Пожалів Вовк кобилу

Ми прожили вже сім років.

Що його робити?

Вже не думаєм про вічність,

Тут хоч день прожити.

Бо болять у всіх вже боки

Від сну, від неробства,

А міністри руки в боки,

Кажуть – це ж геройство.

О, вони оці всі хлопці –

Знають, що казати,

Ніби голодом лікують,

Навіть і багатих.

Треба ж, мов, колись і бідним

Людям відпочити,

Скільки ж можна тим нещасним

Комунізм ліпити?

О, вони – оті державні –

Ті вовки й шакали

Знають, що кому казати

Аби ті мовчали.

А хіба той самий‑самий

Їхній те не знає,

Скільки в органах партійних

Розвелось удавів?

Знає, звісно, та тихенько

Він сопе в борідку,

Бо за щоб він зміг з сім’єю

Буть на морі влітку?.

24.8.1997 р.

КООПЕРАТИВ

Люди – хто сіє, а хто косить –

У всіх є свій акредитив,

А поміж ними спідоноси

Відкрили свій кооператив.

9.8.1988 р.

НУ ДЕ ЩЕ Є ТАКИЙ НАРОД?

Чхать хотів на чини я і партії,

Хай заглянуть усі в свій город,

Хай заглянуть як діє та братія,

Та, що любить так дуже народ.

Тож скажіть, як же їх поважати

І за що поважать той народ,

Що привик він своїх обдирати,

І махать його в рот й поза рот?

Навіть тварі свій вид захищають,

Ну а наші вовки‑бугаї,

На своїх, ніби пси, нападають,

Мов вони всі свої – не свої.

16.5.1988 р.

ТИМ, ЩО ДУШИЛИ ВІРУ

Ті патріархи, що людей душили,

Вони й сьогодні, ніби в маслі кіт,

Їм влада наша пенсії вручила

За те, що ті душили наший цвіт.

За те, що ті душили нашу віру

І нищили живий козацький дух,

Їм пенсії такі всім назначили,

Що й не повіриш, як сказати вслух.

То як же можна вірить нашій владі,

Де нами править зек і аферист,

Де нами правлять вишукані б...ді,

Де нами править бакс‑авантюрист?

9.8.1988 р.

АБИ ПЛАТИЛИ ПРЕМІАЛЬНІ...

Службу з гідністю несу –

Знаю я кому служу.

Буть лакеєм теж похвально,

Якщо гарні преміальні.

12.12.1988 р.