Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Організація та функціонування підприємств з іноземним капіталом в Україні
9.1 Сутність функціонування підприємств з іноземними інвестиціями. 9.2. Порядок створення спільних підприємств. 9.3. Ефективність функціонування підприємства з інозем Ключові слова та поняття: іноземні інвестори, іноземні інвестиції, підприємства з іноземними інйестиціями, види іноземних інвестицій, форми іноземних інвестицій, інвестиційний клімат, інвестиційний ризик, оцінки ефективності спільних підприємств, національний режим інвестиційної діяльності, порядок створення спільних підприємств, спільне підприємництво. 9.1. Сутність функціонування підприємств з іноземними інвестиціями Формування ринкової економіки в Україні потребує докорінної перебудови зовнішньоекономічних зв'язків, що знаходить свій вираз у створенні і функціонуванні підприємств з іноземним капіталом і закріпленні цього процесу у відповідному законодавстві. Згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», серед видів зовнішньоекономічної діяльності виділяється спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних шсаюдагзських операцій та спільне володіння майном як на територііУкраїни, так і за її межами. Іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Суб'єктами господарювання в режимі іноземного інвестування є: • юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншо-г°! ніж законодавство України;
• фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на • іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові органі • інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визна Узаконеними формами іноземних інвестицій в Україні є: 1) часткова участь у підприємствах, що створюються спільно з 2) створення підприємств, що повністю належать іноземним інвесторам; 3) придбання прямо не забороненого законами України неру 4) придбання самостійно або за участю українських юридич 5) придбання інших майнових прав; 6) інші форми здійснення інвестицій, зокрема, на підставі угод На території України щодо іноземних інвестицій та форми їх здійснення встановлюється національний режим інвестиційної діяльності, що означає ті самі права і обов'язки для підприємств з іноземними інвестиціями, які діють для національних суб'єктів господарської діяльності. Найбільш поширеною формою функціонування іноземного капіталу на території України як одна із форм господарювання за нових умов, що дає змогу залучити іноземний капітал в економіку, є спільні підприємства. Спільне підприємство — організаційно-правова форма створення фірми в країні-одержувачеві капіталу. Даний вид підприємств створюється і управляється спільно іноземними і місцевими інвесторами, як правило, приватними фірмами, але іноді державними підприємствами чи навіть урядовими орга-нами. Спільні підприємства можуть утворюватись у третій країні декількома іноземними компаніями. Метою цієї стратегії є проникнення компаній на нові ринки з меншими витратами і ризиком, ніж у разі застосування інших інвестиційних методів. Головними мотивами використання спільних підприємств як стратегії входження до світового ринку є зниження капітальних аТ та зниження ризику при створенні нових потужностей; в йд5ання джерел сировини або нової виробничої бази; розши-ення діючих виробничих потужностей; реалізація переваг нижчої вартості чинників виробництва; можливість уникнення циклічності або сезонності при нестабільності виробництва; пристосування до процесу скорочення життєвого циклу продукції; підвищення ефективності існуючого маркетингу; придбання нових каналів торгівлі; можливість проникнення на конкретний географічний ринок; вивчення потреб; набуття управлінського досвіду на нових ринках; пристосування до країни, що приймає. У міжнародній економічній теорії спільні підприємства виділяють як один із найбільш розвинутих видів спільної підприємницької діяльності, характерними особливостями якого є: наявність згоди про довготермінові цілі співробітництва; об'єднання сторонами активів; оцінка об'єднаних активів як капіталовкладень обох сторін; реалізація погоджених завдань через самостійні органи управління, незалежні від органів управління сторін; участь обох сторін у прибутках та збитках, відповідно до вкладеного капіталу. Спільні підприємства мають переваги порівняно з іншими видами спільного підприємництва, оскільки забезпечується довго-тривалість угод, комплексність співробітництва, спільна відповідальність партнерів за ефективність діяльності підприємства, зменшується ризик, особливо політичний. За чинним українським законодавством поняття «спільне підприємство» та «підприємство з іноземними інвестиціями» в цілому еквівалентні. Останній термін має ширше тлумачення, оскільки стосується й підприємств зі 100-відсотковим іноземним капіталом. Як правило, для спільних підприємств, які створюються та діють на території України, характерна різноманітність видів і сфер діяльності. При цьому новостворювані спільні підприємства мають додержуватися таких орієнтирів: виробляти товари, послуги, потреба в яких задоволена поки що не повністю; оперативно впроваджувати наукові відкриття цЦфіах&щі для випуску конкурентоспроможної на внутрішньому та зовнішньому ринках продукції; забезпечувати зниження витрат у розрахунку на одиницю продукції в галузях-споживачах продукції спільного підприємства; випускати високоякісні споживчі товари та послуги Для населення; створювати нові робочі місця. Процес створення спільних підприємств на території України Досить динамічний. Перші спільні підприємства з'явились у 1987
р. У другій половині 90-х років їх кількість уже становить близь ко 3000. Значно зросли не тільки масштаби діяльності спільних підприємств, а й спостерігалась їх диверсифікація. Основні галузі народного господарства, де діють дані підприємства, — це торгівля, сільське господарство, будівельна індустрія, транспорт і зв'язок, наука та освіта, харчова промисловість. Найбільшу активність у створенні спільних підприємств виявили підприємці з Польщі, Росії, США, Угорщини, Чехії та Словакії. До процесу створення спільних підприємств практично включено всі регіони України. Проте територіальна концентрація їх нерівномірна. Відносно розвинута інфраструктура, науково-технічний та кадровий потенціал, загальні соціально-економічні та ряд інших чинників сприяли утворенню спільних підприємств переважно у великих промислових регіонах: Київ, Одеська, Дніпропетровська, Донецька та Закарпатська області. 9.2. Порядок створення спільних підприємств Відповідно до чинного законодавства України спільне підприємство може бути створене: • шляхом його заснування; • у результаті придбання іноземним інвестором частки участі • у результаті придбання юридичною чи фізичною особою Процес створення СП на території України включає ряд послідовних етапів: 1. Розробка позицій українського партнера з питань створення СП. 2. Пошук і вибір іноземного партнера. 3. Підготовка і підписання партнерами протоколу про наміри.
4. Розробка техніко-економічного обґрунтування і його узго 5. Підготовка установчих документів на базі техніко-економіч 6. Реєстрація СП. Пропозиція про створення СП на території України розробляється потенціальним засновником. Враховуючи багатоплановість і складність питань, які необхідно вивчити при підготовці ТЕО, ініціатори створення СП можуть звертатися за консультаціями як у державні органи, так і в спеціалізовані госпрозрахункові фірми. результатом цієї роботи є пакет документів, підготовлений партнерами, який включає: «установчий договір про створення СП; «Статут спільного підприємства; «техніко-економічне обґрунтування СП. Досвід розробки пропозицій про створення СП засвідчує, що ця робота характеризується великим обсягом, необхідністю аналізу правових, економічних та інших питань з урахуванням конкретних умов. До підготовки пакета документів про створення СП необхідно залучити групу спеціалістів, яка має бути організована на базі українського партнера і складатися з кваліфікованих експертів і обов'язково одного з майбутніх керівників СП. Після розробки основних вимог українська сторона приступає до пошуку партнера. У разі коли пропозиція про створення СП виходить від іноземного партнера з викладкою основних контурів майбутнього підприємства, група спеціалістів зазначеного профілю аналізує дану пропозицію з подальшим уточненням позиції з іноземним партнером. Але в будь-якому разі важливим моментом процесу створення СП є пошук і вибір партнера. Українське підприємство, що бажає створити СП, має надати інформацію іноземним партнерам про: • рівень якості продукції, що випускається, його порівняння зі • технічні характеристики обладнання; • наявність окремих споруд, а також наявність вільних площ • професійну підготовку і кваліфікацію кадрів; • забезпеченість території майбутнього СП транспортними • місцезнаходження підприємства стосовно постачальника Позиція українського партнера включає в обов'язковому порядку вирішення питання валютного самозабезпечення СП. За законодавством потреби у валюті СП мають покривати за рахунок своїх валютних ресурсів. Потреби 1*шйкоДження в іноземній валюті мають бути збалансовані, тобто рівні, що і буде означати на практиці реалізацію принципу валютного самозабезпечення. Конкретні деталі постачання і реалізації в іноземній валюті бу-Дуть розроблені партнерами в процесі переговорів і підготовки ТЕО, проте на перших етапах створення СП український партнер мусить мати загальну схему валютного самозабезпечення. Пошук іноземного партнера спирається на загальновизнану світовій практиці систему. Передусім необхідно накреслити коло фірм-продуцентів, які відомі на світовому ринку, що і робить український учасник за допомогою спеціалізованої служби Торгово-промислової палати України або через консультаційно-посередницькі фірми, або через зовнішньоторговельні об'єднання. Як і будь-яка фірма у світі, потенційний український учасник СП мусить мати у своєму розпорядженні систему критеріїв, за допомогою яких він відбере певну кількість фірм (8—10) для подальшого детального вивчення. До таких показників належать: ♦ розміри активів і їх динаміка в останні два-три роки; ♦ співвідношення між власними і запозиченими капіталами; ♦ співвідношення між основним і оборотним капіталом; ♦ кількість зайнятих на підприємстві; ♦ динаміка отриманого прибутку в останні два-три роки. Ці абсолютні показники мають бути доповнені рядом відносних показників, які в цілому характеризують різні аспекти вкладення капіталу. Після того як будуть відібрані три-чотири найбільш відповідні фірми, українське підприємство направляє їм офіційні запити. У запитах викладаються загальні вимоги до створюваного СП, вказуються технічні характеристики продукції, яка пропонується до випуску. Відомості, викладені в запиті, дають можливість іноземному партнеру уявити масштаби запланованого СП, загальні підходи до рівня конкурентоспроможності, можливий попит на продукцію на внутрішньому ринку, наявність споруд чи необхідність нових побудов для СП. При виборі партнера використовується також практика проведення міжнародних тендерів (торгів). Тендери можуть бути проведені як відкриті, так і закриті. У разі проведення відкритих тендерів українські учасники зацікавлені в найбільш представницькій участі іноземних фірм, щоб забезпечити собі вибір торгів, у них можуть взяти участь лише деякі іноземні фірми. Це можливо за наявності особливого інтересу партнера базової країни, а також при бажанні залучити до тендерів лише певне коло фірм, добре відомих у тій чи іншій галузі. Державна реєстрація іноземних інвестицій здійснюється міськими державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Незареєстровані іноземні інвестиції не дають права на одержання пільг та гарантій, передбачених чинним законодавством України. Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у Разі порушення встановленого порядку реєстрації, а з мотивів її недоцільності не допускається. Відмова в державній реєстрації іноземних інвестицій має бути оформлена письмово із зазначенням мотивів відмови і може бути оскаржена у судовому порядку. Статутний фонд спільного підприємства — це сукупність внесків засновників, які надаються в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке вони створюють. Обов'язковість створення статутного фонду спільного підпри Іноземний інвестор може здійснювати свій внесок до статутного фонду спільного підприємства у вигляді: • іноземної валюти, що визнається конвертованою Національ • валюти України при реінвестиціях в об'єкт первинного інве • будь-якого рухомого і нерухомого майна та пов'язаних з • акцій, облігацій, інших цінних паперів, а також корпоратив • грошових вимог та права на вимоги виконання договірних • будь-яких прав інтелектуальної Власності, вартість яких у
20* І • прав на здійснення господарської діяльності, включаючи • інших цінностей відповідно до чинного законодавства України. статутного фонду підприємства оцінюються в іноземній конвертованій валюті України за домовленістю сторін на підставі цін міжнародних ринків або ринку України. Перерахування інвестиційних сум в іноземній валюті у валюту України здійснюється за офіційним курсом національної валюти України, визначеним Національним банком України. При реінвестиціях прибутку, доходу та інших коштів, одержаних у валюті України внаслідок здійснення іноземних інвестицій, перерахування інвестиційних сум проводиться за офіційним курсом національної валюти України, визначеним Національним банком України на дату фактичного здійснення реінвестицій. Питання про формування статутного фонду, який є основою для майбутньої діяльності спільного підприємства, вирішується партнерами. Виходячи з уяви про масштаби діяльності спільного підприємства, оцінюється його загальна вартість на момент виходу на проектну потужність з метою встановлення оптимального розміру капіталу, який необхідний для забезпечення першого етапу спільного підприємства. У подальшому статутний фонд спільного підприємства може поповнюватися за рахунок прибутків від господарської діяльності, а за необхідності також за рахунок додаткових внесків його учасників. Вартість споруд, будинків, інженерних комунікацій, об'єктів виробничої і соціальної інфраструктури, які входять до складу внеску українського учасника, визначається виходячи з вартості нових будинків, комунікацій, споруд, побудованих в Україні за договорами з іноземними будівельниками, будівельно-монтажними фірмами і організаціями. При цьому вартість діючих будинків, споруд має бути зменшена на відсоток їх зносу за діючими в Україні нормами амортизації. Оцінка вартості ліцензій та ноу-хау також необхідна, якщо вони подаються партнерами до статутного фонду як внесок. Вартість оцінюється, виходячи з: • виду об'єкта, що передається за ліцензією, або її правової «ціни одиниці продукції, що виробляється на базі ліцензії; «обсягу продукції, що виробляється протягом дії ліцензії (від 5-й до Ю-и років). У цьому випадку розмір плати визначається від 2 до 7 % вартості продукції, що випускається. Окрім вищеви-кладених загальних підходів, на практиці в Україні використовують і інші критерії. До них слід віднести: 1) унікальні ліцензії; 2) рівень освоєння і використання фірмою-ліцензіатом техно 3) термін освоєння ліцензії; 4) перспективи виходу ліцензіата на нові ринки збуту продукції. • відповідність розмірів оголошеного статутного фонду; • первинні документи про внески засновників та правильність • правильність іноземних інвестицій; • відповідність іноземної інвестиції до кваліфікаційних ознак • дані про інвентаризацію майнових внесків; • дані про реєстрацію (перереєстрацію) іноземних інвестицій; • своєчасність внесення внесків та відображення їх у бухгал • факти збільшення (зменшення) розміру фонду та дані про їх • структуру фонду (частки); • документи про відчуження іноземних інвестицій. 9.3. Ефективність функціонування підприємства з іноземним капіталом у1 Розміри статутного фонду відображають у цілому розміри підприємства, хоча і дуже умовно, йЙЩцькй його повна вартість при виході на проектну потужність, розміри основних засобів, обсяг випуску продукції, кількість зайнятих у цілому дадуть уяву про підприємство. Таким чином, формування статутного фонду" викликає необ-Дність опрацювання різних аспектів господарської діяльності їДприємства. Ця робота потребує участі всіх партнерів їхнього взаєморозуміння. Для оцінки економічної доцільності інвестиційного проекту в цілому необхідно розрахувати ряд показників, серед яких: ♦ прибуток від реалізації продукції; ♦ балансовий прибуток; ♦ чистий прибуток; ♦ річна і середньорічна рентабельність капітальних вкла ♦ внутрішня норма рентабельності; ♦ термін окупності проекту; ♦ валютна самоокупність. Критерієм ефективності інвестиційного проекту є досягнення максимального інтегрального ефекту за період, що аналізується. Зазначені показники доцільно розраховувати за роками (дискретно) накопиченими значеннями (інтегрально). Економічний ефект, що полягає в отриманні максимального прибутку, визначається як різниця між призведеною до початкового стану здійснення проекту виручкою від реалізації продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках та витратами, які включають власні капіталовкладення, витрати, пов'язані з погашенням кредиту, поточні витрати виробництва і транспортування продукції. У цілому розрахунок основних показників можна звести до такої схеми. Спочатку визначається прибуток від реалізації продукції в і-щ році: де Рі — прибуток від реалізації продукції; Р5і — валютна виручка від реалізації продукції в /-му році (якщо ці витрати не внесені до собівартості продукції); к — курс Національного банку для перерахунку відповідної іноземної валюти в національну (на момент проведення розрахунків); Реї — виручка від реалізації продукції на внутрішньому ринку у 1-му році; Сі — повна собівартість реалізованої продукції у 1-му році. Далі система відрахувань будується відповідно до діючого національного законодавства. Визначається балансовий прибуток (Р5і) як сума прибутку від реалізації продукції, що надійшла в даному році, відсотків за зберігання коштів у банках, інших виробничих і невиробничих надходжень, з відрахуванням податку, виплат по кредиту, включаючи відсотки та інші платежі. Чистий прибуток (Рпі) визначається як різниця між балансовим пибутком і сумою податків, що сплачується до Державного бюджету: Рпі = РЬі - Ті, де ту — розмір податків. При розрахунку інтегрального ефекту від реалізації інвестиційного проекту доцільно використовувати показник чистого прибутку: МРУ = £ [Рт + Аі- Кі}- аі-Ьі- аі і=і де Рпі — чистий прибуток; Аі — амортизаційні відрахування; Кі — капітальні витрати по всіх джерелах фінансування; и — ліквідна вартість; аі — коефіцієнти дисконтування. Якщо показник ЙРУ > 0 при даному нормативі дисконту, то це означає перевищення внутрішньої норми рентабельності проекту над витратами, пов'язаними зі здійсненням проекту. Якщо показник МРУ < 0, то інвестиційний проект недоцільно реалізувати, при варіанті МРУ = 0 інвестиційний проект не має чистого прибутку. Визначення ефективності участі в інвестиційному проекті українського і зарубіжного учасників є невід'ємною частиною його аналізу, оскільки може скластися ситуація, коли проект у цілому може бути ефективним, але з огляду на інвестиційний клімат, діючу систему оподаткування та інші загальноекономічні фактори може бути неефективним для конкретного учасника проекту. Ефективність інвестицій українського і зарубіжного інвесторів визначається показниками прибутку від реалізації проекту, рентабельності і періоду окупності понесених (зазнаних) витрат, чистої поточної вартості і внутрішньої норми рентабельності. Сума прибутку (Ргі), що залишається у розпорядженні національного і іноземного інвесторів, визначається1як ргз&йця між балансовим прибутком (РЬ) і податком Ті: Рпі = РЬГ - Ті. Якщо в інвестиційному проекті беруть участь дві або більше сторін, то прибуток між ним розподіляється відповідно до статутних документів або до внеску до статутного фонду спільного підприємства. Прибуток, що отримує національний інвестор (Рпгі), можна визначити, як Рпп = Рпі ■ 1, де / — частка чистого прибутку, що має отримати національний інвестор. Прибуток, що отримує іноземний інвестор (Рп/), розраховується таким чином: Рпр = Рпі ■ У, де У —частка чистого прибутку, що отримує іноземний інвестор. Основні поняття і терміни: іноземні інвестори, іноземні інвестиції, підприємства з іноземними інвестиціями, види іноземних інвестицій, форми іноземних інвестицій, інвестиційний клімат, інвестиційний ризик, оцінки ефективності спільних підприємств, національний режим інвестиційної діяльності, порядок створення спільних підприємств, спільне підприємництво. ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ 1. Чому найбільш поширеною формою функціонування іно 2. Назвіть основні етапи створення спільних підприємств. 3. Які основні показники характеризують ефективність 4. Які фактори впливають на вибір фірмою стратегії вихо 5. Охарактеризуйте основні види іноземних інвестицій. 6. Визначте поняття іноземні інвестиції. 7. Назвіть основні форми здійснення іноземних інвестицій. 8. Яка різниця між прямими і портфельними інвестиціями? 9. Дайте характеристику основних форм спільного підпри Date: 2015-10-18; view: 744; Нарушение авторских прав |