Наполеон Бонапарт

Контрольні завдання до теми.

1. Які фактори спричинили глибоку системну кризу у Франції в кінці XVIII ст.?

2. Які рішення прийняла нарада нотаблів 1788 року та чи не варто віднести початок революції до цієї події?

3. Чому Генеральні Штати в перші дні революції не вирішили аграрне питання?

4. Які політичні сили контролювали ситуацію в країні в 1789 – 1790 рр.?

5. Чи були вигідні Франції військові дії проти Прусії та Австрії у 1792 році? Які причини повстання 10 серпня 1792 року?

6. Якою була соціальна база жирондистів та монтаньярів?

7. Які ідеї «шалених» відповідали інтересам якобінців в процесі боротьби за владу взимку – навесні 1793 року?

8. Які соціальні групи підтримали якобінське повстання? На що вони сподівалися?

9. Хто був лідером якобінського блоку, якими були його політичні погляди та переконання?

10. Які органи було сформовано в перші місяці існування якобінської республіки?

11. Які дії нової влади можна вважати позитивними, а які ні? Чому?

12. Дайте оцінку закону якобінців «Про підозрілих», яким чином цей закон узгоджувався з Конституцією 1793 року та Декларацією прав людини?

13. Які кроки якобінської влади свідчили про кризу влади та її нетривалість?

14. Чи можна говорити про те, що диктатура є потрібною формою правління в кризові перехідні епохи? Чи була вона необхідна Франції в 1793 – 1794 рр.?

Методичні рекомендації

Історія Французької революції кінця XVIII ст. є однією з центральних проблем всього курсу нової історії. Починаючи її вивчення, студент насамперед повинен згадати матеріал про передумови революції, визначити політичну, економічну, ідеологічну кризу, що мала місце у Франції в другій половині XVIII ст.

Говорячи про відкриття Генеральних штатів, треба з’ясувати, які надії покладали на них представники трьох існуючих у Франції станів; який стан об’єктивно відбивав потреби тогочасного розвитку суспільства. Більш детальніше треба зупинитися на питанні про перетворення Генеральних штатів у Національні Установчі збори. Особливу увагу слід приділити висвітленню законодавчих ініціатив Національних Установчих зборів. Слід детально розглянути зміст Декларації прав людини і громадянина, що була прийнята 26 серпня 1789 р. Декларація стала маніфестом французької і загалом європейської буржуазії в силу проголошення нею основою суспільства природніх прав людини – свободи слова, совісті, недоторканості особи і приватної власності, рівність усіх перед законом.

Крім Декларації прав людини і громадянина Установчі збори прийняли ще ряд важливих документів. Це, насамперед, закони, що розпочали процес вирішення аграрного питання; конфіскували церковне землеволодіння; ліквідували інститут спадкового дворянства, цехову систему, внутрішні митні кордони. Розкриваючи питання, студент повинен показати значення цих законів для становлення у Франції нового суспільства.

Найважливішим законодавчим актом Установчих зборів є Конституція 1791 р., яка закріпила у Франції режим конституційної монархії. Спираючись на текст конституції, що поданий, слід визначити, які передові ідеї Декларації прав людини і громадянина не знайшли своєї реалізації в тексті конституції. Виходячи з цього, слід зробити висновок, що в такому вигляді Конституція не могла задовольнити потреби французького суспільства, що швидко революціонізувалося.

В другому питанні студент з’ясовує політичні позиції жирондистів і монтан’ярів в Конвенті, розкриває їх програмні вимоги, характеризує політичних діячів, що впливали на перебіг подій (Лафайєт, Бріссо, Дантон, Марат, Робесп’єр, Сен-Жюст та ін.). Студент з’ясовує причини проголошення республіки, розкриває процес прийняття рішення щодо долі короля Франції Людовіка XVI. Розглядаючи питання про перебіг подій зими – весни 1793 р., студент повинен визначити основні проблеми, з якими зіткнулася молода Французька республіка. Насамперед, це продовольча проблема, порушення економічних зв’язків між різними частинами країни, нестача товарів першої необхідності, зростання цін, безробіття, інфляція і т. ін. В цих умовах особливо загострилося становище міської бідноти. Виразником її інтересів стали «шалені».

Внаслідок повстання 31 травня – 2 червня 1793 р., до влади у Франції прийшли якобінці. Студент повинен пам’ятати про неоднорідність якобінського блоку – це допоможе зрозуміти причини подальшого політичного розколу серед якобінців і боротьбу різних політичних угрупувань – ліві якобінці, дантоністи, робесп’єристи.

Важливим досягненням якобінського режиму є прийняття Конституції 1793 р., якою Франція проголошувалась республікою. Користуючись текстом Конституції, що поданий у хрестоматії, слід розкрити зміст документу і зробити порівняння текстів Конституцій 1791 і 1793 рр. Яка конституція більш повно відповідала змісту «Декларації прав людини і громадянина»?

Серйозного підходу вимагає вивчення питання про формування якобінської диктатури. Спираючись на усвідомлення того факту, що диктатура була об’єктивним і закономірним явищем революції, студент з’ясовує внутрішні і зовнішні причини її проголошення, а також методи і засоби її реалізації. Ретельного вивчення потребує і режим революційного терору, що панував у Франції в період якобінської диктатури. Потрібно з’ясувати, проти яких верств населення він був спрямований, які органи влади реалізовували даний режим, які завдання виконували, і чи адекватні були методи і цілі, проголошені якобінцями. Важливо розкрити найважливіші заходи якобінців, особливо роблячи акцент на вирішенні аграрного питання.

Суперечливі заходи якобінців неминуче вели до їхньої поразки. Режим якобінської диктатури не задовольняв всі верстви населення. Поглиблюється розкол в таборі якобінців. Ліквідація зовнішньої загрози також зняла потребу у сильній владі. Це і стало причиною перевороту 9 термідора. Підводячи підсумок вивченої теми, студент з’ясовує місце якобінської диктатури в демократичному русі Французької революції. Особливий акцент робиться на неоднозначності оцінок даного режиму в сучасній історіографії.