Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
Основні ідеї “Капіталу” К.Маркса
⇐ ПредыдущаяСтр 9 из 9
| Теоретичні проблеми економічно- го вчення марксизму | Суть їх теоретичного обґрунтування |
| Класова структура суспільства | К. Маркс використав теоретичні положення А.Сміта про класову структуру капіталістичного суспільства для обґрунтування власної теорії класів. Так, якщо Сміт і Рікардо виділяють три суспільні класи (землевласники, капіталісти і робітники), то Макркс акцентує увагу лише на двох класах, вважаючи, що значення ренти як одного з первинних доходів з розвитком економіки дедалі зменшується у зв’язку з індустріалізацією, а тому на арені боротьби залишається тільки два класи: - пролетаріат, що володіє робочою силою, - капіталісти, що привласнюють додаткову вартість, створену найманою робочою силою. |
| Теорія вартості | Виходячи з рікардіанського розуміння трудової теорії вартості, абсолютизував роль праці як єдиного фактора вартості, піддаючи нищівній критиці всі вчення, які стверджували інше. У теорії вартості Маркса будь-який товар має дві сторони: споживну і мінову вартість. Як споживні цінності вони не порівняльні. Порівнюваними їх робіть те, що всі вони (товари)- продукти праці, котра в свою чергу носить конкретний і абстрактний характер. Конкретна праця створює конкретну споживну цінність. Водночас, будь-яка праця, незалежно від її конкретного вигляду, є витратою людської енергії, м’язів, нервів, і це робить продукти праці порівнянними. Утому аспекті це абстрактна праця, що створює вартість товару, що виявляється в міновій вартості, тобто в тих пропорціях, в яких один товар обмінюється на інший товар. Це відкриття дозволило дати якісну і кількісну характеристику вартості: - якісна - вартість є по суті втіленням у товарі простої абстрактної праці; - кількісна – величину вартості вимірюють суспільно необхідні затрати праці. |
| Гроші | Маркс в історичній ретроспективі показує розвиток обміну і виникнення грошей як закономірного наслідку цього розвитку. За Марксом, гроші – це також товар, який виступає у специфічній формі, але завдяки їх участі в процесі обміну вартість набуває форми ціни, яка може дорівнювати вартості, а може від неї відрізнятися. Маркс виділяє п’ять функцій грошей: гроші служать мірою вартості, масштабом цін, засобом обігу, засобом платежу і виконують роль скарбу. Паперові гроші замінюють золоті у функції засобів обігу, а банкноти – у функції засобу платежу. |
| Робоча сила | Виникнення капіталізму знаменується якісним розширенням кола товарів. На ринку пропонується новий товар – робоча сила, - власники якого змушені обмінювати його на засоби існування. Ці власники є особливою категорією людей, позбавлених засобів виробництва, але вільних розпоряджатися собою Як будь-який товар, робоча сила (РС) має вартість і споживну вартість. Вартість товару РС – це сума всіх вартостей, які має спожити найманий робітник, щоб підтримувати життя та забезпечити відтворення робочої сили. А споживна вартість РС (його корисність для капіталіста) полягає в тому, що найманий робітник постійно створює додаткову вартість, забезпечуючи “самозростання” грошей. |
| Теорія капіталу | Досліджуючи перетворення грошей на капітал, Маркс писав: “Капітал – це гроші, але – гроші це ще не капітал”. Гроші стають капіталом у такій схемі: Г – Т - Г + г, де гроші використовуються для наживи, придбання додаткового капіталу, прибутку. Трактування капіталуза Марксом: - по-перше, визначення категорії “капітал” її сутність порівнюється із “засобами експлуатації робітника і встановлення влади капіталіста над робочою силою”,тобто капітал розглядається як система капіталістичної експлуатації найманої праці; - по-друге, капітал трактується як самозростаюча вартість, коли “приєднуючи до мертвої предметності товарів живу робочу силу, капіталіст перетворює вартість – минулу, уречевлену, мертву працю – в капітал, у само зростаючу вартість, в оживлене чудовисько, яке починає “працювати ніби під впливом любовної пристрасті, що його охопила”, примножуючи застосовану у виробництві вартість; - по-третє, Маркс доводить, що капітал приносить прибуток (самозростає) лише у поєднанні з робочою силою, яка створює додаткову вартість, тобто вартість понад вартість самої робочої сили. Тільки той робітник для капіталіста продуктивний, який виробляє додаткову вартість, тобто слугує самозростанню капіталу. Процес обігу капіталу наступний: Г – Т..В..Т ’- Г ’ (Т ’ і Г ’ збільшені додатковою вартістю) |
| Органічна будова капіталу Норма експлуатації найманої праці | Органічна будова капіталу передбачає поділ капіталу на дві вартісних частини: - постійний капітал – вартість засобів виробництва; - змінний капітал– вартість робочої сили. Через ці категорії Маркс переходить до характеристики важливого для нього поняття – норми експлуатації праці, яку визначав через співвідношення додаткової вартості та змінного капіталу, тобто як норму додаткової вартості. |
| Теорія додаткової вартості | Головні постулати теорії трудової вартості Маркса: 1. праця робітників (з одного боку, конкретна, що створює споживну вартість, а з іншого – абстрактною, що створює вартість) – творець вартості є працею не для себе, а для інших, для обміну, для продажу на ринку; 2. в основі вартості товару лежить тільки одне джерело – праця найманих робітників. Усі товари є продуктами людської праці. Вимірником цінності товарів слугують витрати робочого часу, причому не індивідуальні, а суспільно необхідні, усереднені витрати. 3. найманий робітник одержує за свою працю з/пл., що лише покриває витрати для підтримки і відновлення фізичних і моральних сил. Причому з/пл. оплачує не працю, а специфічний товар – РС. Особливість РС в тому, що вона має властивість створювати продукт (товар), вартість якого вища за вартість РС, тобто того що необхідне для підтримання життя робітника і його родини. 4. капіталіст, наймаючи робітника, оплачує його здатність до праці та здобуває право змусити його трудитися більше того часу, який потрібний робітникові для забезпечення мінімуму життєвих засобів. В результаті утворюється різниця між вартістю виготовленого працею робітника товару і вартістю РС – заробітною платою, сплачуваною капіталістом як “ціна” товару РС. Ця різниця і становить додаткову вартість – частину матеріалізованої в товарі праці робітника, що привласнюється безоплатно власником підприємства. 5. додаткова вартість лежить в основі доходів власників капіталу – підприємницького прибутку, торгового прибутку, відсотка. |
| Теорія заробітної плати | Теорія з/пл. Маркса випливає з теорії вартості. Маркс, на відміну від усіх представників класичної політекономії, які розуміли під з/пл. плату за працю, трактує з/пл. найманого робітника як результат обміну останнього з капіталістом на робочу силу, а не на працю. Цей товар, як і інші товари, має свою вартість, яка “визначається робочим часом, необхідним для виробництва, а отже і відтворення цього специфічного предмета торгівлі”. Отже, за Марксом, з/пл. є перетвореною формою вартості та ціни робочої сили. Згідно з цим підходом з/пл. еквівалентна ціні засобів життєзабезпечення робітника і членів його сім’ї. |
| Абсолютна і відносна додаткова вартість | Абсолютна додаткова вартість – надлишок над вартістю робочої сили, який зростає внаслідок зменшення тривалості необхідного робочого часу за незмінного робочого дня, що досягається капіталістом підвищенням продуктивності праці. А оскільки в будь-якому суспільстві діє об’єктивний закон невпинного зростання продуктивної сили праці, то за умов капіталізму експлуатація найманої праці постійно зростає. |
| Теорія відтворення | Маркс будує схеми простого (незмінного за масштабами) і розширеного відтворювання. Все суспільне виробництво розбиває на два підрозділи: виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання. Їх взаємозв’язок уявляється як рівняння, в якому фігурують постійний і змінний капітал та додаткова вартість. Висновок з цієї примітивної моделі свідчить: за простого відтворювання сума змінного капіталу і додаткової вартості першого підрозділу має дорівнювати постійному капіталу другого підрозділу, а за розширеного відтворювання вона має бути більшою за цей постійний капітал. |
| Економічні кризи надвироб- ництва | К. Маркс відкидає концепцію Ж.Б.Сея про неможливість загальних криз виробництва. Він доводить неминучість таких криз внаслідок анархії виробництва. Капіталістичне виробництво оголошує циклічним, що проходить чотири фази: криза, депресія, пожвавлення і піднесення - до нової кризи. Сутність теорії циклічності економічного розвитку капіталізму полягає в тому, що досягнення макроекономічної рівноваги і послідовне економічне зростання неможливі внаслідок економічних криз. Причиною криз є відсутність автоматичного зростання ефективного попиту при розширенні виробництва. Низька з/пл. призводить до відсутності здатності робітників купувати товарну продукцію, вироблену ними. Вихід з кризи і забезпечення відтворювання Маркс бачив у додаткових витратах з боку капіталістів і землевласників. |
Date: 2015-10-18; view: 492; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА... |