Про правду

Стій не стій – в ногах немає правди,

Хоч в молоді б літа й посперечавсь,

Бо то і всього було правди,

Коли до ніг я добиравсь.

В ногах нема, як кажуть, правди,

Хоч там її літ сто шукай,

Проте, хто думає про правду,

Як перед вами божий рай!

12.6.1990 р.

ЩОБ БОГ ГРІХИ НЕ ПРОЩАВ

Бог мусить всім гріхи прощати,

До пенсії ще довго ждати,

Отож гріши, гріши, Лелеко,

Адже до пенсії далеко.

Бо щоб гріхи Бог не прощав,

То рай би вічно пустував.

Отож, як пенсії діждеться,

То вже грішити не прийдеться.

26.3.2002 р.

ЯКЩО ТИ РАФАЕЛЬ

Гей ти, чиновнику, поглянь,

Що ви з державою зробили,

Бо в кожнім з вас живе пірань,

Одні шакали і горили.

Всіх непокірних – на панель,

А принципових – в катафалку,

А той, хто був, як Рафаель –

Десь в США, або до "зоопарку".

В нас ордени не всім дають

А тим, хто служать в нас бандитам,

А принципових всіх в розход,

Щоб не мішали хлопцям жити.

27.4.2003 р.

БОГИНЯ НАСОЛОДИ

Хто з нас не знає, що життя не вічне,

Хто з нас не знає, що життя – це мить,

І кожен з нас тягне свій Хрест одвічно,

Поки ця мить, як мишка, пробіжить.

Отак і я тягну свої колоди,

Щоб міг тебе і ніжить, і любить,

Й тобі, як Богу Насолоди,

Щоб все життя я міг служить.

Бо що, скажи, миліше тебе,

Бо що солодше за любов?

Коли душа стає, як небо,

Коли в обох дубіє кров.

Тому й шукаю поле волошкове,

Тому й вриваюсь у безмежність зір,

Тому й шукаю те, що "коле"

Своїми кінчиками гір.

Де ще горять вогні бажання,

Які запалюють світи,

Які несуть у світ кохання –

Щоб ми щасливими були.

І я горжусь, що поки можу

Я в твій вриватись щедрий світ,

Й люблю тебе, як квітку божу,

Як люблять літо й первоцвіт.

13.9.2003 р.

ЩОБ ДОВГО ЖИТЬ

Як хочеш, брате, довго жить –

Учись із совістю дружить.

Бо той, хто в сад чужий заходить –

Своєму він здоров’ю шкодить.

Бо хто в садок чужий плигає –

Часто на ноги шкутильгає.

Бо на чуже хто зазіхає –

Своєю смертю не вмирає.

14.5.2004 р.