Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Поняття та правове регулювання особистих немайнових прав
При вивченні першої теми курсу цивільного права зазначалося, що цивільне право регулює кілька видів суспільних відносин, серед яких важливе місце посідають особисті немайнові відносини. Необхідно підкреслити, що вперше в законодавчій практиці України в ЦК вміщено окрему книгу «Особисті немайнові права фізичної особи», яка відкриває особливу частину цивільного права. Цим, по-перше, підкреслюється важливість особистих немайнових прав у порівнянні з іншими правами, що регулюються ЦК і, по-друге, законодавчо закріплюється положення про те, що особисті немайнові права не тільки захищаються цивільним законодавством, а й регулюються ним. Зміни, що відбулися в структурі ЦК, спричинені необхідністю втілення в життя положень ст. З Конституції України, в якій людина, її життя і здоров´я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов´язком держави. Поява другої книги ЦК України й засвідчила послідовність законодавця у створенні норм, спрямованих на забезпечення свободи людини і громадянина в усіх її проявах. На перше місце в цивільному законодавстві висуваються не майнові інтереси громадян, а особисті - честь, гідність, ділова репутація - головні чинники сутності особистості. У «правах особистості» знаходить втілення в життя категорія особливих абсолютних прав, пов´язаних з людиною і громадянином, прав, які є невідчужува-ними, тому, що у своїй більшості вони є невід´ємними від особи, виникають з моменту її народження. Деякі з них продовжують буття особи і після її смерті немовби підтверджують думку, що зі смертю людина не зникає, а продовжує жити в тих справах, які були започатковані нею, в спогадах близьких та знайомих їй людей. Особисті немайнові права (особисті немайнові правовідносини) досить неоднорідні та є предметом регулювання різних галузей права. Так, право на свободу зборів, друку, право на участь у виборах, право бути обраним та деякі інші регулюються конституційним правом. Право на вибір прізвища подружжя при реєстрації шлюбу, право на вибір місця проживання, виду занять кожним із подружжя, право на виховання дітей та інші регулюються сімейним правом. Є особлива група немайнових прав, які здебільшого виникають непомітно, діють постійно, не можуть бути припиненими на підставі правочинів або інших юридичних дій. Це права на життя, на особисту недоторканість, честь, гідність, ділову репутацію, на ім´я тощо. їх відносять до предмета цивільного права. Уперше в законодавчій практиці України визначення поняття особистого немайнового права дається в ЦК. Хоча це визначення дещо відрізняється від традиційних, воно більше схоже на перелік основних ознак особистих немайнових прав у порівнянні з іншими конституційними правами. Стаття 269 ЦК зазначає, що особисті немайнові права: - належать кожній фізичній особі від народження або за законом; - не мають економічного змісту; - тісно пов´язані з особою, яка не може відмовитись від них і не може бути позбавлена цих прав; - фізична особа володіє ними довічно. Оцінюючи перелік ознак особистих немайнових прав, можна зробити висновок, що законодавець сформулював основні засади виникнення, здійснення і припинення цих прав, поклавши в основу класичні положення теорії природного права. Зазначені в ст. 269 ЦК ознаки особистих немайнових прав випливають із оцінки сутності людини як особистості, виступають її загальними характеристиками. Але перелік таких ознак не є вичерпним. Крім зазначених у ст. 269 ЦК ознак, особисті немайнові права характеризуються спрямованістю на індивідуалізацію особи (право на ім´я, місце проживання, свободу пересування та ін.). Особисті немайнові права мають специфіку об´єкта правового регулювання. їх об´єктом є немайнові блага: життя, здоров´я, безпечне для життя і здоров´я довкілля, свобода та особиста недоторканість, недоторканість особистого і сімейного життя, гідність та честь, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, недоторканість житла, вибір місця проживання, вільне пересування та ін. (ст. 270 ЦК). Зазначені права характеризуються специфікою виникнення і припинення. Більшість особистих немайнових прав виникають з настанням певних подій´. Так, з моментом народження пов´язується право на життя, здоров´я, безпечне для життя і здоров´я довкілля та інші права. З досягненням 16 років особа має право змінити своє прізвище та ім´я. Окремі особисті права виникають у зв´язку з укладанням правочинів, наприклад право на таємницю кореспонденції - із договору про надання послуг зв´язку. Особисті немайнові права можуть виникати безпосередньо з майнових прав. Наприклад, охорона честі, гідності, ділової репутації тісно пов´язані із захистом майнових прав підприємця, його фірми, комерційної репутації. Саме на такий зв´язок звертав увагу І.О. Покровський, зазначаючи, що «прообразом і попередником загального права на ім´я виникло право торгівця на фірму. З фірмою пов´язувалась відома репутація, яка нерідко вже сама по собі мала високу цінність». У зв´язку з цим дещо не відповідає реальності твердження про те, що особисті немайнові права не пов´язані з майновими. Адже всі права, що складають предмет цивільного права, перебувають у певному зв´язку, доповнюють одне одного. Інша справа, що вони не мають економічного змісту, а відтак не можуть бути точно оцінені в грошах, їх здійснення не супроводжується майновим еквівалентом збоку інших осіб. Вони належать будь-якому громадянинові незалежно від його майнового стану. Право на життя, честь, гідність мають в однаковій мірі як багаті, так і бідні. У випадках, передбачених законодавством, особисті немайнові права можуть бути обмежені. Так, особа може бути заарештована або триматися під вартою не інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі і в порядку, встановленому законом. Більшість особистих немайнових прав припиняється зі смертю громадянина, хоча деякі з них можуть здійснюватися правонаступниками померлого. Наприклад, використання імені особи, яка померла, у літературних та інших творах як персонажа (дійової особи) допускається за згодою ЇЇ дітей, вдови (вдівця), а якщо їх немає - батьків, братів та сестер. Таким чином, характерними ознаками особистих немайнових прав, що регулюються нормами цивільного права, є: 1) вони утворюються в духовній сфері життя суспільства і не мають економічного змісту; 2) носять особистий характер і є невід´ємними від особи; 3) спрямовані на індивідуалізацію особи; 4) є абсолютними правами; 5) виникають і припиняються, як правило, з настанням події - народженням людини і її смертю. Особисті немайнові права - це суб´єктивні цивільні права громадян. Вони виражають не потенційну, а реальну можливість особи бути їх носієм. Розриву між можливостями набуття і реальною наявністю в особи майнових прав не існує. Суб´єктивне особисте немайнове право за своїм змістом характеризується певними ознаками. Його носій може: - використовувати його на свій розсуд без застосування будь-яких додаткових юридичних актів (правочинів, дозволів та ін.); - вимагати від інших осіб припинення дій, спрямованих на обмеження його особистих немайнових прав; - мати свободу поведінки, вчинків у межах, встановлених законом; - звертатись до компетентних державних органів за захистом порушеного його особистого права. Громадянин не може бути позбавлений більшості особистих немайнових прав. Особисті немайнові права громадянин здійснює самостійно. В інтересах малолітніх і неповнолітніх, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров´я не можуть самостійно здійснювати свої особисті црава, їх права здійснюють батьки (усиновлювачі), опікуни або піклувальники. Кожний громадянин має право вимагати від службових (посадових) осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення своїх особистих немайнових прав. Будь-яке рішення, дія чи бездіяльність органу державної влади, місцевого самоврядування, службових і посадових осіб, якими порушені особисті немайнові права, є незаконними. Особисті немайнові права тривалий час не мали чітко визначеного цивільно-правового регулювання. Вважалось, що як не підлягає правовому регулюванню порядок вживання повітря, яким людина дихає, так не можна і регулювати особисті немайнові права. Так як ці права не набуваються з допомогою того чи іншого спеціального нормативного акта, наприклад правочину, то спорів щодо їх виникнення, зміни чи припинення не може бути. У ЦК УРСР 1922 р. не було статей, які б захищали честь, гідність, ділову репутацію громадян, тому що захист особистих немайнових прав покладався на кримінальне і адміністративне право. Вважалося, що за поширення завідомо неправдивої інформації, що ганьбить іншу особу, а також за навмисне приниження честі й гідності особи винний може бути притягнений до кримінальної відповідальності. Притягнення ж порушника до такої відповідальності повинно було принести моральну реабілітацію потерпілому, і таким чином, його честь і гідність вважалися захищеними. Проте така позиція не є обґрунтованою. Як бути, наприклад, у тому разі, коли наклеп поширювався будь-ким ненавмисно? Адже такого поширювача не можна притягнути до кримінальної відповідальності, а честь і гідність потерпілого була приниженою. Таким чином, порушені права потерпілого залишалися незахищеними. Враховуючи незахищеність особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб у цивільному праві, укладачі ЦК УРСР 1963 р. включили до нього кілька статей, які б регулювали ці права. Було наголошено, що особисті немайнові відносини можуть регулюватися ЦК УРСР (ст. 1). Стаття 7 ЦК УРСР передбачала захист честі і гідності громадян або організацій, а ст. 511 захищала інтереси громадянина, зображеного у творі образотворчого мистецтва. У 1993 р. ЦК УРСР був доповнений ст. 440і, яка передбачала можливість відшкодування моральної (немай-нової) шкоди. Проте цього було недостатньо. Тому законодавець приймає нові закони та доповнює чинні статтями про захист особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб. Так, до Кодексу законів про працю України Законом України від 15 грудня 1993 р. була внесена стаття 1736 про відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди. 18 лютого 1992 р. був прийнятий Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»´ (введений в дію 15 березня 1993 p.). У цьому законі слід звернути увагу на ст. 7 в тій її частині, де йдеться про ознаки недобросовісної конкуренції шляхом порушення особистих немайнових прав учасників підприємницької діяльності. Слід також назвати «Основи законодавства України про охорону здоров´я». Так, ст. 6 Основ закріплює право громадян на охорону здоров´я. Стаття 9 дає перелік випадків обмеження особистих немайнових прав громадян, пов´язаних із станом їх здоров´я. Стаття 78 встановлює обов´язки медичних і фармацевтичних працівників щодо дотримання особистих немайнових прав громадян. Зокрема медичні працівники зобов´язані дотримуватися вимог професійної етики і деонтології3, зберігати лікарську таємницю. Стаття 80 передбачає встановлення цивільно-правової відповідальності за порушення законодавства про охорону здоров´я. Як уже зазначалось, найважливіші особисті немайнові права врегульовані Конституцією України. Зокрема ст. 27-33 закріплюють права людини на життя, повагу до її гідності, свободу та особисту недоторканість, недоторканість житла, таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Закріплення в Конституції особистих немайнових прав має важливе значення для розвитку законності в Україні, але не вирішує всіх проблем їх захисту. Підтвердженням цієї думки є ЦК України, в якому особистим немайновим правам фізичних осіб присвячується окрема книга (друга), яка складається з трьох глав (20, 21, 22), що вміщують 47 статей. Глава 20 визначає загальні положення щодо особистих немайнових прав фізичних осіб. Глава 21 закріплює особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи, а глава 22 - права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Потреба регулювання особистих немайнових прав ЦК України, передусім, пояснюється тим, що законами України деяким органам та їх посадовим особам надана можливість втручатися у сферу дії особистих немайнових прав громадян та юридичних осіб. Так, Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» (ст. 8) надано право підрозділам, що здійснюють таку діяльність, знімати інформацію з каналів зв´язку, застосовувати інші технічні засоби одержання інформації, контролювати телеграфно-поштові відправлення, здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням фото-, кіно- і відеозйомок, оптичних та інших технічних засобів. Але при застосуванні всіх цих форм втручання не виключена можливість правопорушень. Крім того, в період зростання інформаційних можливостей деякі особи (як фізичні, так і юридичні) можуть зловживати засобами масової інформації - тиражувати і поширювати неправдиві чутки про того чи іншого громадянина, розпоряджатися його (її) фотографіями, листами, щоденниками тощо. Зрозуміло, без чіткого цивільно-правового регулювання відносин, що можуть виникнути у сфері дії особистих немайнових прав, гарантії захисту цих прав немає. Дозволяючи тим чи іншим органам втручатись в особисті немайнові відносини, закон повинен не тільки давати дозвіл на таке втручання, а й визначати, хто і в якому розмірі повинен буде відшкодовувати заподіяну таким втручанням шкоду. При цьому потрібно створити таку систему засобів захисту порушених прав, яка б діяла швидко, ефективно і справедливо, потребувала мінімальних затрат душевних сил і коштів потерпілого.
Date: 2015-10-18; view: 847; Нарушение авторских прав |