Третій етап: гнів, розчарування і гіркота

Цей етап характеризується «спалахами» емоцій. Ви будете прекрасно себе почувати, поки щось: замітка в журналі, газеті, запис у блозі чи епізод по ТБ, - не викличе у вас раптового спалаху люті. На третій стадії ви переживаєте напади жалю до себе, ви задаєтеся дитячими питаннями: «Чому саме я?» і «Звідки така несправедливість?», «За що мені це?». Багато хто з соромом зізнається, що часто думає: «Чому померла саме дорога мені людина, а не хтось інший?», «Чому це трапилося саме зі мною, а не з якимось негідником, який заслужив таке?»

Людина, що переживає третій етап, часто цурається певних соціальних ситуацій, особливо святкових заходів, і відчуває роздратування через те, що проблеми інших здаються такими дрібними і нікчемними, порівняно з тим, що переживає вона особисто. А при словах «Я так тебе розумію» або «Що я можу для тебе зробити?» їй хочеться вити вовком. Тут краще уникати спілкування з тим, хто здатний зіпсувати вам настрій. Якщо, скажімо, якийсь ваш приятель при зустрічі заводить одну й ту ж шарманку «ах, як шкода», забудьте про нього на якийсь час. Оточуючим краще розповісти про те, що саме сталося. Говорити про втрати, біль і страх, може, і не прийнято в нашому суспільстві, проте куди не зручнішою є ситуація, коли ви мовчите, а ваше оточення не знає, що трапилося і губиться в здогадках, що з вами коїться. Вам буде куди неприємніше, якщо люди почнуть наполегливо допитуватися, в чому причина вашого пригніченого стану.

Поспівчувайте собі. Якщо озлобленість віддалила вас від оточуючих, не нарікайте на них за брак співчуття, ви й самі можете співчувати собі. Ви щойно зіткнулися з трагічною подією в житті, і це цілком природно - порівнювати своє становище із ситуацією інших людей, і думати, що їм набагато легше, ніж вам. Нагадайте собі, що ви не завжди будете сумувати і що в майбутньому все потроху налагодиться.