Донощиком не був

Донощиком не був і не лизав нікому,

Нікому! Й ні за які ордени,

І не збивав я підлості оскому,

Як деякі "заслужені" сини.

А стукачів терпіть не міг ніколи,

Як мерзість і підлоту всіх віків,

Бо ще в той час, коли ходив до школи,

То до людей душею прикипів.

Для мене честь – найвища нагорода,

Тому й не маю пільг і нагород,

Зате я був бажанним для народа

І непідкупним, як простий народ.

24.6.1999 р.

СТО ЛІТ НЕ ЗА ГОРАМИ

Сто літ в житті не за горами,

І час іде,

Тоді ніхто на нас не гляне,

Як він прийде.

Живи сьогодні, посміхайся

І радій,

І прав ні в кого не питайся,

Живи – і дій.

ВОДА ХВИЛЮЄТЬСЯ

Вода хвилюється, як хлопець,

Що на побачення іде,

Ну хто ж до дівчини уперше,

Хлоп’я незаймане веде?

6.5.2009 р.

ЦИМБАЛИ

Вибивають в моїм серці

Цілу ніч цимбали,

Скільки хлопців домагались,

Ми ж дурні втікали.

От що значить, коли Місяць

Світить над водою,

От що значить, як не ладно

В нас із головою.

25.6.1999 р.

НЕ МОЖУ РОЗГАДАТЬ

От скільки літ уже живу

Й не можу розгадать,

Чому, як жінка з іншим ходить,

То всі на неї кажуть б..дь?

23.6.1999 р.

ХАЙ ЗНАЮТЬ ВСІ

Хоч знають всі, що я – повія,

Та знаю будуть всі мовчать,

Й ніїто не скаже чоловіку,

Що всім селом мене хотять.

Хай знають всі, що я повія,

Але мені на це начхать,

Бо надто цю люблю роботу,

І знаю я – кому як дать...

23.6.1999 р.

ДУША ПОЕТА

В поета душа "нарозпашку"

Й від неї щедріших нема,

І любить не просто він Машку,

За те, що вона молода.

Поету начхати на ранги,

Де, хто і який в нього чин.

Бо любить, неначе мустанги,

Гасать по степах голубих.

Поет не потерпить зневаги,

Яке б не було там лице,

Як в серці не знайде відваги,

То словом його допече.

Йому б ордени за відвагу,

За доблесть, за мужність, за честь,

Та в нас тим, хто служить народу,

Куди не підете – там жесть.

13.3.1999 р.

СКІЛЬКИ МОЖНА ВИПИТЬ ЧАЧИ?

– Скільки можна випить чачи?–

Запитав в Петра Дмитро.

– Як є з ким, та ще під настрій –

Можна й більше, як відро.

20.9.1999 р.