Основні поняття тактики захисту у кримінальній справі

В той час як кримінально-процесуальний закон чітко визначає характер дій і ступінь участі захисника в процесі доказування, необхідно відзначити, що особливе значення мають тактичні аспекти діяльності адвоката-захисника у кримінальному процесі, тобто розробка на підставі процесуальних норм найбільш доцільних способів діяльності захисника.

Тактика захисної діяльності є спорідненою до криміналістичної тактики.

В юридичній літературі увага концентрується на тому, що предметом криміналістики стає не лише діяльність слідчого щодо застосування технічних засобів, тактичних прийомів і методик збирання, дослідження і використання інформації з метою встановлення істини, але і діяльність прокурора, судді, захисника, які беруть участь в процесі судового пізнання.

Криміналістична тактика – це система наукових положень та розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації та планування досудового та судового слідства, визначення лінії поведінки осіб, які здійснюють доказування, і прийомів конкретних слідчих і судових дій, спрямованих на збирання та використання доказів, на встановлення причин і умов, що сприяли вчиненню і приховуванню злочинів.

Криміналістична рекомендація – науково обґрунтована і апробована практикою порада, що стосується вибору і застосування засобів, прийомів і методик збирання, дослідження, оцінки і використання доказів.

Криміналістична методика – це система наукових положень та розроблюваних на їх основі рекомендацій щодо організації та здійснення розслідування і попередження окремих видів злочинів.

Криміналістичний прийом – найбільш раціональний і ефективний спосіб дії або найбільш доцільна лінія поведінки при збиранні, дослідженні, оцінці і використанні доказів і попередженні злочинів.

Разом з тим очевидно, що тактичні прийоми, розроблені стосовно діяльності слідчого, не можна механічно переносити у сферу виконання специфічних професійних повноважень інших осіб.

Оскільки діяльність захисника певним чином впливає на тактику досудового і судового слідства, то комплексні програми криміналістичної тактики повинні створюватися з урахуванням цієї діяльності.

Тактика захисту – це розроблені на основі досягнень науки і досвіду адвокатської діяльності рекомендації щодо:

1) розробки оптимального варіанту правової позиції захисту і його реалізації в конкретних умовах;

2) найбільш ефективних способів здійснення захисту прав і законних інтересів громадян.

Тактика захисту включає як загальні питання, так і конкретні тактичні рекомендації.

Загальні питання тактики захисту:

1) прийоми взаємодії з обвинуваченим при наданні йому правової допомоги;

2) розробка позиції захисту;

3) планування захисту на різних стадіях процесу.

Конкретні тактичні рекомендації щодо:

1) способів і прийомів реалізації адвокатом правової позиції на кожній стадії провадження у кримінальних справах;

2) виконання інших дій зі здійснення захисту.

В загальних рисах структура методики захисту з окремих видів злочинів може бути представлена наступним чином:

1. визначення тактичних задач захисту з урахуванням конкретних слідчих (судових) ситуацій;

2. вибір типової правової позиції захисту з урахуванням конкретних слідчих (судових) дій;

3. аналіз криміналістичної характеристики даного виду злочинів з позиції захисту;

4. встановлення кола обставин, які підлягають з’ясуванню для вирішення задач захисту на кожному етапі розслідування і судового розгляду;

5. визначення оптимальної послідовності дій захисника на кожній стадії кримінального судочинства;

6. коригування дій захисника у зв’язку зі зміною позиції підзахисного;

7. виявлення особливостей застосування тактичних прийомів з урахуванням специфіки захисту в окремих видах та групах злочинів;

8. встановлення меж і форм взаємодії захисників у групових справах, зокрема при суперечливих інтересах підзахисних.

ВИСНОВКИ ДО ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ:

Отже, обираючи власну модель захисту на досудовому слідстві та в суді захисник (адвокат) повинен чітко роз’яснювати своєму підзахисному можливі варіанти кінцевого рішення не створюючи додаткових ілюзій та зайвих сподівань.

В той же час відкритість у відносинах з клієнтом допоможе захиснику обрати вірний варіант поведінки та скористатися своїми правами для захисту інтересів клієнта.

ВИСНОВКИ ДО ТЕМИ:

Підводячи підсумок ми можемо зазначити, що діяльність адвоката захисника у кримінальному судочинстві визначається Конституцією України та КПК України. Захисник наділений певним колом прав та обов’язків використання яких поєднуючи власний практичний та життєвий досвід дозволяє створити сприятливі умови для захисту інтересів клієнта (підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, чи виправданого).