За трудомісткістю виробничої програми

З Теми 6 «ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВИРОБНИЧОЮ ПОТУЖНІСТЮ» та Теми 7 «ПЛАНУВАННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО

.

Технічна норма витрат включає:

q_тех = q_ч + q_відх + q_нn,

де q_тех – технічна норма витрат матеріалів, кг., шт., м. і т.д.;

q_ч – корисний розход матеріалу (чиста вага деталі) у відповідних одиницях;

q_нn – витрати матеріалу не пов'язані з технологічним процесом, але які мають місце у виробництві (наприклад: розпилення, витік, розбиття тощо);

Коефіцієнт використання матеріалу:

Коефіцієнт використання матеріалів може бути:

- плановий – відношення чистої ваги виробу до норми витрат сировини або матеріалів;

- фактичний – відношення чистої ваги виробу до фактичних витрат матеріалів.

Потреба підприємства цеха або дільниці, основних матеріалах (Qосн) для виконання плану випуску продукції визначається за формулою:

Q_осн = q_тех × N,

де N – програма випуску продукції в натуральних одиницях, шт.

Норма виробничого запасу – це середній на протязі року запас кожного виду сировини і матеріалів, який приймається як перехідний запас на кінець планового року.

Величина виробничого запасу по і-му матеріалу визначається:

,

де З_і – виробничий запас і-го матеріалу, шт., м. і т.д.;

Q_і – витрати і-го матеріалу на товарний випуск планового періоду у відповідних одиницях;

Н_і – норма виробничого запасу по і-му матеріалу, дні;

Т_к – кількість календарних днів у плановому році, дні.

Виробничий запас поділяється на поточний, страховий (гарантований), підготовчий.

Максимальний поточний запас основних матеріалів на складі визначається за формулою:

Z_max.пот = а × Т,

де: а - середньодобові витрати основних матеріалів, кг., шт., м. тощо;

Т - період часу між двома черговими поставками матеріалів в днях.

Середній поточний запас:

Потреба в підготовчому запасі матеріалів виникає при здійсненні підготовчих операцій (розвантаження, прийом, сортування, очистка, рихтування, сушіння, ферментація та ін.) для підготовки матеріалів, що прибули від постачальників і передачі їх у виробництво.

Z_підг = а × S t_опер,

де S t_опер – сума часу на всі підготовчі операції, що передбачені технологічним процесом.

Страховий (гарантований) запас основних матеріалів на складі забезпечує безперервність виробництва у випадку затримки в надходженні чергової партії матеріалів.

Z_стр = а × Т΄,

де Т΄ - середній час затримання чергових поставок матеріалів в днях.

Загальна величина виробничого або складського запасу визначається:

Z_скл = Z_maxпот + Z_стр + Z_підг

При визначенні кількості матеріалу Q_заг, що підлягає заготовці в плановому періоді, враховується його потреба на виконання програми Q_осн і зміна складських запасів:

Q_заг = Q_осн + (Z_к – Z_n),

де Z_к – норма залишку матеріалу на складі на кінець планового періоду;

Z_n – залишок матеріалу на початок планового періоду.

Оптимальний розмір закупівельної партії сировини, матеріалів чи інших видів матеріальних ресурсів (Q_опт) визначається за формулою Вільсона:

де m – річний обсяг закупівлі конкретного виду матеріальних ресурсів у натуральному вираженні;

О – витрати підприємства на обслуговування закупівлі матеріальних ресурсів, грн.;

К – ціна франко-склад покупця одиниці матеріальних ресурсів, грн.;

r – витрати пов'язані зі зберіганням закуплених матеріальних ресурсів, % від вартості виробничих їх запасів.

Ритмічність (періодичність) постачання однієї закупівельної партії певного виду матеріальних ресурсів обчислення шляхом ділення 365 днів календарного року на число закупівельних партій протягом одного року.

При розрахунку виробничої потужності визначають фонд часу роботи обладнання. Розрізняють три фонди часу роботи обладнання: календарний; режимний (номінальний); ефективний (дійсний, плановий).

Календарний фонд часу визначається як добуток числа календарних днів в році на 24 години, тобто:

Ф_кал=365×24=8760, год.

Ф_реж=[(Д_кал - Д_в - Д_св)×Т_зм - t_{нероб.год}×Д_св´]×n_зм , год.

де Д_кал -кількість календарних днів, дні;

Ф_реж - режимний (номінальний) фонд часу,

Д_в -кількість вихідних днів, дні;

Д_св -кількість святкових днів, дні;

Т_зм - тривалість робочої зміни, год.;

T_{нероб.год.} -кількість неробочих годин в передсвяткові дні, год.;

Д´_св -кількість передсвяткових днів, дні.

Ефективний (дійсний, плановий) фонд часу роботи обладнання визначається за формулою

де Ф_еф - ефективний (дійсний, плановий) фонд часу роботи одиниці обладнання, год.;

a - процент втрат робочого часу на плановий ремонт (як правило приймається на рівні від 2 до12%).

Кількість одиниць обладнання кожного типу визначається за формулою:

де N - кількість одиниць продукції, що оброблюється на даному типі обладнання, шт.;

Т_шт - трудомісткість виготовлення одиниці продукції, нормо-годин;

К_вн -коефіцієнт виконання норм, що планується.

При обробці декількох номенклатур деталей по групі верстатів одного технологічного призначення і типорозміру їх кількість визначається за формулою:

де n - кількість найменувань деталей, що обробляються на даній групі верстатів.

Виробнича потужність підприємства визначається по потужності провідних цехів, потужність цехів - по потужності провідних дільниць, потужність дільниць - по потужності провідного устаткування.

Якщо за дільницею закріплюється один вид продукції, то виробнича потужність його визначається по провідній групі устаткування за формулою:

де М - виробнича потужність обладнання, шт.

Якщо за дільницею закріплюються декілька виробів, то при визначенні виробничої потужності дільниці (в шт.) всі вироби виражають в умовному комплекті з урахуванням пропорційності випуску:

де Т_ком - трудомісткість виготовлення умовного комплекту виробів, нормо-годин.

де n - номенклатура виробів, що закріплена за дільницею;

k_j - коефіцієнт, що закріплена за дільницею;

Завантаження обладнання розраховується по технологічним групам обладнання, верстато-годин.

де N_j - програма виробів j-го найменування, що обробляються на даному обладнані в періоді що планується, шт.;

n - кількість найменування продукції.

Пропускна спроможність обладнання визначається за формулою, верстато-годин.

П=С×Ф_еф

Важлива відмінність пропускної спроможності від виробничої потужності використовується прогресивні (галузеві) норми, а для пропускної спроможності- планові.

Коефіцієнт завантаження по групам обладнання визначається за формулою:

К_з=Q/П

При Кз = 1 обладнання використовується повністю; при Кз>1 - обладнання перевантажене; при Кз<1 - недовантажене.

Виробнича потужність складальних, зварювально-складальних, формувальних, цехів лиття при виготовленні одного найменування визначається за виробничою площею наступним чином:

де F_кор - корисна площа цеху, дільниці, м²;

F _од - площа необхідна для виготовлення (складання) одного виробу із врахування проходів між робочими місцями, м²* шт.;

Т_кал - календарна тривалість виготовлення (складання) одного виробу, год.

Завантаження виробничої площі, що планується (в м²*год) визначається за формулою:

де N - кількість за програмою виробів, що збираються або формуються, шт.

Пропускна спроможність за площею (в м²*год) розраховуються:

П_площ=F_кор×Ф_еф

Коефіцієнт завантаження за площею визначається за формулою:

.

Вихідна виробнича потужність, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року):

М_вих = М_вх + М_вв - М_вив,

М_вх - виробнича потужність на початок періоду (вихідна), грн.

М_вв - введена в плановому році виробнича потужність, грн.

М_вив - виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність підприємства, цеху за всією номенклатурою продукції, що випускається:

М_ср =

де М_ср - середньорічна виробнича потужність

Т_вв - період використання введеної виробничої потужності (від введення і до кінця року), місяців

Т_вив - період, на протязі якого потужність не використовувалася (від вибуття і до кінця року) місяців.

Коефіцієнт освоєння проектної потужності (К _n ), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції не нижче передбаченого проектом.

де В - випуск продукції, що передбачений проектом, грн., т., шт.;

М_n - проектна потужність, грн., т., шт.

Коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності (Квих):

де В_прод - фактичний або плановий випуск продукції (товарної);

М_ср - середньорічна виробнича потужність даного обладнання (включаючи потужність, що використовується в період підготовки виробництва, освоєння і впровадження нової техніки, за вирахуванням потужності, що відволікається на період реконструкції підприємства).

з Теми 8 «ПЛАНУВАННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ПЕРСОНАЛУ ТА ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ»

При плануванні чисельності робітників необхідно розрізняти явочну, спискову та середньоспискову чисельність.

Спискова чисельність робітників підприємства – це чисельність робітників спискового складу на певне число або дату з урахуванням прийнятих і вибувших за цей день робітників.

Явочна чисельність – це чисельність робітників спискового складу, що з’явилися на роботу.

Різниця між явочним і списковим складом характеризує кількість цілоденних простоїв (відпустки, хвороби, відрядження тощо).

Крім чисельності робітників кількісна характеристика трудового потенціалу підприємства і (або) його структурних підрозділів може бути представлена і фондом ресурсів праці (Ф_рп) в людино–днях або в людино–годинах, який можна визначити шляхом множення середньоспискової чисельності робітників (Ч_сп) на середню тривалість робочого періоду в днях або в годинах (Т_рч).

Ф_рп = Ч_сп ×Т_рч

Чисельність промислового персоналу, необхідна для випуску планового обсягу продукції, при наміченому підвищенні продуктивності праці, розраховується за формулою:

де Ч_{пвп пл} - чисельність промислово-виробничого персоналу планова, чол;

Ч_б - фактична чисельність промислово-виробничого персоналу в базовому періоді, чол;

К_о - ріст обсягу виробництва по плану, %

e_r - зменшення чисельності за рахунок росту продуктивності праці, чол.

Розрахунок планової чисельності промислово-виробничого персоналу (Ч_{пвп пл}) здійснюється також за формулою:

чол.,

де І_g - індекс росту обсягу виробництва в плановому році;

І_пп - запланований індекс росту продуктивності праці.

Планова чисельність робітників (Чо) визначається трьома методами:

За трудомісткістю виробничої програми.

1.1. Розрахунок планової чисельності на основі повної трудомісткості виготовлення продукції:

де Т_пов – повна трудомісткість виробничої програми планового року (включає технологічну трудомісткість, трудомісткість обслуговування та управління виробництвом), нормо-год.;

Ф_еф – ефективний фонд часу роботи 1-го робітника на період, що планується, год.;

К_вн – коефіцієнт виконання норм (1,10-1,20)

1.2. Чисельність основних робітників, що зайняті на роботах, які нормуються:

де Т_шт – норма часу на обробку однієї деталі (н.-год.; хв).

N – кількість одиниць продукції, яку необхідно зробити в періоді, що планується, шт.

Ф_еф – ефективний фонд часу роботи 1-го робітника на період, що планується, год.

К_вн – плануємий коефіцієнтт виконання норм (1,10 - 1,20).

2. За нормами обслуговування (розрахунок чисельності основних робітників зайнятих на ненормованих роботах):

де m – кількість об’єктів, що обслуговуються (агрегатів і т. ін.);

n_зм – кількість змін роботи на добу;

Н_об – норма обслуговування одного агрегату (машини) – кількістьоб’єктів на одного робітника;

К_яо – коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову, який

розраховується за формулою:

де f – це плановий % невиходів робітників на роботу, %.

або

де Т_ном – номінальний фонд робочого часу, год.

Т_еф – ефективний фонд робочого часу, год.

За нормами обслуговування чисельність основних робітників можна також обчислити:

Ч_о = m×n_зм×К_яо×Н_а,

де Н_а - кількість основних робітників, які одночасно обслуговують один складний агрегат, чол.

3. За нормами виробітку:

де Н_вир - годинна норма виробітку одного робітника, шт./год.

Планова чисельність допоміжних робітників (Ч_доп) визначається аналогічно чисельності основних робітників, якщо для них встановлені певні норми виробітку чи обслуговування. Якщо ж такі норми не встановлені, то чисельність допоміжних робітників обчислюється за формулою:

Ч_доп = n_рм×n_зм×К_яо ,

де n_рм – кількість робочих місць;

n_зм – кількість змін роботи на добу;

К_яо – коефіцієнт переводу явочної чисельності в облікову.

Ефективний фонд часу визначається за формулою:

Ф_еф=[Д_р-(О+Н)] ×Т_зм ,

де Ф_еф – ефективний фонд часу роботи одного робітника на період, що планується, год.;

Д_р – номінальний фонд часу, дні.;

Д_р=Д_к - Д_{св,вих .},

де Д_к - число календарних днів в році, дні;

Д_св,вих - число вихідних і святкових днів в році, дні;

О – відпустка, дні;

Н – невиходи, дні;

Т_зм – скоригована тривалість зміни, год.

Виробіток продукції визначається за формулою:

де ВП – кількість випущеної продукції або виконаної роботи в вартісних, натуральних або трудових одиницях;

Ч_{сп –} середньоспискова чисельність робітників, чол.

Виробіток буває:

- річним: