ПИТАННЯ 12. Властивості папілярних узорів і їх криміналістичне значення

Шкіра людини на внутрішній поверхні кисті складається з двох шарів: зовнішнього - епідермісу і внутрішнього - дерми. Протоки потових залоз, які проходять через внутрішній шар шкіри, на зовнішній стороні утворюють пори. Ці протоки ніби трохи піднімають зовнішній шар шкіри, утворюючи лінійні потовщення - папілярні лінії. Заглибини між папілярними лініями називаються борозенками. Уся сукупність папілярних ліній утворює цілісний складний узор.

Папілярні лінії, що складають узор, мають властивості, які покладені в основу дактилоскопічного ототожнення особи. Ними є: індивідуальність, стійкість і відновлюваність.

Індивідуальність папілярних узорів означає, що в кожному окремо взятому узорі є велика кількість чітко виражених ознак побудови папілярних ліній, які в сукупності неповторні в інших узорах. Це означає, що точно однакових узорів немає і не може бути не тільки у двох осіб, але й в однієї людини на різних руках чи пальцях.

Стійкість. Не тільки структура папілярних узорів нігтьових фаланг пальців рук, але й загалом морфологія внутрішньої поверхні кисті, виникнувши в період ембріонального розвитку, не змінюються протягом усього життя, а лише збільшуються залежно від віку та умов праці. Після смерті людини папілярні узори зберігаються до повного розкладу м'яких тканин тіла.

Із цими дуже важливими властивостями папілярних узорів пов'язана ще одна, яка в результаті зумовлює використання папілярних узорів для розкриття злочинів, а саме - їх відновлю-

ваність. Якщо механічні пошкодження на кисті руки не впливають на внутрішній шар (дерму), то через деякий час папілярні узори поновлюються. Якщо ж внутрішній шар пошкоджений, то в місцях пошкодження виникають рубці і шрами, які теж індивідуальні та стійкі, а тому можуть використовуватися для ідентифікації особи. В історії криміналістики були випадки, коли злочинці, намагаючись ускладнити можливість використання папілярних узорів для встановлення особи, зрізали верхній шар шкіри або тертям робили її гладкою, щоб вона не відображала узорів. Але ж і повна відсутність папілярних узорів також робить відбиток долоні конкретної особи індивідуальним.

Процес виникнення відображень папілярних узорів має необхідний, стійкий і загальний характер, що повторюється. Основна закономірність цього процесу полягає в контактній взаємодії об'єкта (шкіра долоні людини), що утворює сліди, і поверхні матеріального тіла (предмети, на яких залишаються відбитки), котрі сприймають сліди.