Полезное:
Как сделать разговор полезным и приятным
Как сделать объемную звезду своими руками
Как сделать то, что делать не хочется?
Как сделать погремушку
Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами
Как сделать идею коммерческой
Как сделать хорошую растяжку ног?
Как сделать наш разум здоровым?
Как сделать, чтобы люди обманывали меньше
Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили?
Как сделать лучше себе и другим людям
Как сделать свидание интересным?
Категории:
АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Майно як об´єкт цивільних прав
В законодавстві є різні визначення майна як об´єкта цивільних прав. В одних випадках під майном розуміють певні речі або їх сукупність (ст. 13, 22, 23, 24 Закону України «Про власність»), в інших - власністю членів трудового колективу державного підприємства може бути не тільки майно, а й майнові права (ст. 38 Закону України «Про власність»). У спадковому праві застосовується ще одне значення поняття «майно» - усі майнові права та обов´язки, які переходять від спадкодавця до спадкоємців. Не внесено ясності щодо цього поняття і нормами ЦК України. Так, у ст. 177 ЦК зазначено, що об´єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт..., а також інші матеріальні й нематеріальні блага. Ґрунтуючись на вищезазначеному можна дійти висновку, що майнові права не відносяться до майна. Водночас згідно зі ст. 190 ЦК, майном як особливим об´єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов´язки. На нашу думку, це поняття слід розглядати в широкому і вузькому значенні. У широкому розумінні до майна потрібно віднести всі майнові блага, з приводу яких виникають цивільні правовідносини (речі, майнові права, результати робіт, послуги тощо). Іншими словами, майном у цивільному праві є все те, що підлягає грошовій оцінці. Протилежними за змістом є поняття «нематеріальні» і «немайнові» блага2. До нематеріальних благ належать результати інтелектуальної, творчої діяльності та інформація (ст. 199-200 ЦК України). Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: життя і здоров´я; честь, гідність і ділова репутація; ім´я (найменування); свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються законом (ст. 201 ЦК України). У вузькому розумінні (ст. 190 ЦК України), майном як особливим об´єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов´язки. Саме на такому розумінні майна базується поділ інститутів цивільного права на речово-правові та зобов´язально-правові. З вищевикладеного можна зробити висновок, що всі об´єкти цивільних правовідносин можуть поділятися на такі, що носять майновий характер - речі, результати робіт та послуг3, майнові права та обов´язки; нематеріальні блага; немайнові блага. Речі як об´єкти цивільного права фігурують у відносинах власності та інших речових правах, особливо при визначенні: які предмети (речі) можуть бути об´єктом приватної чи державної власності, які є вилученими з обігу, а які обмежені в ньому, які підлягають конфіскації, а які не підлягають. Послуги є об´єктами зобов´язального права. Наприклад, охоронець надає послуги по охороні майна власників, які уклали з ним договір охорони. Об´єктами зобов´язального права можуть бути і результати робіт, а також речі. Різниця між речовим і зобов´язальним правом полягає в тому, що в речовому праві право на річ здійснюється власником чи законним володільцем самостійно без посередництва іншої особи, тоді як у зобов´язальному праві для задоволення власником свого права недостатньо лише його волі, потрібна також воля іншої особи (наприклад, для укладання договору оренди - згода орендатора, купівлі-продажу -покупця). Поняття та види речей у цивільному праві. Речами в цивільному праві називають предмети матеріального світу, здатні задовольняти певні потреби людини. Головне, щоб людина могла панувати над цими предметами, щоб вони були в цивільному обігу, мали значення майна. (Відкриті, але невидобуті корисні копалини, незловлені дикі тварини не є речами). До речей можуть відноситися як предмети природи, так і вироби людської праці. Зміст поняття «речі» не є постійним. У рабовласницькому суспільстві основним об´єктом цивільних прав був раб. Із розвитком капіталістичних відносин до речей стали зараховувати акції та інші цінні папери як символи речей. У СРСР земля була виключена з цивільного обігу і не відносилася до речей. Законодавчими актами визначається обігоздатність речей. Під обігоздатністю речей розуміють можливість вільно розпоряджатися речами як об´єктами цивільних прав шляхом їх передачі іншим особам. Підставою для передачі майна можуть бути договори, спадкування, адміністративні акти тощо. Законодавство України надає можливість суб´єктам цивільного права вирішувати питання, пов´язані з обігом речей, на свій розсуд.
Але суспільні інтереси спонукають державу в деяких випадках перешкоджати вільному обігу речей. За обігоздатністю речі поділяються на: речі, не вилучені з обігу; речі, вилучені з приватного обігу; речі, обмежені в приватному обігу. Переважна більшість речей, які оточують людину і служать для задоволення її потреб, - це речі, що не вилучені з приватного обігу. Правовий режим цих речей полягає в тому, що вони можуть вільно переходити у власність будь-якої особи на підставах, передбачених законодавством. До речей, вилучених з приватного обігу, належать: зброя, боєприпаси, крім мисливської та спортивної зброї, яку можна придбати з дозволу органів внутрішніх справ; бойова і спеціальна військова техніка; ракетно-космічні комплекси; вибухові речовини й засоби вибуху; всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва. Крім того, до них також належать: бойові отруйні речовини; наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отриманих громадянами за призначенням лікаря); протиградні установки; державні еталони одиниць фізичних величин; електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами (крім газових пістолетів, револьверів та набоїв до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії). Вищезазначені види речей не можуть бути у власності громадян, громадських об´єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Речі, вилучені з обігу, не підлягають відчуженню. Тобто, власник таких речей не має права їх продавати або передавати на інших підставах будь-яким приватним особам. До речей, вилучених з цивільного обігу, слід віднести також: непридатні для споживання продукти харчування, небезпечні для життя людей речовини, деякі інші речі, перелік яких визначається законодавчими актами. До речей, обмежених у приватному обігу, належать речі, для придбання яких громадянам та приватним юридичним особам необхідний дозвіл уповноважених органів. Так, громадяни, які досягли 18-річного віку, мають право придбати холодну та пневматичну зброю; які досягли 21-річного віку можуть з дозволу органів внутрішніх справ за місцем проживання набувати права власності на вогнепальну гладкоствольну зброю; з досягненням 25-річного віку - на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбінована зброя з нарізними стволами). Для набуття права власності на радіоактивні речовини особа повинна отримати на це дозвіл Державного комітету України з ядерної та радіаційної безпеки. Такий дозвіл надається за наявності висновку органів територіальної санітарно-епідеміологічної служби про можливість використання цих речовин майбутнім власником в існуючих умовах (додаток № 2 до Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 p.). Правовий режим речей складається з порядку користування речами, способів і меж розпорядження ними та інших правомірних дій. Залежно від особливостей правового режиму речей їх поділяють на такі:
Речі рухомі й нерухомі. Речі, переміщення яких можливе без шкоди їх призначенню, відносяться до рухомих, якщо законодавчими актами не встановлено інше. До нерухомих речей належать земельні ділянки і все, що тісно з ними пов´язане (будинки, споруди, підприємства, інші майнові комплекси, багаторічні насадження). Земельна ділянка, що належить окремому суб´єктові, є частиною території держави, яка теж має право вирішувати деякі питання, пов´язані з цією ділянкою, зокрема, може вилучати її для державних і суспільних потреб. Держава зацікавлена в тому, щоб нерухоме майно було корисним не лише його власникові, а й суспільству в цілому. Законодавчими актами встановлений особливий порядок переходу нерухомого майна від одного власника до іншого. Як правило, правочини з приводу нерухомого майна укладаються за місцем його знаходження і потребують нотаріального посвідчення. Будь-яке відчуження нерухомого майна потребує державної реєстрації. До більшості рухомого майна такі вимоги не висуваються. Таким чином, практичне значення поділу речей на нерухомі й рухомі полягає в тому, що власники більш обмежені в діях стосовно нерухомого майна, а їх права на нього більш захищені, ніж права на майно рухоме. Речі індивідуально-визначені й родові. Індивідуально-визначеними є речі, які відрізняються від інших речей цього ж роду, що і вони та характеризуються індивідуальними ознаками. До них належать: речі, виділені із загальної маси речей одного й того ж роду (наприклад, із партії холодильників виділений один); речі, єдині у своєму роді (наприклад, картина Айвазовського «Кораблі на рейді»); речі, що відрізняються від інших певними ознаками (наприклад, міст ім. Є. Патона в м. Києві). Родовими називаються речі, які належать до одного роду і визначаються кількісними ознаками - числом, вагою, мірою. Наприклад, 10 центнерів пшениці, 100 кубометрів деревини, 50 метрів сукна. Правове значення поділу речей на індивідуально-визначені й родові полягає в тому, що при втраті індивідуально-визначеної речі боржник звільняється від обов´язку передати подібну до неї річ кредитору, але зобов´язаний виплатити останньому грошову компенсацію; при втраті родових речей боржник, як правило, зобов´язаний передати кредиторові інші подібні речі. Якщо предмет зобов´язання - індивідуально-визначена річ, то кредитор має право вимагати повернення йому саме цієї речі, а боржник не має права замінити її грошовою компенсацією. Подільні і неподільні речі. До подільних речей у правовому значенні належать речі, які при поділі їх на частини не втрачають свого первісного господарського призначення (продукти харчування, цемент, будь-яка рідина тощо). Неподільними є речі, які неможливо поділити без втрати їх основного господарського призначення (телевізор, холодильник, автомобіль). Практичне значення такого поділу речей полягає в тому, що неподільна річ у правовідносинах розподілу речей в натурі має бути або продана, а виручені від продажу гроші поділені, або передана одному із співвласників з покладанням на нього обов´язку відшкодувати іншій стороні вартість належної їй частини. Інколи для вирішення питання поділу неподільної речі необхідно затвердити план поділу в компетентних державних органах (частина будинку та земельної ділянки, на якій розташований будинок). Індивідуально-визначені речі належать до неподільних, а родові - до подільних. Споживні й неспоживні речі. Деякі речі при їх використанні споживаються (знищуються) повністю чи видозмінюються, інші - зберігають свою цінність тривалий час. Речі, які при використанні споживаються (продукти харчування) або перетворюються в іншу річ (сировина), називаються споживними. Неспоживними називаються речі, які при використанні зберігають своє призначення тривалий строк (дорогоцінне каміння, одяг, засоби виробництва). Пошкодження, зношення цих речей відбувається внаслідок тривалого користування ними (без їх зміни). Практичне значення поділу речей на споживні й неспоживні полягає в тому, що одні правочини можна укладати лише стосовно споживних речей, а інші - стосовно неспоживних. Наприклад, предметом договору позики можуть бути лише споживні речі. Це пояснюється тим, що позичальник на позичені ним речі* набуває права власності, і на ньому лежить обов´язок повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошей або кількість речей такого ж роду і якості. Інакше вирішується питання за Договором найму, оренди. У такому разі предметом договору можуть бути лише неспоживні речі, оскільки наймач з припиненням договору зобов´язаний повернути те саме майно, яке він отримав у тимчасове користування. Речі головні й приналежні. Часто речі перебувають у такому господарсько-цільовому зв´язку, при якому одна з них виступає головною, а інша - приналежною. Інколи виникає складність у визначенні головної і приналежної до неї речі. Приналежна річ не обов´язково пов´язана з головною річчю фізично чи складає її частину, вона може бути предметом самостійного правочину. У разі необхідності визначити головну річ і приналежну до неї, слід виходити з того, що головною вважається та річ, заради якої виникають конкретні правовідносини. Наприклад, покупець вирішив придбати скрипку, яка зберігається у спеціальному футлярі. У цьому випадку скрипка буде головною річчю (основним предметом договору купівлі-продажу), а футляр - приналежною до головної речі, бо виступає доповненням до скрипки. Практичне значення поділу речей на головні й приналежні полягає в тому, що приналежна річ наслідує долю головної речі, якщо в договорі або законі не встановлене інше. Поняття приналежності має значення в договорах поставки машин, обладнання тощо. Така продукція повинна поставлятися в комплекті з необхідними приналежностями. Визначення головної і приналежної речі набуває актуальності у зв´язку із закріпленням у цивільному законодавстві поділу речей на нерухомі і рухомі. При купівлі-продажу земельної ділянки, як головної речі, потрібно визначати приналежні їй речі - будівлі, багаторічні насадження, дороги. Від приналежності необхідно відрізняти складові частини речі, які не можуть бути відокремлені від неї без пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ складові частини не підлягають відокремленню. Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю - складна річ. Наприклад, садиба - земельна ділянка, разом з розташованими на ній спорудами, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями. При відчуженні житлового будинку відчужується вся садиба, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 381 ЦК України). Плоди і доходи. Плоди - це речі, які природним шляхом породжені іншими речами. Плоди відділяються від самої речі без суттєвих її змін і можуть бути об´єктом цивільних правовідносин як самостійно, так і разом з об´єктами, від яких вони відділились. При цьому діє загальне правило, згідно з яким плоди належать власникові речі, якщо інше не встановлено законом або договором, укладеним власником цього майна з іншою особою (ст. 189 ЦК України). Якщо володілець речі (наприклад, охоронець, заставодержатель) не має права користуватися нею, то він не вправі користуватися і її плодами, якщо інше не встановлене законом і договором. Поняття «доходи» має два значення. У широкому розумінні - плоди і грошові надходження, у вузькому - те, що приносить власникові речі експлуатація його речі іншими особами на підставі укладених з ними правочинів (наприклад, від речі, переданої у найм, наймодавець одержує доход у вигляді певної плати). До об´єктів цивільного права ЦК України відносить також продукцію - сукупність продуктів або окремий продукт виробництва, що отримують суб´єкти підприємницької діяльності. Продукція, як і плоди та доходи, належить власникові речі, якщо інше не встановлено законом або договором власника з іншою особою (п. 2 ст. 189 ЦК України). Цивільні кодекси різних держав по-різному вирішують питання щодо того, кому належить продукція, плоди і доходи. Так, ЦК Російської Федерації (ст. 136) встановлює правило, за яким плоди, продукція та доходи від майна належать особі, яка використовує це майно на законних підставах, якщо інше не передбачено законом або договором. Тобто, за загальним правилом, плоди і доходи від переданої наймачеві речі належать не власникові речі, а наймачеві, заставодержателю. Тому в Російській Федерації при укладанні договору власник повинен передбачити, кому будуть належати плоди і доходи, і тим самим захистити свої права у майбутньому. Гроші як об´єкт цивільних прав. До речей цивільне право відносить також гроші. їм властиві ознаки родових, подільних і замінних речей. Особливістю грошей, як родових і подільних речей, є те, що вони визначаються не кількістю грошових знаків, а числом вказаних у знаках грошових одиниць - грошовою сумою. Завдяки цьому борг можна погасити будь-якими купюрами. Гроші можуть бути як основним об´єктом цивільних прав, так і виконувати функцію загального еквівалента платежів. Основним об´єктом цивільних правовідносин гроші виступають у договорах позики, кредитного договору, при заповіті збережень у кредитних установах тощо. Виконуючи функцію загального еквівалента платежів, гроші виступають мірилом вартості всіх товарів, інструментом, що забезпечує їх обіг, засобом збереження їх цінності. Грішми погашаються майнові борги, відшкодовуються збитки, заподіяні іншій особі, виплачується вартість частки у спільній власності у випадку залишення всього майна одному із співвласників. У деяких випадках гроші як об´єкт цивільного права можуть виступати і як індивідуально-визначене майно. Зазвичай це відбувається тоді, коли вони придбані для колекції або виконують функцію речових доказів у скоєному злочині. У цих та інших випадках кожна грошова одиниця індивідуалізується своїм номером і відноситься до речей незамінних і неподільних. На гроші поширюються загальні правила щодо майна, за винятками, передбаченими законом. Так, у ст. 389 ЦК України зазначено, що гроші не можуть бути витребувані від добросовісного набувача. Гривня - це законний платіжний засіб, обов´язковий до приймання за номінальною вартістю на всій території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, передбачених законом. Особливою різновидністю речей є цінні папери, які потребують самостійного розгляду.
Date: 2015-10-18; view: 1170; Нарушение авторских прав |