Побудова тренувального процесу. Характеризуючи особливості побудови різних структурних ланок тренувального процесу, відзначимо насамперед значне збільшення числа занять вибіркової

Характеризуючи особливості побудови різних структурних ланок тренувального процесу, відзначимо насамперед значне збільшення числа занять вибіркової спрямованості. Заняття комплексної спрямованості на третьому етапі багаторічного удосконалення широко застосовуються лише на загальнопідготовчому етапі підготовчого періоду, а середнє процентне співвідношення занять комплексної і вибіркової спрямованості на цьому етапі — приблизно 40: 60. Значно зростає і навантаження в окремих заняттях. Частка занять з великими і значними навантаженнями досягає 50-60 % від їх загальної кількості. Заняття часто організовуються в стаціонарній індивідуальній формі.

При стаціонарному тренуванні спортсмени виконують вправи на спеціально обладнаних «станціях», що сприяють поєднанню розвитку рухових якостей і вдосконаленню основних компонентів техніко-тактичної майстерності. Станції можуть бути оснащені різним спеціальним обладнанням, тренажерами і приладами, діагностичними та управляючими комплексами, призначеними для вирішення різноманітних завдань, що виникають у процесі спортивного тренування. Це дозволяє індивідуально підібрати обсяг і характер тренувальних впливів, оптимізувати контроль за якістю виконання завдань, оперативно вносити корективи в програми занять.

Таблиця 2.

Основні параметри тренувальної роботи та змагальної

практики за рік в різних видах спорту

При індивідуальній формі занять спортсмени виконують завдання самостійно. Перевагою цієї форми є хороші умови для дозування і корекції навантаження, виховання самостійності та творчого підходу при вирішенні поставлених завдань, наполегливості та впевненості у своїх силах; проведення заняття в умовах дефіциту часу і у відповідності зі складними обставинами.

На третьому етапі багаторічного удосконалення плануються вже всі типи мікроциклів. Однак ударні, що характеризуються найбільшим навантаженням, застосовують значно рідше. Збільшуючи в мікроциклі кількість занять з великими навантаженнями, потрібно обов'язково при плануванні кожного чергового заняття враховувати особливості післядії попереднього. Знання особливостей стомлення в результаті конкретної виконуваної роботи, характеру та тривалості процесів відновлення забезпечує таке поєднання занять у мікроциклах, при якому найбільш ефективно використовуються функціональні можливості організму, джерела і засоби працездатності, тобто створюються оптимальні умови для вдосконалення підготовленості спортсмена.

Спрямованість занять значною мірою обумовлює особливості стомлення спортсменів і тривалістю відновних процесів. Одні заняття надають локальної дії на організм спортсмена, висуваючи високі вимоги до окремих функціональних систем, інші — досить широкої, активізуючи роботу ряду функціональних систем організму.

Процеси втоми і відновлення після занять з великими навантаженнями різної спрямованості мають багато спільного: у всіх випадках відновлення характеризується хвилеподібною зміною можливостей функціональних систем, які переважно визначають ефективність виконуваної роботи. Чітко простежуються фази зниження працездатності, її відновлення та суперкомпенсації.

Тривалість відновних процесів багато в чому залежить від спрямованості окремих занять. Найбільш швидко відновлюються функціональні можливості спортсменів після занять швидкісний спрямованості і занять, які сприяють підвищенню координаційних і швидкісно-силових якостей. Період відновлення після відповідних великих навантажень за 2-4 дні зазвичай завершується. Заняття, що сприяють розвитку різних видів витривалості, характеризуються більшою тривалістю відновних процесів. Наприклад, після виконання напружених програм, спрямованих на підвищення аеробних можливостей, і які вимагають глибокого вичерпання вуглеводних ресурсів організму, період відновлення може затягнутися до 5-7 днів.

Структура річного тренування на розглянутому етапі найбільшою мірою наближається до класичної схеми, докладно викладеної в багатьох великих роботах з теорії спорту, і тому не вимагає окремого розгляду.

Охарактеризуємо лише основні вимоги до складання річного плану тренування юних кваліфікованих спортсменів. Він обов'язково повинен відображати мету, завдання періоду або етапу підготовки, форми обліку змісту тренувальної роботи та терміни проведення відповідальних змагань. План повинен відображати специфіку виду спорту, вік і кваліфікацію спортсмена. Технологія складання плану передбачає аналіз підготовки в попередньому році, включаючи дані про спортсмена, змісті тренувальної роботи, перелік сильних і слабких сторін підготовленості. Потім у план вноситься календар змагань з основними завданнями, визначається циклічність підготовки відповідно з вимогою динаміки спортивної форми в майбутньому сезоні і зміст тренувального процесу за видами підготовки (загальної і спеціальної фізичної, технічної, тактичної) та основні параметри тренувальної роботи та змагальної практики.