Доступ до інформації: поняття, правове регулювання. Пропонуємо таке визначення свободи слова: «право кожного громадянина вільно і незалежно збирати, зберігати

Пропонуємо таке визначення свободи слова: «право кожного громадянина вільно і незалежно збирати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію як особисто так і за допомогою матеріальних носіїв та засобів поширення інформації».

Поняття «доступ до інформації» входить до змісту поняття «свобода слова» у якості одного із елементів, а саме отримання (пошук) інформації відповідними суб'єктами.

Досить цікавим як з практичної, так і з теоретичної точки зору є співвідношення поняття «свобода слова» із поняттям «інформація з обмеженим доступом». Із розробленого на підставі чинного законодавства У країни визначення поняття «свободаслова» випливає, що воно загалом не поширюється на випадки розголошення інформації з обмеженим доступом.

Хоча право України передбачає випадки пріоритетності права свободи слова над правом власника інформації з обмеженим доступом на її захист. Так, статтею 47-1 Закону України «Про інформацію» передбачається звільнення особи від відповідальності «за розголошення інформації з обмеженим доступом, якщо суд встановить, що ця інформація є суспільно значимою», тобто такою, яка підпадає під ознаки частини дев'ятої статті ЗО Закону України «Про інформацію». Правова норма, передбачена ст. ЗО Закону України «Про інформацію» полягає у наступному: «інформація з обмеженим доступом може бути поширена без згоди її власника, якщо ця інформація є суспільно значимою, тобто якщо вона є предметом громадського інтересу і якщо право громадськості знати цю інформацію переважає право її власника на її захист».

Доволі проблематичним є питання практичного застосування норми, яка закріплена у ст. ЗО Закону України «Про інформацію» і передбачає можливість поширення інформації з обмеженим доступом без згоди її власника, у випадку якщо ця інформація є суспільно значимою. Якщо предмет громадського інтересу такої інформації ще можна визначити з певною долею імовірності, то перевага права громадськості знати інформацію з обмеженим доступом над правом її власника на захист такої інформації визначається не так легко. У будь-якому випадку лише органи судової влади повноважні приймати остаточне рішення стосовно співвідношення права громадськості

знати інформацію з обмеженим доступом над правом її власника на захист такої інформації.

У якості висновків зазначимо, що терміно-поняття «доступ до інформації» можна трактувати у суб'єктивному та об'єктивному розумінні. Доступ до інформації не слід ототожнювати з поняттям права на інформацію. Доступ до інформації є складовою суб'єктивного права на інформацію, складовою «свободи слова» і передбачає реалізацію можливості отримання (одержання) інформації.