Одинадцятий сцени. Приміщення повільно, з обережністю включає в себе Леонід

Приміщення повільно, з обережністю включає в себе Леонід. Він рухається в темряві, переконайтеся, що Нікола спить, не помічає Алессандро закривається завіса піднімається вгору по сходах, щоб перевірити весільного номера, йде назад, йде ліворуч від дверей.

Леонід (виклику стиха). Валерія! Валерія! (На даний момент, Алессандро швидко виходить з-за фіранки і повернувся в шафі.)

Валерія (виходи вийшов кімнати в нічні сорочки з видом на вашій ліжка жінка зустрічається з ним спокійно нормальним голосом). Чому ви прийшли? Вже пізно! Що вам потрібно?

Леонід (знову стиха). ВГГ! Сказати, що тихіше! (Відображається на "куточок"). Razbudiš′ гість!

Валерія (як і раніше, не знижуючи ставок). Якщо б я був Примадонна в театрі Ла Скала, я може співати ARIA Кармен. Він як і раніше не прокинутися. Я дав йому снодійне.

Леонід (голос не страждає будь-яких заперечень). Це ясно! Це означає, що ви спите!

Валерія. Шість таблетки gardenala...

Леонід (включає в себе легкою, люті повертається до Валерія, робить вигляд, він хоче, щоб шльопати її, але стримується). Шість таблетки gardenala... На коліна!

Валерія (цілком щасливо). Ви прийшли назад спеціально наклеп мені робити неприємні речі?

Леонід. Я повернувся до платити за їх пустелі! (Витягує великий камінь.)

Валерія. Кому?

Леонід. Тобі.

Валерія. Ну вас достатньо і цей графин. (Займає графина з водою і pomahivaet їх.)

Леонід (зміна тону). Спокійно... Ви занадто легко одягнені, і немає дощу. (Валерій ставить графина на місці). Ви слухати мене?

Валерія. Що новенького?

Леонід. Було відзначено, що між двома людьми, а саме-ви і яка блудного собака імені Antonio обміну хтиві поглядами.

Валерія. Про що ти говориш?

Леонід. Про свою відразу і печаль. Врешті-решт, жінка, яка отримує фізичної та розумової задоволення від спілкування з Leonidoj Papagatto...

Валерія. Інтелектуальні, а не фізичне.

Леонід. Ця жінка-я кажу собі навряд чи вони звернути увагу на заводського виготовлення такого роду людини, що таке Antonio. Або вона відмовляється від телят- і це є причиною мого горя, щоб залишитися на, і саме з цієї причини для мого огиди.

Валерія. Всі?

Леонід. Де є людина?

Валерія. І я знаю, де? Він вже давно не було.

Леонід. Я не вірю я сплю тут... з відкритими очима.

Валерія. Де ви хочете, щоб спати з ваші очі відкриті? У шафі?

Леонід. -В шафі. (Йде до čulanu, відкриває двері, бачить валіза) Що таке Ця валіза?

Валерія. Валіза? Ой!... Мабуть той, який приніс сеньйор Раймондо з особистих речей хлопчики... Ви бачите: ні! Куди-небудь!

Леонід. А!... Про жіночий insidiousness!... Ні, дорога, я буду спати тут. Валізу можна перемістити ближче до молодої людини. І тоді я буду мати достатньо місця з комфортом розміститися в спостереження. Принесіть подушці!

Валерій піднімається на гору. Леонід тягне з шафи, чемодан.

О господи! Ох і тяжкості! Що цікаво, у який він сукні? Звичайно, в броню предків!

І не без труднощів чемодан він dovolakivaet до штори, щоб приховати спальний Нікола. Валерій поверну подушку.

Браво! Дуже добре! Дід не розбудили?

Валерія (кидає подушку, шафа). І я знаю, де? Коли він сидить, можна подумати, він помер. Так що ви можете собі уявити, як вона виглядає, лежачи. Ну, обсерваторія був готовий. Мій генерал, ваше замовлення виконуються. Якщо це все, що є випустити.

Леонід (робить вигляд, що він збирався дати їй ляпас). Так ви все ще izdevaeš′sâ? (Валерій підбігає на стіл, вистачає графина знову brandishes присвоює) Мовчати!.. Пити я не просив. Мені мучити інший спрагу честі та вірності.

Валерія (зі огидою). Може будь-який?

Валерія йде в лівому двері. Леонід вимикають світло, піднімається в шафі, закривши двері за ним.