ПИТАННЯ 15. Характеристика основних методів, способів і засобів виявлення слідів рук

Розмаїття носіїв слідів рук зумовлює значну кількість засобів і методів виявлення слідів. У сучасній класифікації методів ви-

явлення слідів рук виділяють три найбільші класи: фізичні, хімічні іфізико-хімічні.

До фізичних методів належать: оптичний, люмінесцентний, порошковий та метод термовакуумного напилення. Кожний із них має свої особливості і може бути рекомендований залежно від давності сліду та різних поверхонь, які сприймають сліди.

Найбільш розповсюджений з названих методів - порошковий. Він заснований на використанні здатності частинок порошку прилипати до потожирової речовини сліду, забарвлюючи і роблячи його видимим. Вибір порошків залежить від кольору сприймаючої поверхні, на якій є слід, рельєфності поверхні і давності сліду. Так, для темної поверхні використовують світлі порошки (окис цинку, алюмінію, свинцевих білил), для світлих - темні (графіт, окис міді, сажа та інші). Залежно від того, гладка чи шерехата поверхня, на якій є сліди, вибирають і порошки.

Порошки наносяться на слідосприймаючу поверхню різними способами. Посипання або перекочування порошку по поверхні. Спеціальний порошок посипають на слідосприймаючу поверхню за допомогою пензлика чи просто з ємності, в якій знаходиться порошок. Потім, взявши предмет і по черзі підіймаючи та опускаючи його за краї, можна досягти рівномірного розміщення порошку на всій поверхні. Після виявлення сліду залишки порошку видаляються шляхом перевертання предмета або постукуванням по ньому зі зворотного боку.

Зафарбовування за допомогою дактилоскопічного пензлика. Суть цього способу полягає в тому, що на дактилоскопічний пензлик набирається невелика кількість порошку, який постукуванням пальця по ручці пензлика струшується на поверхню. Коли вся поверхня буде вкрита рівномірним шаром порошку, пензликом проводять по поверхні. У тих місцях, де є потожирові речовини, порошок закріпиться і зробить слід видимим.

Виявлення слідів за допомогою магнітного пензлика. Цей спосіб дещо схожий на попередній і полягає в тому, що розташований у середині корпусу пензлика магніт притягує спеціальний магнітний порошок, який на кінці утворює нібито Щіточку. Нею і водять по поверхні, на якій припускають можливу наявність слідів. Але обробляти металеві предмети, особли-

во ті, що мають магнітні властивості, магнітним пензликом не рекомендується.

Забарвлення за допомогою розпилювача. Для забарвлення слідів рук порошками можливе застосування розпилювача, який складається із скляного балончика, гумової груші, порожнього стержня і наконечника. Особливо зручно використовувати цей спосіб під час виявлення слідів на вертикальних поверхнях.

До фізичних належать також люмінесцентний, оптичний і метод термовакуумного напилення.

Люмінесцентний метод практично не змінює об'єкт, що досліджується, тому його рекомендують застосовувати першим. Доведено, що ультрафіолетове опромінювання діє і на саму потожирову речовину, і що люмінесценція сліду тим більша, чим більше жиру міститься в потожировій речовині. Це відкриття дає змогу виявляти невидимі сліди на поверхнях, які не можна обробляти порошками.

Процедура виявлення відбитків лазерним методом полягає втому, що в пучок лазерного випромінювання, попередньо розсіяного за допомогою матового скла, поміщають поверхню зі слідом, а потім проводять фотореєстрацію люмінесценції відбитків пальців. Лазерний метод за чутливістю значно перевищує порошковий.

Метод термовакуумного напилення (ТВН). В основі виявлення потожирових слідів методом термовакуумного напилення лежить здатність парів атомів і молекул речовини, яка міститься у вакуумі і розігріта до відповідної температури, сконденсуватися у вигляді тонкого шару покриття на об'єктах, що трапляються на шляху розпилення. Усі зазначені вище люмінесцентні методи є виключно лабораторними.

Хімічний метод виявлення слідів рук заснований на здатності відповідних компонентів потожирової речовини зафарбовуватися під час взаємодії з деякими хімічними речовинами. Як барвникові реактиви найчастіше застосовують азотнокисле срібло, нінгідрин, алоксан, ортотолідин, які у вигляді розчинів наносяться на поверхню, що досліджується, з метою виявлення відбитків пальців.

До класу фізико-хімічних належить метод парів йоду. Виявлення слідів за допомогою парів йоду базується переважно на адсорбції йоду потожировою речовиною. Використання йоду

під час обкурювання сліду для забарвлення потожирової речовини побудовано на його властивості переходити при незначному нагріванні з твердого стану в газоподібний (минаючи рідкий) і осідати на потожировій речовині.

Відомо багато прийомів використання парів йоду, які можна звести до двох основних - "холодного" і "гарячого". Суть першого прийому полягає в тому, що на дно посудини кладуть декілька кристалів йоду, а потім туди ж поміщають об'єкт, на якому необхідно виявити сліди. Посудину закривають кришкою на декілька годин. Пари йоду, які повільно виділяються, зафарбовують сліди рук, якщо ж вони на об'єкті відсутні, то зафарбовується весь об'єкт. Другий прийом полягає в тому, що кристали йоду нагрівають на піщаній бані або в спеціальних апаратах з електричним способом підігріву. У таких випадках найчастіше використовуються йодні трубки. Пари йоду в них утворюються під час пропускання через трубку потоку підігрітого повітря або навіть повітря кімнатної температури.

Копіювання слідів. Сліди, що залишені на предметах або інших об'єктах, вилучити котрі неможливо, після запилювання порошками доцільно копіювати. Сліди рук на рівній поверхні, зафарбовані порошками, переносять на дйктилоскопіч-ну плівку. При цьому сліди, оброблені світлими порошками, копіюють на темну дактилоплівку, а темні - на світлу.

Сліди рук, що містяться на нерівних поверхнях (увігнутих чи випуклих) і зафарбовані темним порошком, можна скопіювати на липку стрічку (наприклад, скотч). Копіювання проводять так само, як і на дактилоскопічну плівку. Копійований слід для запобігання можливого псування необхідно прикрити шматком чистого скла чи плівки.

Сліди рук, виявлені магнітними порошками, можна закріпити на поверхні предмета, обкуривши його парами йоду. Утворена при цьому сполука міцно закріплюється на поверхні об'єкта. Після цього предмет із слідами вилучається і пакується.