Основні положення. Запис електричної активності серцевого м’язу називається електрокардіограмою (ЕКГ., а методика її реєстрації – електрокардіографією

Запис електричної активності серцевого м’язу називається електрокардіограмою (ЕКГ., а методика її реєстрації – електрокардіографією.

Биопотенціали, які виникають в серці, утворюють в оточуючому його просторі динамічне електричне поле. Живий організм – добрий провідник; тому потенціали працюючого серця можуть бути зафіксовані, якщо вивідні електроди прикладають не тільки безпосередньо на серце, але і до поверхні тіла. Це дозволяє без складних процедур і неприємних відчуттів записувати ЕКГ людини.

Існують три класичних віведення ЕКГ (рис.1).

У І відведенні реєструється різниця потенціалів між правою і лівою руками, у ІІ – між правою рукою і лівою ногою, у ІІІ – між лівою рукою і лівою ногою.

Електроди приєднуються до реєструю чого приладу – електрокардіографу, в якому слабі потенціали серця перетворюються в полі фазну криву, яка відображає морфологічний і функціональний стан серцевого м’язу.

В електрокардіограмі розрізняють п’ять зубців: Р, Q, R, S, T – та п’ять інтервалів: P-Q, QRS, S-T, Q-T, R-R (рис.2).

Про стан серця судять по амплітуді зубців (вона вимірюється відстанню від ізоелектричної лінії до вершини зубця) і тривалості інтервалів.

Рисунок 1. Розподіл електричних потенціалів по поверхні тіла і основні відведення електрокардіограми: 1 – перше відведення, 2 – друге відведення, 3 – третє відведення.

Рисунок 2. Електрокардіограма.

Зубець Р являється алгебраїчною сумою потенціалів дії, виникаючих в передсердях, причому потенціал правого передсердя позитивний, а лівого – негативний. Амплітуда зубця Р коливається від 0,5 до 2,5 мм. В ІІІ відведенні він може бути негативним.

За зубцем Р виникає інтервал Р-Q, тривалістю 0,12 -0,20 с. За цей час збудження розповсюджується до атріовентрикулярного вузла і провідної системи шлуночків.

Далі іде потенціал QRS (шлунковий комплекс), який характеризує збудження шлуночків. Зубець Q перший зубець шлункового комплексу – завжди звернений донизу. Це найбільш непостійний зубець із усіх зубців ЕКГ – він може бути відсутнім у всіх відведеннях. Його амплітуда в середньому дорівнює 2 мм.

Зубець R – самий високий, направлений вгору шлункового комплексу. Він відображає час розповсюдження збудження по боковим стінкам і поверхні обох шлуночків і основі лівого шлуночка. Його амплітуда коливається від 3 до 10 мм.

Зубець S – третій зубець шлункового комплексу. Він свідчить про те, що збудження охопило всю мускулатуру шлуночків. Зубець S, так же як і зубець Q, непостійний і направлений вниз.

Весь процес від початку і до повного збудження шлуночків характеризується інтервалом QRS і триває в середньому від 0,04 до 0,09 с.

По закінченні комплексу QRS реєструється ізоелектричний інтервал S-T, який характеризує зникнення різниці потенціалів на поверхні шлуночків і під час їх повного охоплення збудженням. Тривалість інтервалу S-T коливається від 0 до 0,15 с і залежить від всього шлункового комплексу.

Зубець Т – п’ятий зубець ЕКГ – направлений вгору і асиметричний: його висхідне коліно пологе, а низхідне – круте. Він характеризує плин відновлюваних процесів в шлуночках. Амплітуда зубця Т коливається від 2,5 до 7 мм. В ІІІ відведенні він може бути негативним.

Інтервал Q-T від початку зубця Q до кінця зубця Т (фактична електрична систолА. відповідає часу, протягом якого шлуночки знаходяться в електрично активному стані. Тривалість електричної систоли змінюється в залежності від частоти серцевих скорочень.

Встановлена математична залежність між частотою скорочень серця і тривалістю інтервалу Q-T. Це должна електрична систола. Вона виражається формулою Базета:

Q-T=K√R-R,

де К – константа, дорівнює для чоловіків 0,37, а для жінок – 0,39.

Матеріали та обладнання: електрокардіограф, електроди, 10-%-й розчин хлориду натрію, марлеві салфетки, кушетка, секундомір.

ХІД РОБОТИ

Ввімкнути прилад і при нульовому положенні перемикача дати прогрітися 10-15 хв. Відрегулювати підсилення так, щоб калібрувальному сигналу в 1 мВ відповідало відхилення плечика на 10 мм, а швидкість руху стрічки 50 мм в секунду.

Виміряти досліджуваному ЧСС (частоту серцевих скорочень) і запропонувати лягти і максимально розслабитися. Підготувати його до дослідження. Для цього передпліччя та гомілки звільнити від одягу й обробити спиртом. Марлеві салфетки змочити 10% розчином хлориду натрію, підкласти під відвідні електроди, а їх закріпити на руках і ногах затискачами. Підключити до відвідних електродів проводку.

Зареєструвати ЕКГ в трьох стандартних відведеннях у положеннях досліджуваного лежачи.

Після цього досліджуваний робить 8-10 присідань, рахують ЧСС і реєструють в трьох стандартних відведеннях у лежачому положенні.

Заповнюють таблицю і порівнюють норму і данні досліджуваного.

Визначають правильність серцевого ритму. Оскільки в нормі водієм ритму є сино-артріальний вузол і збудження передсердь передує збудженню шлуночків, зубець Р повинен мати місце перед шлуночковим комплексом. Тривалість інтервалів R-R має бути однаковою; у нормі зустрічаються незначні коливання, які не перебільшують 0,1 с. Більш вираженні відмінності у тривалості інтервалів R-R, свідчать про порушення серцевого ритму.

Визначають частоту серцевого ритму по ЕКГ. Для цього слід визначити тривалість одного серцевого циклу (інтервал R-R) і обчислити, скільки таких циклів уміститься в одній хвилині. Наприклад, якщо один серцевий цикл продовжується 0,8 с, то у хвилині таких циклів буде 60:0,8=75.

Проводять вимірювання тривалості та величини окремих елементів ЕКГ: зубця Р, інтервалу Р-Q, комплексів QRS, QRST. Вимірювання проводять у тому стандартному відведенні, де зубці вираженні найкраще (звичайно у ІІ). Крім того, визначають напрям зубців Р і Т, які можуть бути і позитивні, і негативні; завважують загубленість, розщеплення зубців ЕКГ, появу додаткових зубців. Ретельно аналізують форму шлуночкового комплексу в усіх відведеннях. Відзначають должну електричну і фактичну систолу.

Таблиця. Показники нормальної кардіограми