Правове регулювання діяльності населення у надзвичайних ситуаціях

Адміністративно-правове регулювання діяльності населення у НС передбачає введення надзвичайних режимів на певній території країни де виникла надзвичайна ситуація, і які накладають певні обмеження на громадян та надають додаткові повноваження органам влади в залежності від виду небезпеки спричиненої надзвичайною ситуацією. До таких режимів відносяться:

– режим воєнного стану;

– режим надзвичайного стану:

– режим особливого стану;

– зона надзвичайної екологічної ситуації.

Правову основу введення надзвичайних режимів складають:

1. Конституція України (ст.64, п.31 ст.85, п.19 ст.92, п.п.20, 21 ст.106, п.10 ст.138);

2. Закони України:

– «Про пра­вовий режим воєнного стану» (від 06.04.2000 р.);

– «Про правовий режим надзвичайного стану» (від 16.03.2000 р.);

– «Про зону над­звичайної екологічної ситуації» (від 13.08.2000 р.);

– «Про право­вий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (від 04.04.1997 р);

– «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій тех­ногенного і природного характеру» (від 08.06.2000 р.).

3. Закони, які регулюють діяльність окремих органів державної влади у НС:

– «Про Раду національної безпеки і оборони України» (від 05.03.1998 р.);

– «Про міліцію»,

– «Про пожежну без­пеку» (від 17.12.1993 р.);

– «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» (від 26.03.1992 р.) та інші;

4. Відповідні укази Президе­нта.

5. Постанови Кабінету Міністрів України, які регу­люють питання, що виникають за таких умов;

6. Накази, інстру­кції, правила відповідних державних органів.

Існують дві підстави введення надзвичайних режимів:

– фа­ктична підстава (при реальній наявності небезпечного явища)

– юридична підстава (відповідний акт державної влади).

У разі вини­кнення фактичних підстав перестають працювати зви­чайні повсякденні соціальні й правові механізми держави. А для виконання визначених завдань влада створює юридичну підставу і вводить надзвичайні режими, а саме:

– створюється спеціальна система управління,

– органи державної влади наділяються над­звичайними повноваженнями,

– створюються надзвичайні ор­гани управління (комісії, штаби, комендатури).

Усе це запро­ваджується з метою:

– нормалізації обстановки,

– усунення загрози небезпеки,

– повернення до повсякденної системи управління,

– надання допомоги постраждалим,

– ліквідації та локалізації негативних факторів.

Відразу необхідно зауважити, що правосуддя на території, де введено відповідний надзвичайний режим, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Крім того, в умовах дії надзвичайних режимів не можуть бути обме­жені права і свободи громадян, передбачених ч. 2 ст.64 Конституції України.

Режим воєнного ста­ну.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про правовий режим воєн­ного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її те­риторіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та гарантування національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і грома­дянина, та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

В умовах воєнного стану:

– збільшуються повноваження військової влади,

– функції органів державної влади передаються до військових органів управління.

Воєнний стан вво­диться аж до припинення стану війни, вторгнення, чи блокади території України і не має обмеження у часі дії.

Згідно зі ст.15 Закону воєнний стан надає право військовому команду­ванню:

1) Запрова­джувати трудову повинність для працездатного населення, не залученого до роботи в оборонній сфері та сфері його життє­забезпечення і не заброньованого за підприємствами, устано­вами та організаціями на період мобілізації та воєнного часу, з метою залучення до виконання робіт, які мають оборонний характер, а також ліквідації наслідків стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій, які виникли в період дії воєнного стану;

2) Використовувати потужності та трудові ресурси підприємств, установ і органі­зацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати ре­жим їх роботи, здійснювати інші зміни виробничої діяльності, а також умов праці відповідно до законодавства про працю;

3) Вилучати для тимчасового використання необхідне для по­треб оборони майно міністерств, інших центральних та місце­вих органів виконавчої влади, територіальних громад, підпри­ємств, установ і організацій усіх форм власності та громадян, у тому числі згідно з Положенням про військово-транспортний обов'язок - транспортні засоби, споруди, машини, механізми, обладнання та інші об'єкти, пов'язані з обслуговуванням транспорту, та видавати про це відповідні документи встанов­леного зразка;

4) Встановлювати охорону важливих об'єктів національної економіки України, які забезпечують життєдія­льність населення;

5) Запроваджувати комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;

6) Встановлювати особливий режим в'їзду і виї­зду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;

7) Перевіряти документи у громадян, а в разі потреби прово­дити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обме­жень, встановлених Конституцією України;

8) У порядку, ви­значеному Конституцією і законами України, порушувати пи­тання про заборону діяльності політичних партій, громадсь­ких організацій, якщо вона загрожує суверенітету, національ­ній безпеці України, її державній незалежності й територіаль­ній цілісності, життю громадян;

9) Здійснювати контроль за роботою підприємств зв'язку, поліграфічних підприємств, ви­давництв, телерадіоорганізацій, театральних, концертно-видовищних та інших підприємств, установ і організацій культури, використовувати місцеві радіостанції, телевізійні центри та друкарні для військових потреб і проведення роз'яснювальної роботи серед військ і населення; регулювати роботу цивільних телерадіоцентрів, забороняти роботу ама­торських приймально-передавальних радіостанцій особистого і колективного користування та передачу інформації через комп'ютерні мережі;

10) У разі порушення вимог або невико­нання заходів правового режиму воєнного стану вилучати у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окре­мих громадян радіопередавальне обладнання, телевізійну, відео- і аудіоапаратуру, комп'ютери, а також у разі потреби інші технічні засоби зв'язку;

11) забороняти торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;

12) вилучати у громадян вогнепальну зброю та боєприпаси, холодну зброю, а у підприємств, установ і ор­ганізацій також навчальну та бойову техніку, вибухові, радіо­активні речовини і матеріали, сильнодіючі хімічні та отруйні речовини;

13) забороняти призовникам і військовозобов'я­заним змінювати місце проживання без відома військового командування;

14) встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність з розквартирування вій­ськовослужбовців та розміщення військових частин, підрозді­лів і установ;

15) встановлювати порядок використання сховищ, споруд та інших об'єктів для захисту населення, а також для задоволення потреб оборони;

16) проводити евакуацію населення з місць і районів, небезпечних для проживання, а також підприємств, установ, організацій та матеріальних цін­ностей, які мають важливе державне, господарське і культурне значення;

17) запроваджувати в разі потреби нормоване забез­печення населення основними продовольчими і непродово­льчими товарами, ліками;

18) усувати з посад керівників дер­жавних підприємств, установ і організацій за неналежне вико­нання ними своїх обов'язків, призначати виконуючих обов'язки керівників зазначених підприємств, установ і орга­нізацій.

Гарантіями прав і свобод громадян в умовах воєнного стану є за­борона:

– зміни Конституції України і АР Крим;

– проведення виборів Президента України, та виборів до Верховної Ради України і ор­ганів місцевого самоврядування;

– проведення всеукраїнських та місцевих референдумів;

– проведення страйків.

Режим надзвичайного стану.

Надзвичайний стан - це правовий режим, що тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призводить до людських і матеріа­льних втрат та створює загрозу життю і здоров'ю людей, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства.

Надзвичайний стан передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому команду­ванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для:

– відвернення загрози та забезпе­чення безпеки і здоров'я громадян,

– забезпечення нормального функціонування на­ціональної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування,

– захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, зумовлене загрозою,

– тимчасове обмеження конститу­ційних прав і свобод громадянин і юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Надзвичайний стан на всій території України або в окре­мих її місцевостях вводиться Указом Президента України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України про­тягом двох днів з моменту звернення Президента України.

За умов, що вимагають невідкладних заходів для вряту­вання населення або недопущення загибелі людей, надзви­чайний стан може бути введено негайно і без попередження.

Надзвичайний стан на всій території України може бути введено на строк не більше як 30 діб і не більше як 60 діб в окремих місцевостях.

У разі необхідності може бути продовжений Президентом України не більш як на 30 діб.

.Режим надзви­чайного стану вводиться для трьох класів НС: соціального, природного та техногенного характеру.

Заходи правового режиму надзвичайного стану:

1) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по тери­торії, де вводиться надзвичайний стан;

2) обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;

3) посилення охорони громад­ського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність на­селення та народного господарства;

4) заборона проведення ма­сових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встано­влюється судом;

5) заборона страйків.

При НС соціально-політичного характе­ру можуть буди додатково введені:

1) комендантська година (заборона перебу­вати на вулицях та в нших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години до­би);

2) перевірка документів у громадян, а в необхідних випадках - проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла гро­мадян;

3) заборона призовникам і військовозобов'язаним зміню­вати місце проживання без відома відповідного військового комісаріату;

4) обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, а також алкоголь­них напоїв та речовин, вироблених на спиртовій основі;

5) тим­часове вилучення у громадян зареєстрованої вогнепальної і хо­лодної зброї та боєприпасів, а у підприємств, установ і організа­цій - також навчальної військової техніки, вибухових, радіоакти­вних речовин і матеріалів, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин;

6) заборона виготовлення і розповсюдження інформа­ційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку;

7) ре­гулювання роботи цивільних теле- та радіоцентрів, заборона роботи аматорських радіопередавальних засобів та радіовипро-мінювальних пристроїв особистого і коллективного користуван­ня;

8) особливі правила користування зв'язком та передачі інфо­рмації через комп'ютерні мережі;

9) порушення у порядку, ви­значеному Конституцією і законами України, питання про забо­рону діяльності політичних партій, громадських організацій в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охоро­ни здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

У випадку НС природного і техногенного характеру може додатково вводитися:

1) тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небез­печних для проживання, з обов'язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень;

2) встановлення для юридичних осіб квартирної повинності для тимчасового розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного насе­лення, аварійно-рятувальних формувань та військових під­розділів, залучених до подолання надзвичайних ситуацій;

3) тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об'єктів, діяльність яких не пов'язана з ліквідацією надзвичайної ситуації або забезпеченням життєді­яльності населення та аварійно-рятувальних формувань;

4) встановлення карантину та проведення інших обов'язкових санітарних та протиепідемічних заходів;

5) запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності;

6) мобілізація та використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, для відвернення небезпеки та ліквідації над­звичайних ситуацій з обов'язковою компенсацією завданих збитків;

7) зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, переорієнтація їх на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно-рятувальних і відновлювальних робіт;

8) усунення від роботи на період надзвичайного стану, в разі неналежного виконання своїх обов'язків, керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстано­вки в районі надзвичайного стану, та покладення тимчасового виконання обов'язків зазначених керівників на інших осіб.

РЕЖИМ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ

Режим надзвичайної ситуації це правовий режим, що тимчасово вводитися в окремих регіонах Україні при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не вище регіонального рівня і потребує певних обмежень діяльності населення, що поступаються перед заходами режиму надзвичайного стану.

Регламентується даний режим законом України «Про захист населен­ня і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і при­родного характеру» і передбачає:

– збільшення повноваження різних владних структур,

– створення спеціальних тимчасових комісії з НС,

– запровадження правообмеження для громадян,

– визначення території НС – як території впливу негативного факто­ра.

Заходи, що застосовуються в таких умовах, ме­нше обтяжують населення і закріплюються в різних нормати­вно-правових актах, наприклад:

– при поширені інфекційних захворювань людей застосовуються правові заходи що закріплені Законом України «Про забезпечення санітарного та епідеміологіч­ного благополуччя населення».

– при виникненні пожежі застосовуються заходи закріплені Законом України «Про пожежну безпеку»;

– при масштабних дорожньо-транспортних пригодах застосовуються заходи закріплені Законом України „Про дорожній рух” і так далі.

Укладач: