Епізоотичні дані

Найбільш сприйнятливі домашні і дикі європейські кролики внаслідок високої видової специфічності вірусу міксоматозу, у яких захворювання проявляється у вигляді генералізованої інфекції. Дикі американські кролики (тропічні південноамериканські і чагарникові) хворіють дуже легко. Залежності захворювання кроликів від породи, статі і віку не установлено. Занедужують домашні кролики, що належать до родів Sylvilagus і Oryctolagus. Дикі зайці (рід Lupun) хворіють рідко.

З розвитком інфекції міксоматозу в польових умовах відбуваються два рівнобіжних явища: збудник знижує вірулентність, а сприйнятливі тварини стають більш стійкими.

Джерелом збудника інфекції в індивідуальних господарствах, кроликорозведенських фермах і в лабораторіях є хворі і перехворілі кролики, що виділяють вірус з витіканнями з носа й очей. У хворих вірус знаходиться в крові, шкірі, підшкірних набряках і в паренхіматозних органах.

Основний резервуар збудника в природі дикі кролики, а також зайці. Вірус міксоматозу поширюється серед них за допомогою механічної передачі членистоногими, викликаючи доброякісну локалізовану фіброму. Таким же шляхом він може передаватися і домашнім кроликам, але в них відмічається генералізована форма з високою летальністю.

Основне значення в поширенні міксоматозу в природі мають такі кровосисні комахи як комарі і москіти, а також ектопаразити - воші, блохи, кліщі. Так, комарі можуть передавати вірус до 30 днів після одержання його при укусі хворої тварини. Кролячі блохи можуть бути носіями вірусу протягом З міс голодування. У слинних залозах москітів вірус міксоматозу зберігається до 7 міс. Передача його відбувається при контакті хворих тварин зі здоровими, а також через корм і інвентар. Встановлено, що вірус міксоми не розмножується в організмі членистоногих, які є лише його механічними переносниками захворювання. Розповсюдженню збудника сприяють водоплавна птиця, комар, москіти, кліщі.

Механічними переносниками вірусу на великі відстані (до 500-1000км протягом 1-2 тижнів) можуть бути люди, пов'язані з торгівлею тваринами і шкурками, транспортні засоби, хижі ссавці, птахи.

У перехворілих кроликів спостерігається довге вірусоносійство. Латентний вірус може реактивуватись при поганих умовах утримання тварин та стати причиною виникнення спалахів міксоматозу. Кроленята, отримані від перехворілих міксоматозом крольчих, недивлячись на наявність нейтралізуючих антитіл, залишаються чутливими до зараження.

Епізоотії міксоматозу виникають у будь-який час року, але найбільше важко хвороба перебігає в вологе і прохолодне літо. У таких умовах вірус може довго зберігати життєздатність, а для комарів, основних переносників вірусу, складаються сприятливі умови для розмноження.

Перехворілі кролики довгостроково залишаються носіями латентного вірусу, що може бути реактивований різними формами стресу і служити причиною нових спалахів хвороби.

Летальність при міксоматозі досягає 90-100%. У силу підвищення генетичної стійкості тварин і ослаблення вірулентності вірусу, високий рівень летальності при продовженні епізоотії з роками звичайно знижується.