит на працю визначається продуктивністю конкретного виду праці та рівнем цін на продукти, у виробництві яких він використовується.

В умовах, коли праця - єдиний змінний фактор, попит окремої фірми на нього визначається значенням граничного продукту в грошовому вираженні (MRP_L). На конкурентному ринку продукту він визначається вартістю граничного продукту праці.

Крива попиту на працю MRP_L. Фірма максимізує прибуток за такого об’єму випуску продукції, коли досягається рівність MRP_L граничним витратам на працю (MRC_L) або значенню ставки заробітної плати (W). Правило MRP_L = MRC_L застосовується для визначення рівня витрати фірми на працю.

Зміни попиту на працю залежать від змін попиту на продукт, вироблений за допомогою цього виду праці, інновацій, що приводять до збільшення продуктивності праці, рівня цін на ресурси-замінники та доповнювальні ресурси.

В умовах, коли всі фактори виробництва змінні, діє правило максимізації прибутку фірмою. Воно полягає в тому, що ціна кожного ресурсу дорівнює його граничному продукту в грошовому виразі. Це правило включає в себе правило максимізації витрат (рівність співвідношень між граничними продуктами й цінами на всі ресурси).

Крива ринкової пропозиції праці має додатний нахил. Вона також може набувати форму кривої, що виинається у зворотному напрямку, коли за певного рівня ставки заробітної плати додатний нахил кривої змінюється на від’ємний. Це пов’язано з тим, що робітник робить вибір між роботою та відпочинком. Зі збільшенням розміру оплати праці збільшується ціна відпочинку. За умови низьких ставок заробітної плати ефект заміщення примушує робітників заміщувати відпочинок роботою. При високих ставках вплив ефекту доходу стає сильнішим, ніж вплив ефекту заміщення. Це примушує робітника більше часу приділити відпочинку й скоротити пропозицію своєї праці.

Заробітна плата - це ціна, що сплачується за використання одиниці праці. На конкурентному ринку конкретного виду праці рівноважний рівень ставки заробітної плати визначається разом із рівнем зайнятості на перетині кривих попиту та пропозиції даного виду праці. В умовах монопсонії крива граничних витрат на працю розташована вище кривої пропозиції праці, тому що монопсоніст мусить сплачувати більш високу ставку заробітної плати, що необхідно для залучення додаткової робочої сили, усім робітникам. Тому, керуючись правилом MRP_L = MRC_L, щоб отримати більший прибуток, він наймає менше робітників, ніж в умовах досконалої конкуренції.

Ще одним фактором виробництва постає капітал - вироблене благо, яке використовують у подальшому процесі виробництва. У найзагальнішому розумінні інвестування в капітал становить відкладене споживання. Завдяки відкладенню споживання сьогодні й відповідному виробництву устаткування або будівництву споруд суспільство збільшує споживання в майбутньому. Саме це забезпечує науково-технічний прогрес, розвиток непрямих опосередкованих методів виробництва, що дають додатну норму прибутку.

Активи індукують потоки доходів у майбутніх періодах. За допомогою обчислення поточної вартості можна перетворити потік доходів в окрему вартість сьогодні. Формула для обчислення поточної вартості така:

V = N₁/(1+i) + N₂/(1+i)² + …..+ N_t/(1+i)^t+…….

де N - доходи, що отримають у майбутньому;

V- поточна вартість;

t - кількість періодів;

і - ставка процента.

Заощадження та інвестиції передбачають скоріше очікування майбутнього споживання, ніж поточного. Тому ощадливість взаємодіє з чистою продуктивністю капіталу, щоб визначити процентні ставки, норму прибутку на капітал та розмір капіталу. Кошти, або фінансові активи, потрібні для купівлі капіталу, дають домашні господарства, готові пожертвувати поточним споживанням заради доходу, що забезпечить розширення споживання в майбутньому. Попит на капітал створюють фірми, які мають різноманітні інвестиційні проекти. За умов тривалої рівноваги процентна ставка залежить від взаємодії між чистою продуктивністю капіталу та готовністю домашніх господарств пожертвувати споживанням сьогодні для збільшення споживання завтра.