Гіпократові сини

– Хто такий був Гіпократ – люди знають,

І за це якраз його поважають,

А сьогодні хто вам скаже, де вони,

Ті, що послані богами – Гіпократові сини?

Просто соромно дивитись з сторонни,

Як ті руки простягають, щоб їм що‑небудь дали.

І з‑під лоба поглядають, як на зайця Білий Бім,

Й, головне, ви вибачайте, і не соромно всім їм?

А як глянете на них ви – писк свій стануть так кривить,

Що, якщо сказать відверто, так і хочеться вліпить.

Бо у вас не запитають, чи ти їв, чи ти не їв,

Бо їх всіх привчила влада з Кравчуком до хабарів.

А можливо, у бабусі чи в старенького бомжа

Залишилася і всього, як говорять, лиш душа.

Що ж воно ото виходить: їх не треба лікувать

Чи, якщо немає грошей, то живого закопать?

От до чого, люди добрі, ми сьогодні дожились,

А кому ж в халатах білих наші Янгели клялись?

Бо вони не хочуть думать, що той хворий ледь приліз,

А тому йому, можливо, вже було й не до валіз.

21.6.1992 р.

ДЯКУВАТЬ СЕСТРИЧКАМ

Що б робила медицина, як тоді б прийшлось нам жить,

Щоб не дай Бог ще й сестрички перестали нас любить?

Бо за посмішки, як ліки, нам би теж прийшлось платить,

Бо хто стане за безплатно нам ті посмішки носить?

І до того ж, я вважаю, кращі ліки на землі –

Ваші посмішки, сестрички,

Будьте ж ви завжди такі!

Докажіть ви всьому світу й в першу чергу Кравчуку...

І моліться ви за нього. Хай Господь пошле йому...

Бо не дай Бог, добрі люди, що ми будемо робить,

Як Верховний наш накаже ще й за посмішки

платить?

21.6.1992 р.

НЕНАДІЙНА МАСТЬ

В чужих краях, браток, не грійся –

То не надійна в світі масть,

Не жди, не вір і не надійся,

Що хтось колись тобі щось дасть.

А якщо дасть – то не вагайся –

Хіба що дрином під ребро,

Тому, вважаю, нерозумно

Лишати Неньку і Дніпро.

11.3.2000 р.

ЯКЩО ТИ ЛЮДИНА

Якщо ти людина,

Пам’ятай, небоже,

Що калічить землю

Тільки бовдур може.

19.10.1988 р.

ЄВРЕЙ І ЖИД

В.І.

Він хоч єврей, але як віл,

Бо як на нього подивлюся:

Настільки працьовитий він –

Що я, як братом, ним горжуся.

Він в житті минулім, певно, був хохлом,

Бо жиди не люблять бігати бігом.

В нього ж мертва хватка селянина‑сина

І така ж точнісінька бджілочка‑дружина.

3.5.2006 р.

Л.Г.

Ну а Льова, певно, – "голубих кровєй",

Бо ні дня не може жити він без фей...

Головне: вам буде в очі заглядати,

Й не моргнувши оком, як Кравчук, брехати.

Він одне говорить, думає про третє,

Так, як це робила Голда або Тетчер,

Як прийде на дачу, то до всіх у дім,

Ні хрена не робить й заважає всім.

То йому газетку, то журнальчик дай,

А нема газетки – вірші почитай.

Так ото й гасає з двору до двора,

Ніби на Великдень в селах дітвора.

По разів п’ятнадцять він біля дверей,

Зразу видно: Льова – жид, а не єврей.

20.5.2006 р.