Пам'яті Юрія Іллєнка

Тебе малює спогад білий В молочних закутах очей.

Нема ні прикрощів, ні цвілі Є тільки світло між плечей.

Ти усамітнився в ротонді І вийшов з циклу черствих днів, Щоб десь за кадром горизонту Почути вічності мотив.

А білий птах Твій виринає З кінопроекторного світла.

Армади поглядів безкраїх Спрямовує в відкриті вікна.

З'явився зблиск під знаком втрати, Вмить скасувавши вороття,

Ми вийшли з сонцем проводжати Твій чистий ритм серцебиття.

Всі спогади про Тебе білі,

В молочних кутиках очей Нема ні сорому, ні цвілі - Є тільки світло між плечей.

Байда

Він йшов в червоному жупані Через руїни мінаретів.

По головах лихих огланів,

Щоб в море Чорне гордо гледіть. Своє сап'янове чобіття Він витер бородою хана І в кодло тюркське лихоліття Несли козацькі отамани.

У пазуху сухому степу

Він висипав зернистий ладан,

По трьох занедбаних шляхах Сріблястий попіл вільно падав. То оберемки сухоцвіту Мовчазно сипались в криницю А тиха ніч, росою вмита,

Стелила темну багряницю. Досвітні сурми кличуть в бій. Тримай шаблі напоготові.

І Дух звитяжливих стихій Вельможно йде на поклик крові. Гуляє Байда, гетьман славний,

В ошатних згарищах мечетей,

А вітер з степу тішить рани - Він теж до перемог причетний. То оберемки сухоцвіту Мовчазно падали в криницю,

А тиха ніч, росою вмита,

Стелила темну багряницю.

У лоні темряви здіймалась Кольчуга польових вітрів Бездонність неба проливалась На степ, що битвою горів.

Чи боєць я? Не боєць, а на рингу. Чи я мученик твій? Ні, та страждаю. Чи герой я? Не герой, але згину За свободу батьківського краю.