Життя іде

Життя іде, життя вирує,

І хто б нам що не говорив,

Однако він її цілує,

Якщо у поле заманив.

Було так вчора, буде й завтра,

І буде так воно завжди,

Бо всі жінки без дров не можуть,

Так, як мужчини без... біди.

І так було, і так і буде,

Скільки б наш світ не існував,

Аж поки врешті зникнуть люди,

І той, хто їх людьми назвав.

Одні приходять в світ любити,

А інші – шкоди натворить,

Тож будьте пильними, земляни,

І знайте ви кого любить.

22.21999 р.

ЧУЖА

Що є краще від чужої,

Як чужа корона?

Бо своя і дасть й не дасть–

Все одно – ворона.

До чужої як підеш –

Будь зима чи літочко,

Тож очей не відірвеш,

Бо ж вона, як квіточка.

Крутить попою сусідка,

Як тайфун вербою,

От що значить як чужий,

Стрінеться з чужою.

23.6.1999 р. ‑19.9.1999 р.

КОХАНІЙ

– Сьогодні я б тебе убив,

А я ж тебе колись любив!

ДЕ БІЛЕНЬКІ ХАТИ

Покидають Україну

Її діти босі,

І вважають – буде краще

Так Петру і Фросі.

Ну, напхаєш собі шлунок,

Купиш "Мерседеса",

Але ж Лондон – це не Київ,

Навіть не Одеса.

Будуть в хаті, як в музеї,

Меблі, ковроліни,

Ну а як же дома мати

Та маленькі Ліни?

Як же житимеш без Буга,

Без Десни, без Неньки,

Де вербички, де смерічки,

Де хатки біленькі?

Як же лишиш ти Карпати,

Степи, полонини,

Ті ставочки, ті озера,

Де ростуть модрини?

Як же зможеш залишити

І Дніпро, і небо,

Де і люди роботящі

Та і кріпші нерви?

Їм не треба ні зарплата,

Не страшні суботи,

Їм, аби була кирпата,

Та була робота.

Тут і дихається легко,

І світліше небо,

І малесеньке хлоп’ятко

Тягнеться до тебе.

А ти будеш дихать смогом,

А як станеш паном,

То, гляди, і в туалет ще

Вестимуть з наганом.

Де побачиш стільки квітів

І озер блакитних,

Де ще прапор, як природа

Є жовтоблакитний?

Той, хто кидає Вкраїну –

Гірко він жаліє,

Бо ніщо, як рідне Сонце,

Так людей не гріє!

7.7.1998 р.