Іменник у професійному мовленні

1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: біографія, довідка, кон’юнктура, лабораторія.

2. Іменники на означення статусу, професії, посади, звання вживаються (в більшості випадків) у чоловічому роді: лаборант відділу, програміст фірми.

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав.

Форми жіночого роду набувають лише залежні займенники та дієслова, узгоджуючись із прізвищем, посадою, фахом тощо, наприклад: головний інженер заводу Тетяна Василівна зазначила, що…

3. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи:

статус – знавцю, колего, товаришу та ін.

посаду – директоре, завідувачу, голово та ін.

звання – професоре, капітане, академіку та ін.

професію – лаборанте, інженере, секретарю та ін.

родича – батьку, мати, сестро, тітко та ін.

ім’я – Маріє, Ольго, Миколо, Юрію та ін.

ім’я по батькові – Іллічу, Анатолійовичу та ін.

Іллівно, Анатоліївно та ін.

4. Указуючи час за роком, іменник треба узгоджувати із числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника, наприклад:

2001 р. (року); цього (того) року; наступного року.

5. Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад: надати допомогу, здійснити огляд, вести переговори.

6. Іменник після дієслів повідомляти, сповіщати повинен стояти в З. відмінку, а не в Д. відмінку, наприклад: повідомити студента, сповістити інженера Карпенка Б.Т.

7. Уживання деяких дієслів пов’язано з іменником, який повинен стояти в Р., а не в З. чи Д. відмінку, наприклад: зазнати біди, завдати шкоди, радіти з перемоги.