ПИТАННЯ 10. Загальні криміналістичні правила виявлення, фіксації та вилучення слідів

Методи та засоби виявлення, фіксації й вилучення слідів залежать від виду, поверхні та матеріалу слідосприймаючого об'єкта, на якому проводиться пошук слідів. Багато слідів вдається виявити відразу в результаті візуального огляду. Для виявлення інших застосовують оптичні прилади, ультрафіолетові та інфрачервоні випромінювачі, лазери, додаткові освітлювачі й світлофільтри. Невидимі чи маловидимі сліди виявляють шляхом їх забарвлення спеціальними хімічними реактивами чи дак-

тилоскопічними порошками. Але недостатньо лише виявити сліди, їх ще необхідно зафіксувати й зберегти в незміненому вигляді для подальшого дослідження й використання у доказуванні.

Приймаючи рішення про застосування криміналістичних засобів фіксації слідів, необхідно керуватись основним правилом, згідно з яким завжди краще мати речовий доказ у натурі, ніж його копію. Тому завжди необхідно намагатися вилучити слід з місця події разом із предметом (слідоносієм), на якому його виявлено. Але й у таких випадках завжди доцільно спочатку сліди сфотографувати. Ця рекомендація пояснюється безпечністю фотографування для збереження сліду, тому що цей метод фіксації не вносить жодних змін до виявленого сліду.

Оглядаючи предмет з метою виявлення на ньому слідів, необхідно дотримуватися такої послідовності. Першими зафіксувати й вилучити сліди запаху й мікрочастки та мікрокількості речовин. Надалі виявляти й фіксувати невидимі сліди рук, а лише потім - видимі сліди. Коли ж ні, то під час фіксації й вилучення видимих слідів можна пошкодити чи знищити невидимі.

ПИТАННЯ 11. Дактилоскопія та питання, що вона вивчає

Досить розповсюдженими об'єктами пошуку в процесі більшості оглядів є сліди відбитків поверхні рук (рідше - підошви босих ніг), на яких можна визначити папілярний узор. Інформативна значимість таких слідів визначає їх особливе криміналістичне значення.

Дактилоскопія - це розділ трасології, що вивчає властивості й будову папілярних узорів. Слово "дактилоскопія" походить від грецьких слів йаМуІоз (палець) і 5/сорео (спостерігаю, дивлюсь). Отже, дактилоскопія - це розділ криміналістики, який вивчає будову шкірних узорів внутрішніх (долонних) поверхонь рук для ідентифікації особи, кримінальної реєстрації і розшуку злочинця.

Дактилоскопія була відома більше тисячі років, про що свідчать наскельні малюнки в печерах, на яких зображувалися кисті рук людини з намальованими на них папілярними узорами. Вже у 1880 р. китайці мали цілу колекцію відбитків пальців рук найбільш небезпечних злочинців.

У Європі можливість ідентифікації злочинців за слідами папілярних узорів з'явилася значно пізніше. У середині XIX ст. В. Хершель (поліцейський чиновник англійської колоніальної адміністрації в Індії) почав дослідження щодо вивчення особливостей і можливостей використання папілярних узорів. Вивчаючи протягом багатьох років відбитки пальців рук, В. Хершель звернув увагу на те, що відбитки однієї людини ніколи не збігаються з відбитками пальців іншої. Продовжуючи дослідження, він помітив ще одну властивість папілярних узорів -узор на нігтьових фалангах пальців рук залишається незмінним протягом багатьох років. Зрозумівши важливість свого відкриття, В. Хершель запропонував новий спосіб реєстрації злочинців із використанням їх пальцевих відбитків.

Значне місце в історії розвитку дактилоскопії належить Ф. Гальтону який встановив, що малюнки папілярних узорів на руках людини неповторні й зробив спробу їх класифікувати та систематизувати.

Більш досконалу систему класифікації відбитків пальців розробив Е. Генрі, який поділив папілярні узори на п'ять видів: прості, пологі і гострі дуги, радіальні й ульнарні петлі та завитки.

У Росії й Україні дактилоскопія почала використовуватися на початку XX ст.

Можливості дактилоскопічних досліджень вивчені досить добре. Застосування ж із цією метою математичних методів суттєво розширює їх межі і вирішення ідентифікаційних завдань, зокрема, за відбитками, які тривалий час вважалися непридатними об'єктами (наприклад, неповні відбитки папілярних узорів пальців, уривки папілярних ліній розміром до 0,5 см²). Удосконалення методики дослідження на основі нових підходів дає змогу встановлювати особу за фрагментами папілярних узорів. Розроблені нетрадиційні методи ототожнення особи за слідом папілярного узору з використанням поро- та еджеоскопічних ознак, суть яких полягає у використанні як окремих ознак, поряд з елементами будови узору, особливостей будови папілярних ліній, якими є відображення вихідних проток залоз (пор) і меж самих папілярних ліній.

Сьогодні є можливим вирішення питань про дослідження складу потожирової речовини, яка утворює відбиток у поєднанні

•••-' 64

з запахом. Вони, вочевидь, можуть вирішити проблеми у випадках, коли мова йде про сліди, що непридатні для власне дактилоскопічної ідентифікації. Встановлено, що сам потожи-ровий склад сліду несе великий обсяг інформації про особу: характер спожитої їжі та прийняті ліки, психічний стан людини, ТІ антропологічну належність тощо. Сучасний рівень розвитку науки дає можливість визначити видову і групову належність потожирової речовини, за її складом диференціювати чоловіків та жінок, встановити приблизний вік особи.