ВИСНОВКИ. Стратегічне планування є інструментом, за допомогою якого формується система цілей функціонування підприємства

Стратегічне планування є інструментом, за допомогою якого формується система цілей функціонування підприємства, об’єднуються зусилля всього колективу для їх досягнення.

Стратегічне планування являє собою набір процедур і рішень, з допомогою яких розробляють стратегію підприємства, яка забезпечує досягнення цілей функціонування підприємства.

Основним завданням стратегічного планування є забезпечення нововведень, організаційні зміни у складі структури управління, необхідних для забезпечення життєдіяльності підприємства.

Функціональна структура стратегічного планування включає чотири види діяльності: адаптацію до зовнішнього середовища, розподіл ресурсів, координацію та регулювання, організаційні зміни.

Адаптацію до зовнішнього середовища слід розуміти як пристосування підприємства до зміни ринкових умов господарювання. Ринкове середовище по відношенню до суб’єктів господарювання завжди несе в собі як можливості росту, так і загрозу руйнування, банкрутства, нездатність підприємства відповідати за зобов’язанням. Завдання даної функції полягає у пристосуванні господарського механізму підприємства до ринкових умов, використанні наявних переваг підприємства у конкурентній боротьбі.

Розподіл ресурсів. Стратегія функціонування підприємства будується на розширенні масштабів підприємницької діяльності та задоволенні ринкового попиту, на ефективному використанні матеріальних, енергетичних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів, їх розподілі, постійному зниженні витрат виробництва. Тому ефективний розподіл ресурсів між різними сферами діяльності, пошук оптимальних комбінацій їх раціонального використання є важливою функцією стратегічного планування.

Координація та регулювання. Дана функція погоджує зусилля всіх структурних підрозділів підприємства в досягненні мети, поставленої стратегічним планом. Тому всі розділи стратегічного плану повинні бути узгоджені по ресурсах, структурних підрозділах, виконавцях і функціональних процесах. Таке узгодження забезпечується формуванням системи показників, а також наявністю в апараті управління відповідного підрозділу, який відповідає за координацію зусиль працівників підприємства усіх рівнів.

Організаційні зміни – функція передбачає проведення різних організаційних перетворень на підприємстві, спрямованих на вдосконалення системи управління: формування нової структури управління; перерозподіл, уточнення функцій окремих виконавців; залучення до управління підприємством кваліфікованих фахівців; впровадження ефективної системи стимулювання тощо.

Головними перевагами стратегічного планування є:

· Зв’язок поточних рішень з майбутніми результатами, організоване осмислення рішень (усупереч спонтанному прийняттю) з прогнозуванням їхніх наслідків;

· Орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей, тобто допустимих цілей у межах визначених цілей та наявних обмежень;

· Визначення можливостей і загроз, сильних та слабких сторін діяльності підприємства, врахування їх при встановленні цілей і формулюванні стратегій для забезпечення впливу на ці аспекти вже сьогодні;

· Свідома підготовка майбутнього і до майбутнього;

· Розподіл відповідальності не лише між напрямками діяльності, а й між поточною та майбутньою діяльністю.

Переваги стратегічного планування не реалізуються самі по собі. Як кожне явище, стратегічне планування має характеристики, які в разі їх невдалого використання можуть зашкодити розробці та впровадженню стратегічних планів.

«Пастками» стратегічного планування є:

· Підміна змісту стратегічної діяльності формою,.забюрократизованість процедур розробки стратегій і планів;

· Надвитрати часу для розробки стратегічних планів, що проявляється в запізненні реакцій на зміни в середовищі;

· Розрив між стратегічною та поточною діяльністю, сподівання, що наявність стратегії вже забезпечує її здійснення;

· Завищення очікувань, розробка нереалістичних планів, які не враховують специфіки об’єкта планування та можливостей (у тому числі – швидкості) здійснення змін;

· Сподівання на знаходження «панацеї» від негараздів і спрямування на неї всіх сил, і ресурсів, а не застосування системного підходу для реалізації стратегічної діяльності.

Навіть якщо підприємство обійшло всі «пастки», воно може не досягти очікуваних результатів, що пояснюється помилками в організації планової діяльності.

Головні недоліки практичного застосування системи стратегіч­ного планування:

· Відсутність необхідної інформації для прийняття стратегічних рішень та розробки стратегічних планів; як наслідок, спостерігається низький рівень обґрунтованості планових документів;

· Відсутність альтернативних планів:

· Недостатнє використання науково-методичного арсеналу планування: сценаріїв і методів ситуаційного

· Слабо розвинена система поточного аналізу, контролю та коригування стратегічних планів;

· Догматична гіперболізація значення цифрових показників;

· Недосконала система стимулювання працівників, які беруть участь у розробці та виконанні стратегічних заходів;

· Недостатній рівень організаційного, соціально-психологічного та фінансового забезпечення стратегічного планування.

Дослідження переваг і недоліків стратегічного планування є основою для подальшого його вдосконалення. Останніми роками цей процес було спрямовано на виявлення так званих «бар’єрів» стратегічного планування та формулювання найпоширеніших заходів щодо їх усунення.[14]

В результаті проведення аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища ТзОВ «Агрокомпанія «Копійка»» було виявлено сильні та слабкі сторони компанії у порівнянні з існуючими конкурентами на ринку. Оцінка внутрішньго середовища дала змогу виявити сильні сторони фірми та оприділити, в яких саме елементах організаційної структури підприємства існує проблема, та як її можна вирішити. Досліджуючи зовнішнє середовище в якому функціонує підприємство, ми виявили, що вплив зовнішніх чинників являє собою загрозу нормального функціонування фірми. Зокрема ці чинники впливають на галузь в цілому. Результатом проведення даного дослідження стала оцінка існуючих та потенційних можливостей, та загроз, які є результатом впливу зовнішніх збудників.

Аналізуючи сильні та слабкі сторони підприємства, було виявлено проблеми в маркетинговій стратегії. Тому ми вважаємо, що запорукою успіху ТзОВ «Агрокомпанія «Копійка»» у збільшенні обсягів продажу та захопленні частки ринку є запровадження нової маркетингової стратегії. Це дасть змогу покращити зв’язки з потенційними покупцями, створить імідж фірмі, а також дасть змогу налагодити нові канали збуту. У галузі, в якій працює підприємство, застосування маркетингових інструментів являється запорукою досягнення конкурентних преваг, та збільшення конкурентоздатності продукції та фірми в цілому.

Оцінюючи тенденції використання стратегічного планування у західних країнах, ми дійшли висновку, що формування правильної місії підприємства, її чітке усвідомлення та систематичне виконання є необхідним для досягнення комерційного результату та позиціонування себе на ринку. Стратегічні програми повинні розроблятись як колективно, так і конкретним візіонером, але вони повинні бути дотичними з інтересами усієї фірми, чітко орієнтованими у часі та зрозумілими, а також орієнтованими на довготривалу перспективу.