Голодомор

В голові, як в танку – глухо.

В животі – голодомор.

Ну а слуги цідять "Віски",

П’ють "Шампанське" і "Кагор".

На своїх шикарних віллах,

Мов на фермах, доять фей,

В кожного по дві‑три фірми,

А самі гудуть в хокей.

Пропивають Україну,

Пропивають і Дніпро,

І нема нікому діла,

Як там їх сусід Петро?

І кому жалітись будеш,

Як з них кожен – прокурор?

Про яких в народі кажуть

В нас російським словом: "вор".

О, машина ти залізна!

О, наш батьку отаман!

І коли ж уже, нарешті,

Свій напхаєш барабан?

Скільки ж можна грабувати,

Скільки ж можна люд дурить?

Чи пора сокиру брати,

Щоб ганьбу цю кров’ю змить?

А бандити‑президенти

Там, де пальми шелестять,

Розробляють нові плани,

Щоб іще щось з голих знять?

25.12.1997 р.

ЗАСИДІЛИСЬ

Всі рвачі біля корита

А тому вони й еліта.

Бо хто всівся на коні –

Замовляє той пісні.

То ж чекай, браток, і диш,

Поки вже одержиш шиш.

31.1.2000 р.

СОЛОВКИ

Біля хати зажурились

І притихли ясени.

Як згадаю про минуле,

Хоч сьогодні хорони.

Роки‑роки молодії,

Ніби в полі скакуни,

Хто ж мені сьогодні скаже,

Де поділися вони?

Над лісочком Місяць сходить,

Над лісочком сплять віки,

А мені ще й досі сняться –

Магадан і Соловки.

18.10.1997р.

НА НИВКАХ

Прощай, мій парк, – куточок райський,

Тебе, як жінку, полюбив,

Бо у твоїх озерах синіх

Свою я молодість лишив.

Прощай! Люблю і незабуду

Твою небесну я красу,

І якщо в Києві ще буду –

Обов’язково навіщу!

26.6.1992 р.

ЗГУСТОК ЕНЕРГІЇ

Іду із тяжкої роботи,

Із втоми викручую сміх,

Бо сміх – то здоров’я нації,

І мусить він бути для всіх.

Сміх – то є згусток енергії

І вибух незвіданих сил,

З яких в нас пульсують спермії,

Щоб світ наш у ніжності жив.

Іду із тяжкої роботи,

Із втоми викручую сміх,

І стогнуть під вечір чоботи,

Які я знімаю з ніг.

16.10.2001 р.