Формування граматично правильної вимови

v Засвоєння відмінкових закінчень. Знахідний відмінок з прийменником про для позначення об'єкта, про який йдеться. Родовий відмінок з прийменником на для позначення місця. Родовий відмінок з прийменником про для позначення місця. Родовий відмінок з прийменником після для позначення часу. Знахідний відмінок з прийменником за для позначення дії доторкання до частини предмета та ін..

v Розмовляє реченнями простими, поширеними, складносу­рядними та складнопідрядними із сполучниками та сполучними словами, хоча часом вони ще аграматичні.

v Правильно вживає більшість відмінкових закінчень. У мов­ленні спостерігаються граматичні помилки. Спостерігаються яскраво виражені випадки словотворення. Панівною формою в спілкуванні є діалогічне мовлення: між дитиною і дорослим, між дитиною і іншими дітьми.

v Переважає ситуативне мовлення: дитина розповідає про бачене, пережите, діяльність фразами, реченнями, які перемежовуються словами там, тут, ось, цей або показами, діями, жестами. За допомогою запитань дорослого відтворює зміст казки, оповідання, розповіді, сюжетної картинки (спільна розповідь).

Якщо до 2 років діти засвою­ють слова в готовому вигляді (так, як вони чують їх у мов­ленні дорослих), то з 2 років 6 місяців провідним способом засвоєння нових слів стає словотвір. Засвоївши значен­ня кількох найуживаніших су­фіксів та префіксів, дитина для позначення нових ситуацій і незнайомих предметів почи­нає утворювати нові слова з уже відомих. Іноді внаслідок такої словотворчості виника­ють неіснуючі в мові слова: «вагонята» — маленькі вагон­чики,

«притонув і витонув» — потонув і сплив;

«ці пальчики заховані, а ці виховані» — не заховані;

«я вивчаю додавання і віддавання» — віднімання.

Дитину цього віку вже не влаштовують теми спілкуван­ня, пов'язані тільки з побутом, їй хочеться знати все про все у світі. Малюки люблять слухати прості казки та віршики, швид­ко їх запам'ятовують. Бесіди щодо прослуханих казок спри­яють розширенню знань дітей, поповнюють їхній словниковий запас. У цей час діти дуже сприй­нятливі до мови. Вони немовби всмоктують нові слова, досить часто навіть не потребуючи їх роз'яснення з боку дорослих. У їх мовленні можуть з'являти­ся навіть складні звороти, які діти чують з мовлення дорос­лих. Дефіцит спілкування з батьками діти компенсують іншими доступними для них способами, наприклад, чер­пають мовну інформацію з те­лепередач. Унаслідок цього часто доводиться спостеріга­ти, що дитина знає назви всіх прорекламованих товарів, але при цьому не знає назв по­всякденних побутових пред­метів чи дій. Приблизно з 2 років 6 місяців у мовленні дітей з'являються ре­чення з трьох і більше слів. Спо­чатку у них простежується багато помилок граматичного оформ­лення слів. Однак поступово кількість їх зменшується, що по­в'язано із засвоєнням дитиною граматичної будови рідної мови.

У цей час дитина намагається самостійно тлумачити значення нових, ще незнайомих для неї слів: медична допомога — «це ма­шина, що возить мед», дитячий садок — «тому, що там діти си­дять». Мовлення дитини в цей період має ситуативний харак­тер, тобто тісно пов'язане із ситу­аціями, у яких перебуває малюк. А відтак його мовлення має вигляд діалогу: запитання — від­повідь. У цьому діалогові вдоско­налюються навички самостійного мовлення, уточнюються знання про довкілля.