Про заходи з профілактики та ліквідації хвороби Марека у курей

1. Загальні положення. 1.1. Хвороба Марека – інфекційна хвороба птиці (переважно курей), яка викликається онкогенним герпесвірусом із групи В та проявляється парезами, паралічами кінцівок, зміною кольору райдужної оболонки очей, деформацією зіниці, а також утворенням пухлин у внутрішніх органах, скелетній мускулатурі та шкірі. Збудник хвороби має високу стійкість у навколишньому середовищі і може зберігатись в підстилці, на стінах, вікнах, обладнанні та у пилу, вентиляційній системі не менше року. У природних умовах до хвороби сприйнятливі кури. Можуть бути чутливі до інфікування індики, цесарки, перепели і фазани. Найбільш чутливим до зараження є молодняк птиці у першу добу життя. Джерелом інфекції є хвора птиця, а також клінічно здорова птицявірусоносій, збудник може передаватися з поверхні шкаралупи інфікованих яєць. Тривалість інкубаційного періоду від 14-ти діб до 6-ти місяців. Вірусовиділення починається через 7–20 діб після зараження і може тривати протягом життя. Збудник хвороби поширюється у навколишнє середовище з епітелієм пір'яних фолікулів, через шлунково-кишковий тракт, а також через респіраторні органи. Основний шлях зараження – аерогенний. Вертикальна передача вірусу не вивчена. Хвороба Марека може проходити у вигляді епізоотичного спалаху або виявлятися спорадичними випадками. 2. Заходи профілактики хвороби 2.1. З метою охорони господарства (ферми, відділення та ін.) від занесення збудника інфекції керівники господарств різних форм власності, які мають птицю, зобов'язані виконувати вимоги, передбачені Законом України "Про ветеринарну медицину", нормативно-правові акти і ветеринарно-санітарні правила. Спеціалісти ветеринарної медицини господарств різних форм власності повинні організовувати під контролем установ державної ветеринарної медицини в господарствах і населених пунктах, що знаходяться в зоні обслуговування, спеціальні ветеринарні заходи та систематичний нагляд за фізіологічним станом птиці. 2.1.1. Птахогосподарство повинно працювати в закритому режимі у відповідності до ветеринарно-санітарних правил. 2.1.2. Птахогосподарству потрібно комплектувати стада птицею одного віку, яйця для інкубації завозити тільки з господарств, які благополучні щодо хвороби Марека. Благополучним уважається господарство, де хвороба Марека не реєструвалася протягом року, а після вакцинації курчат в добовому віці проти хвороби Марека протягом 6 місяців не відмічались клінічні прояви захворювання. 2.1.3. Потрібно дотримуватись міжциклових технологічно–профілактичних перерв з проведенням очищення, миття, ремонту і дезінфекції приміщень. 2.1.4. Інкубацію яєць, завезених із племінних господарств, потрібно проводити ізольовано, з обов'язковою дезінфекцією. 2.1.5. Щеплювати сприйнятливий молодняк необхідно у неблагополучних та загрозливих щодо захворювання господарствах після погодження зі службою державної ветеринарної медицини. 2.2. При підозрі на хворобу Марека лікар ветеринарної медицини вживає заходи щодо уточнення діагнозу. З цією метою направляє на дослідження в державну лабораторію ветеринарної медицини трупи або хвору птицю (5–10 голів). 2.2.1. Хворобу Марека діагностують на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, результатів патолого–анатомічного розтину та підтверджують гістологічними, цитологічними, вірусологічними, серологічними дослідженнями. При цьому необхідно виключити лімфоїдний лейкоз, хворобу Ньюкасла, грип птиці, інфекційний енцефаломієліт, авітамінози Е, В, Д і токсикози.

3. Заходи щодо ліквідації захворювання. 3.1. При встановленні діагнозу на хворобу Марека керівники господарств різних форм власності, спеціаліст ветеринарної медицини птахогосподарства або власник птиці негайно інформують про захворювання головного державного інспектора ветеринарної медицини району, міста, області. 3.2. При епізоотичному спалаху хвороби Марека (масова захворюваність птиці і тенденція до розповсюдження) у птахогосподарстві вводять обмеження, за умов якого: а) забороняють реалізацію інкубаційних яєць і живої птиці; б) призупиняють закладку яєць з птахогосподарств на інкубацію та приймання на вирощування молодняка птиці; в) товарні яйця птахофабрик допускаються до реалізації після дезінфекції (не пізніше 1,5 години після знесення та перед відправленням на переробку або в торговельну мережу); г) всю птицю неблагополучних пташників, цехів, ферм забивають на птахобойні господарства або на підприємствах м'ясопереробної промисловості (з дотриманням вимог, зазначених в п.п.3.8, 3.9); і) проводять ретельну очистку, миття та дезінфекцію інкубаторію, пташників, підсобних приміщень, обладнання, інвентарю, прилеглих територій (згідно з пунктом 3.11). 3.2.1. Приймати курчат на вирощування дозволяється через місяць після завершення санації господарства, заключної дезінфекції з наступним контролем якості проведеної дезінфекції і після отримання дозволу державної служби ветеринарної медицини. 3.2.2. Господарства приймають на вирощування молодняк, щеплений проти хвороби Марека в добовому віці. 3.3. Обмеження з господарства знімають при відсутності захворювання птахомолодняка хворобою Марека протягом 6 місяців після останнього випадку захворювання та після проведення необхідних ветеринарно–санітарних заходів і лабораторних досліджень. 3.4. При встановленні поодиноких випадків хвороби Марека та відсутності тенденції до її розповсюдження в господарстві проводять систематичну вибраковку та забій усієї хворої і підозрілої на захворювання птиці, здійснюють комплекс ветеринарних і загально–санітарних заходів щодо ліквідації та попередження розповсюдження захворювання. 3.5. Якщо захворювання не проявляє тенденцій до розповсюдження, то з таких господарств дозволяють реалізацію інкубаційних яєць після їх дезінфекції парами формальдегіду або іншими дозволеними деззасобами, а також реалізацію добового молодняка, який щеплений проти хвороби Марека, в господарства з аналогічною епізоотичною ситуацією щодо хвороби Марека. 3.6. У неблагополучних господарствах виконують поточну та заключну дезінфекції пташників, інкубаторію, обладнання, інвентарю, виробничих територій, транспортних засобів та інших об'єктів (згідно з пунктами 3.10, 3.11) з постійним лабораторним контролем якості проведених дезінфекцій в лабораторіях ветмедицини, а щодо заключної – в лабораторії держветмедицини. 3.7. Яйця, які отримані від курей з неблагополучних господарств, дезінфікують парами формальдегіду за такою схемою: а) інкубаційні яйця: перший раз дезінфікують не пізніше 1,5 години після знесення, другий – перед закладкою в інкубатори; третій раз – у вивідних шафах, відразу після перенесення яєць (ставляться лотки або ванночки з водноформаліновим розчином у співвідношенні 1:1 до кінця інкубації яєць); б) харчові яйця дезінфікують – один раз не пізніше 1,5 години після знесення та перед відправкою на переробку або в торговельну мережу. Для дезінфекції можна використовувати інші дозволені засоби дезінфекції згідно з настановами щодо їх застосування. 3.8. При забої птиці із пташників, які не благополучні щодо хвороби Марека, проводять повне патрання тушок, всі внутрішні органи утилізують, а тушки використовують для виготовлення варених ковбас або консервів. При наявності пухлин в шкірі або м'язах тушки направляють на технічну утилізацію. 3.9. Пух, перо, які отримані від забою хворої або підозрілої в захворюванні птиці, дезінфікують шляхом занурення у лужний розчин формальдегіду (3%-ний формальдегід на основі 1%-ного розчину їдкого натрію) з експозицією 1 година або іншими деззасобами і вивозять на переробні підприємства у тарі з подвійною упаковкою із зазначенням у ветеринарному свідоцтві про неблагополучність господарства щодо хвороби Марека. 3.10. Весь інвентар перед проведенням дезінфекції спочатку зрошують дезінфекційним розчином або водою, а потім очищують від пуху, посліду та сміття; стіни, стелю, вентилятори, сідала, гнізда обмітають щітками або мітлами, змоченими у дезінфікуючому розчині (воді). Зібраний послід, залишки корму, сміття прибирають із приміщень та спалюють або складають у відведеному місці і піддають біотермічному знезараженню. Після цього усе приміщення, обладнання, клітки, сідала, підлогу ретельно обмивають гарячим (не нижче 700^оC) 1,5–2%-ним розчином кальцинованої соди або гарячою (не нижче 800^оC) водою, а потім їх дезінфікують дозволеними деззасобами. 3.11. Поточну дезінфекцію проводять кожні 5 діб до зняття карантинних обмежень. Годівниці, поїлки, відра та інший інвентар підлягають дезінфекції щоденно шляхом занурення на 5–10 хв у киплячий 2%-ний розчин кальцинованої соди; при неможливості дезінфекції в такий спосіб інвентар та обладнання ретельно очищають щітками, змоченими в дезінфікуючому розчині. Після дезінфекції інвентар просушують, потім ретельно промивають водою і знову просушують. Після дезінфекції приміщень очищують та дезінфікують усі вигульні майданчики суспензією хлорного вапна, яка містить не менше 5% активного хлору, із розрахунку 5 л на 1 кв. м площі. Можна застосовувати інші дезінфекційні засоби. 4. Відповідальність за порушення карантинних обмежень, ветеринарно-санітарних правил та інших нормативно-правових актів 4.1. Керівники і працівники господарств незалежно від форм власності, які допустили порушення карантинних обмежень, ветеринарно-санітарних правил та інших нормативно-правових актів, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.