Як же нам жить.

Мов вороння серед полів,

Де не поткнись, там – Тель‑Авів.

Де грибне місце – він сидить,

Ну як же нам‑вкраїнцям жить?

12.6.2009 р.

КОЛИ ТЕМНІ НОЧІ

Пийте, люди, горілочку –

Від всіх хвороб ліки,

Недаремно ж так до неї

Тягнуться каліки.

Пийте, люди, запивайте,

Заливайте очі,

А навіщо вони треба,

Як скрізь темні ночі.

Впреться ж звідкись

Якийсь Мойша

Без племені, роду,

І почне закон качати

Бідному народу.

А той сидить і кліпає,

Як у полі бидло,

Жуйте, хлопці, свої соплі

Все одно не видно.

Пийте, хлопці, горілочку

І не бійтесь Бога,

Все одно вам в рай закрита,

Хлопчики, дорога.

Пийте, люди, горілочку.

Головне так вмерти,

Аби тільки чорти змогли

До пекла доперти.

Ну а там таке роздольє,

Така гуляй‑воля,

Що й живі, щоб те узріли,

Всі б прибігли з поля.

Там горілку п’ють ковшами,

І дівчат хапають,

Тільки й роблять – на член садять,

Та з нього знімають.

Грають в дурня дні і ночі,

Соловей співає,

То ж навіщо рай вам треба,

Там де фей немає?

А тут, бери, яку хочеш –

Лису чи патлату,

І веди куди завгодно,–

Мав би лише хату.

І роби... що хочеш з нею –

Жодна не відкаже,

Не одна – так друга, третя –

А однако ляже.

І бери та насолоджуйсь,

Як душа бажає,

І ні жодна навіть ім’я

В тебе не спитає.

То ж чи варт про рай той думать,

Де така скукота:

Поки ту красуню вмовиш,

То пройде й субота.

Отож, хлопці, не журіться,

Все одно не вічні,

Чи ти помреш десь у липні,

Чи помреш у січні.

Бо, як каже Гриць з Одеси:

– Чим помреш раніше –

Тим тобі і привілеїв

Буде в пеклі більше.

Бо в раю такі там скромні,

Такі недоторки,

І не гляне, поки їй ти

Не даси касторки.

Бо в раю такі там важні,

Як у небі зірки,

Ніби в жодної з усіх їх –

Ні одної дірки.

А тут люби, насолоджуйсь

І цілуй, де хочеш,

Все одно немає світла,

І всі темні ночі.

Ото шуруй помаленьку

Та співай, Арлеко,

Адже, як одна казала:

До мозку далеко.

Отож, бачите, горілка –

То не лише ліки.

А то ще й дорога в пекло,

Де одні утіхи.

12.2.1998 р.