Розділ 1. Огляд літератури

ВСТУП

Кролівництво – одна з перспективних галузей тваринництва, що поставляє дієтичне м'ясо. Кролики відрізняються скоростиглістю і високою інтенсивністю розмноження, завдяки чому в порівняно короткий термін можна одержати значну кількість м'яса, дешевої хутряної сировини і пуху. Крім того, їх використовують у якості лабораторних тварин при вивченні різних питань біології, фізіології, медицини, імунобіології, ветеринарії й інших галузей, для виготовлення біологічних препаратів.

Кролівництво стало рентабельною галуззю виробництва. Щорічно в країні виробляється 60-70 млн. шкурок і більш 200 тис. тонн м'яса (у живій масі), з яких понад 60% - вирощене в Україні. В особистих підсобних господарствах громадян одержують основну частину продукції кролівництва. В даний час передбачається подальший розвиток кролівництва як додаткової галузі в сільськогосподарських підприємствах.

В останні роки відзначається інтенсифікація галузі, створюються великі комплекси на промисловій основі по виробництву кролячого м'яса і шкурок. При цьому кроликів утримують у закритих приміщеннях, де забезпечуються постійна температура, чистота повітря, використання повноцінних гранульованих кормів, автоматизоване поїння, механізоване збирання гною й ін. Ці умови забезпечують цілорічне відтворення поголів'я і дозволяють значно знизити захворюваність тварин.

Однак при порушеннях зоогігієнічних і ветеринарно-санітарних вимог в умовах високої концентрації, частих стресових ситуацій підвищується чутливість кроликів до різних несприятливих факторів, у тому числі до патогенної мікрофлори. Останнім часом багато хвороб протікають атипово, з'являються нові захворювання кроликів.

У зв'язку з зосередженням великого поголів'я на відносно малих виробничих площах постійно існує загроза виникнення інфекційних і інвазійних захворювань. Велику небезпеку становлять хвороби, викликані бактеріями, вірусами, грибами, а також ті, що виникають в результаті згодовування недоброякісних кормів, різкого порушення зоогігієнічних умов утримання тварин.

У цих умовах підвищується роль ветеринарних заходів, спрямованих на зниження економічного збитку від хвороб кроликів, на підвищення їхньої плідності, поліпшення якості хутра, збільшення виходу м'ясної продукції. Першорядне значення при цьому здобувають діагностика і профілактика масових захворювань.

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

Міксоматоз (Myxomatosis cuniculorum) - це гостро протікаюча висококонтагіозна хвороба кроликів, яка викликається вірусом і характеризуюється запаленням слизових оболонок, набряково-студнеподібною інфільтрацією підшкірної клітковини в області голови, зовнішніх статевих органів, ануса й інших ділянок тіла, а також високою легальністю.

Міксоматоз відомий з 1896 р. як спустошлива хвороба домашніх кроликів у Південній Америці. Вперше описав захворювання Санареллі в 1898 р. в Уругваї, де воно було широко поширене серед диких пухнастохвостих кроликів, але зустрічалося в латентній формі або перебігало хронічно і характеризувалося появою на шкірі фіброзних пухлин.

З 1950 р. вірус міксоматозу навмисно використовували в Австралії для боротьби з дикими кроликами, що стали основними шкідниками посівів і пасовищ. У перші роки летальність серед кроликів перевищувала 99 %. Однак згодом з'явилися атенуйовані варіанти збудника, паралельно зростала генетична стійкість популяції кроликів як до високовірулентних, так і ослаблених штамів вірусу, у результаті чого летальність знизилася за сім років до 25 %.

У Європу хвороба була занесена штучно, коли в 1952 р. для боротьби з дикими кроликами в 100 км від Парижа були випущені дві заражені міксоматозом тварини. Інфекція швидко поширилася по усій Франції, викликавши спустошливу епізоотію не тільки серед диких, а й домашніх кроликів. З 1954 р. хвороба охопила багато країн Західної Європи.

У 1967 р. у Центральній Європі знову спалахнула епізоотія цього захворювання. На території нашої країни міксоматоз кроликів уперше зареєстрований на Україні в 1981 р. Захворювання наносить величезний економічний збиток.