Про горілку

Як хочеш жить, як Соломон,

То пий домашній самогон,

Бо від державної горілки

Спочатку – файно, потім – гірко.

Бо щоб про нас держава дбала –

Отруту б ту не продавала.

14.5.2004 р.

ЯКЩО ХОЧЕШ МАТИ ДРУЗІВ

Якщо ти хочеш друзів мати,

Старайся менше випивати,

Бо той, хто більше випиває,

Від того навіть чорт втікає.

Бо кому хочеться ту "здобу"

Тягнуть додому, як худобу?

9.5.2004 р.

БОГ ВСЕ БАЧИТЬ

Життя як день: ось вам світанок,

А ось і вечір наступив

А Бог все бачить і спитає:

– Що ти, голубчику, зробив?

14.5.2004 р.

КРОВАВІ РОЗВАГИ

Тих, що не пили кров, як воду –

Вважали ворогом народу.

А той, хто кров, як воду, пив,

І досі той живе, як жив.

Як люди плакали – вожді сміялись,

Отак вони і розважались.

Чому вожді завжди сміялись?

Бо вірили, що їх боялись.

Якщо вселивсь в людину страх,

То не людина і не птах.

19.6.1990 р.

ЗЕЛЕНІ ПОМІДОРИ

Що й казать, в нас влада мудра:

Знає, що кому казать,

Вміє всім травити тюльку,

І локшину всім чіплять.

А зайдеш до магазину –

Хоч коти по нім м’ячем:

На полицях – щі, капуста,

Та шклянки з якимсь гнильцем;

Та зелені помідори –

Скрізь, куди ти не підеш,

Що і в Африці такого,

Навіть в джунглях, не знайдеш.

Та зате бери – не хочу,

Як говорять ті "орли".

Оце так – я скільки знаю –

Бідні люди в нас жили.

А якщо десь появлявся

Дефіцитний в нас товар,

То всі люди із сумками

Бігли, ніби на пожар.

Та зате, для тих продукти,

Що забрались на Олімп,

Всі, які душа бажала,

За якісь копійки їм.

А за що, які заслуги,

Чим від нас той кращий псих?

А ще кажуть, ніби правда,

Що вона одна для всіх.

І виходить два народи

Проживає на землі:

Один – той, що сіє, віє,

Інший – той, що у Кремлі.

15.5.1991 р.

КОЛИ МОГЛИ

Колись, коли ми ще могли,

Ми всіх могли...

Отож, ти дурня не валяй

І поки можеш – не дрімай...

3.4.2003 р.