Чорна Ріка

Між гір крутих, між скель, як кров, червоних, Тече вода чистіша, ніж сльоза,

І в чорну ніч, проміж гаїв дубових, Чаклунством темним розтікається вона.

Шумлять вітри, дзюрчить ріка І поряд ходить дикий звір,

Та віє холодом вода,

Туманом застеляє зір.

І в темних хащах лісових Я чую голос Прабатьків,

Що кличуть до боїв нових Своїх нащадків та синів...

Горить вогонь - рве темряву навколо,

Нічна вода у сутінках блищить,

Й обвівши полум'яне коло,

Відчув потік, що з вітром гомонить.

Спинився час і згас вогонь,

Лиш жар у сутінках лежить,

А в жилах холодніє кров Та поряд навний звір стоїть.

І більш немає вороття - Єднає нас один закон.

Ми робим крок у небуття,

Життя поставивши на кон.

Знай, брате мій, пройдем вогонь і воду,

Та знайдемо ключі від древніх врат,

Ми відвоюємо усе своє по роду,

Щоб ярой силою засяяв коловрат...

Ніч відійшла, забравши біль,

Я вмився в крижаній воді,

У мене є одна лиш ціль,

Що з серцем стукотить в груді.

Не знає ворог, що в цю ніч Під холодом небесних зір,

Щоб відродити славну Січ Ми склали в лісі Договір.

Минуть роки, все зміниться навколо,

І чорну річку знов наповнить кров руда, Та провернеться з силою Свароже коло Червоно-чорним стягом спіниться вода.

Не буде ворогам жалю - Нащадкам тільки панувать!

Країну вирвемо свою - Її нам знову здобувать!

Онукам жити на землі,

Де квітне калиновий цвіт,

Хай ворог вмиється в крові - Покине Серединний світ!

Тризна над самим собою

Журчить струмок, дзвенить, мов срібні струни, Наповнюючи озеро водою,

Та водоспад гірський з каміння теше руни І десь за кручею я чую шум прибою...

Штовхнувши човен з берега рукою І пружно натягнувши тятиву,

Я попрощався із самим собою,

Пустивши вслід палаючу стрілу...