Практичне заняття № 3

Генплан комплексу, вибір ділянки, розрахунок параметрів і зонування її, визначення номенклатури та потреби приміщень і споруд для комплексу

Вибір і визначення параметрів ділянки для розробки генплану і забудови об’єкту комплексу (ферми) проводиться за санітарно-будівельними нормами та правилами (СНіП) і безпечними санітарними та протипожежними нормами

СН 245-71, які мають силу ГОСТів.

Для визначення майданчика замовник створює комісію: замовник генпроектної організації, генпідрядчик, який буде здійснювати будівництво, головний інженер архітектурно-планувального управління, відповідальний працівник місцевих органів Держсанінспекції, Держпожнадзору, районної сітки електрозабезпечення, водозабезпечення та інших заінтересованих відомств та організацій.

Комісія складає акт про визначення ділянки, який підписують всі її члени і затверджує його замовник разом з завдання на проектування. Акт про визначення майданчика це основний документ про узгодження намічаємих проектувальних рішень при розробці генплану та підключення тваринницького об’єкту до існуючих інженерних мереж та комунікацій.

Взагалі план майданчика розміщують так, щоб лінія рози вітрів була пов’язана з розміщенням приміщень і споруд. Повздовжня вісь ділянки повинна мати мередіальне направлення.

Ділянка для будівництва комплексу повинна бути рівною або з нахилом на південь до 10 градусів, що забезпечує стік дощової або талої води. Вона повинна розміщуватися з підвітряної сторони відносно до житлового сектора на відстані до нього не менше 300…1000 м для ферм ВРХ, 500…1200 м для птахівничих ферм. Це пов’язано з тим, що такі комплекси є джерелом забруднення.

Вісі будівель направляють з півночі на південь в районах від широти 50 градусів до півночі, а від широти 50 градусів до півдня – з сходу на захід з можливим відхиленням від цього напрямку на 45 градусів.

На території або біля неї не повинно бути джерел водозабезпечення з доброякісною питною водою виробничих, господарських та протипожежних потреб району.

Територія повинна мати достатню площу для розміщення будівель і споруд всього комплексу, а також деякий резерв площі на випадок розширення об’єкту.

На границі санітарно-захисних зон шириною більше 100 м відносно селітебної зони повинна передбачатися смуга дерево-чагарникових насаджень шириною не менше 30 м.

Ферма розташовується за рельєфом нижче житлового сектору. Вигульні подвір’я розташовують на південній стороні будівель. На генплані вказуються під’їздні та внутрішні фермські шляхи, лінії водогонів, каналізації, електрозабезпечення, теплозабезпечення, телефонної сітки, тощо.

Ділянка вибирається з урахуванням повного використання земельної площі. Згідно санітарно-протипожежних та будівельних норм і правил СНіПа нормативна площа розраховується за формулою

, м²;

де - потужність комплексу, гол;

- нормативна площа, м²/гол.

Норма земельної площі на одну тварину та птицю згідно СНіП приймається: на корову 200 м², молодняк на вирощуванні і дорощуванні

60-90 м², бройлера до 4 м^2..

За розрахунками нормативної площі приймається фактична площа F_ф типового комплексу, яка не перевищує нормативну. При цьому визначається коефіцієнт використання нормативної площі

,

де - площа ділянки прийнятого типового проекту комплексу, м²;

- нормативна площа, м².

Після розробки генплану визначають коефіцієнт забудови ділянки комплексу

,

де - площа приміщень і споруд, м².

Остаточно визначають коефіцієнт використання ділянки комплексу

,

де – площа, яка зайнята під будівлями і спорудами, майданчиками і шляхами, м².

При проектуванні генплану комплексу територія ділянки зонується і враховуються такі зони:

- адміністративно господарська: побутові та адміністративні приміщення, ветсанпропускники, АТС, медпункт, пральня, приміщення для відпочинку працівників;

- виробнича (основного призначення): приміщення та споруди для утримання тварин і птиці;

- ветеринарно-санітарна: ветпункт, ізолятор, забійно-санітарний пункт, дезстанція;

- зона зберігання та приготування кормів: кормоцех, майданчики, сховища та склади для зберігання кормів, приміщення для хімічної та теплової обробки кормів, сінажні башти і траншеї для консервованих кормів і коренеплодів;

- зона розміщення допоміжних приміщень та споруд: котельня, приміщення та споруди для зберігання палива і мастильних матеріалів, ремонтно-механічні майстерні та ПТО, гаражі, пожежне депо, трансформаторні підстанції, водонапірні станції та споруди водозабезпечення;

- зона зберігання, переробки та утилізації гною та відходів виробництва: гноєсховища, споруди для накопичення та переробки рідкого гною, приготування компостів та обробки відходів виробництва.

Тип виробничих приміщень і потреба в них залежить від виду і структури утримання. Виробничі приміщення будують по типових проектах. При визначенні типового проекту виробничого приміщення необхідно враховувати виконання таких зоотехнічних та інженерних вимог: впровадження комплексної механізації і автоматизації технологічних процесів; застосування прогресивної потокової цехової технології утримання і годування тварин і птиці; дотримання норм будівельного проектування по параметрах мікроклімату; відповідність площі підлоги, об’єму приміщень і розмірів елементів будівель нормам для конкретної технологічної групи; забезпечення протипожежних норм; виконання ремонту та дезинфекції всіх елементів приміщення; максимальне використання місцевих матеріалів.

Основні виробничі приміщення розташовують на генплані паралельно одне до одного, рядами або радіально. Основні та допоміжні приміщення і споруди розміщують з безпечними розривами, які відповідають санітарним і зооветеринарним вимогам та правилам пожежної безпеки.

При проектуванні виробничих будівель виходять з площі приміщення і фронту годівлі на одну тварину.

Для приміщень ВРХ норми на одну тварину при прив’язному утриманні складають 8…10 м², при безприв’язному утриманні – 5…6 м² і відгодівлі – 3,5…4 м². Фронт годівлі залежить від віку ВРХ і приймається в межах

0,5…1,0 м.

Для свиноматок при індивідуальному утриманні норма площі на одну тварину дорівнює 4,0…5,0 м², при груповому – 2,5…3,0 м², при відгодівлі свиней – 0,65…0,7 м², а для молодняку – 0,2…0,4 м². Фронт годівлі для свиней складає 0,3…0,5 м.

При напольному утриманні кур-несучок щільність розміщення складає 4..5 гол/м², при клітковому утриманні – 11 гол/м².

Потребу у будівлях для утримання тварин і птиці визначають за формулою:

,

де - поголів’я тварин одного виду на комплексі;

- поголів’я тварин, яке утримується в одному типовому приміщенні (за вибраним типовим проектом).

Допоміжні приміщення для приготування кормів обробки та переробки продукції та інші допоміжні споруди також вибирають по типових проектах і наносять на генеральний план.

Date: 2015-10-19; view: 302; Нарушение авторских прав