Юридична відповідальність за порушення права на доступ до інформації. датковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років

датковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

У попередніх розділах розглянуто важливість діяльності журналістів у напряму забезпечення доступу громадян до інформації, а також розкрито особливості доступу до інформації власне журналістів у зв'язку з виконанням професійних обов'язків. Тому зазначений склад злочину цілком обґрунтовано відносимо до неправомірних діянь (дій чи бездіяльності) у сфері доступу громадян до інформації.

Стаття 182 Кримінального кодексу України «Порушення недоторканності приватного життя» закріплює, що незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації, — караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Із зазначеного складу злочину випливає ще один вид неправомірного засобу доступу громадян до інформації — збирання конфіденційної інформації про особу без її згоди.

Наступний склад злочину передбачений статтею 209-1 Кримінального кодексу України, яка була доповнена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України» від 16 січня 2003 року № 430-IV, і передбачає зокрема відповідальність за повторне умисне неподання інформації про фінансові операції або повторне умисне подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов'язковому фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу. У даному випадку маємо модель неправомірної поведінки зобов'язаного суб'єкта доступу до інформації, тобто особи, яка відповідно до власних посадових обов'язків зобов'язана задовольняти право доступу Держфінмоніторингу до інформації про фінансові операції.

Подібні моделі неправомірної поведінки зобов'язаного суб'єкта у відносинах, що виникають з приводу доступу до інформації, передбачені статтями 222 «Шахрайство з фінансовими ресурсами»,

Розділ XI

223 «Порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів», 232-1 «Розголошення або використання неоприлюдненої інформації про емітента або його цінні папери» Кримінального кодексу України. У зазначених складах злочинів йдеться про відповідальність за надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб'єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб'єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків; внесення громадянином або службовою особою суб'єкта господарської діяльності в документи, які подаються для реєстрації емісії цінних паперів, завідомо недостовірної інформації, умисне розголошення або інше використання не опублікованої або не оприлюдненої в інший спосіб інформації про емітента, його цінні папери або правочини щодо них (інсайдерська інформація) особою, якій ця інформація відома у зв'язку з професійною чи службовою діяльністю.

Стаття 231 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю. Зазначено, що умисні дії, спрямовані на отримання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю, з метою розголошення чи іншого використання цих відомостей, а також незаконне використання таких відомостей, якщо це спричинило істотну шкоду суб'єкту господарської діяльності, караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років. У даному випадку йдеться про ще один приклад неправомірної поведінки фізичної особи, що полягає у отриманні незаконного доступу до таємної інформації, яка охороняється законом.

Важливим елементом системи забезпечення права громадян на доступ до екологічної інформації є склад злочину, передбачений стаїгею 238 Кримінального кодексу України «Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення». Зазначено, що приховування або умисне перекручення службовою особою відомостей про екологічний, в тому числі радіа-

Date: 2015-10-18; view: 406; Нарушение авторских прав