Висновки. Процес національного відродження та становлення перших українських суспільно-політичних організацій розпочався на початку ХІХ ст

В ХІХ – на початку ХХ ст. українські землі входили до складу двох імперій – Російської та Австрійської. Різний рівень політичного та соціально-економічного розвитку цих країн позначився на розвитку частин України.

Процес національного відродження та становлення перших українських суспільно-політичних організацій розпочався на початку ХІХ ст. фактично одночасно на західно- та східноукраїнських землях. Однак, починаючи з середини ХІХ ст., на західноукраїнських землях з’являються можливості легального розвитку українських національних і політичних організацій. У цей же час у східних та центральних регіонах України, що входили до складу Російської імперії, боротьба за вирішення „українського питання” до 1905 р. мала напівлегальний та нелегальний характер. Після першої російської революції серед східноукраїнських політичних сил поширюється ідея парламентського шляху боротьби за українську національно-культурну автономію. Процес національного та політичного відродження в Наддніпрянській Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. супроводжувався швидкими темпами розвитку промисловості та сільського господарства, тоді як на Західній Україні промисловість перебувала в занепаді, а через низький рівень агротехніки та малоземелля українці масово емігрували до Європи, Америки та інших країн світу. Водночас по обидва боки кордону виразно окреслюються ідеї політичної незалежності української нації, об’єднання східних і західних українців та реформування.

Не маючи власної держави, українці на початку ХХ ст. залишалися об’єктом, а не суб’єктом історичного процесу. Це, безумовно, позначилося на розвитку соціально-економічного, національного та суспільно-політичного життя в Україні. Бурхливий економічний розвиток Наддніпрянської України в пореформений період визначили місце всіх українських земель в європейській і світовій економіці майже на все ХХ ст. Більшість суспільних діячів українських земель, які входили до складу Російської імперії, пов’язували національне відродження України з проведенням соціальних реформ або перемогою революції в Росії. Майбутнє країни вони вбачали у федеративному устрої. Лідери західноукраїнських політичних сил покладали надії на демократичну еволюцію Австро-Угорської імперії, пов’язуючи українську державність із західним, „німецьким” світом. Негативні наслідки такого штучного розподілу національних та політичних сил українського народу відчувалися протягом всього ХХ ст. і найбільш гостро – нині, в умовах розбудови незалежної Української держави.