Про заходи з профілактики та ліквідації захворювання птиці сальмонельозами

1. Загальні положення. 1.1. Ця Інструкція встановлює ветеринарно–санітарні заходи у випадках спалаху захворювання птиці на сальмонельоз у господарствах різної форми власності, порядок проведення профілактичних заходів для недопущення захворювання птиці на сальмонельоз у господарствах різної форми власності і є обов'язковою для виконання птахопідприємствами, незалежно від форми власності і відомчої підпорядкованості, громадянами, у тому числі суб'єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва. 1.2. Сальмонельоз – інфекційне захворювання тварин, птиці та людини. Хвороба характеризується ураженням шлунково–кишкового тракту і септицемією, а при підгострому та хронічному перебігу – пневмонією та артритами. Сальмонели належать до родини ентеробактерій (Enterobacteriaceae) роду сальмонел (Salmonella), який об'єднує близько 2500 сероварів, що розділені за набором соматичних ("О") антигенів на 50 серогруп. Сальмонельози птиці можна розділити на три групи: пулороз–тиф, сальмонельоз (партиф) і аризоноз. Пулороз–тиф спричиняють високо хазяїн–адаптовані сальмонели сероварів S.pullorum і S.gallinarum. На відміну від інших сероварів сальмонел вони нерухливі, що обумовлено наявністю тільки соматичних, тобто О–антигенів; джгутикові антигени (Н–антигени) у них відсутні. На пулороз–тиф хворіють кури, індики, а також качки, фазани, цесарки, перепели, дикі птахи (горобці, голуби). У молодняку до 2–тижневого віку спостерігають понадгострий (блискавичний) перебіг без клінічного прояву або гострий (септичний) із симптомами гастроентериту. У дорослої птиці перебіг хвороби хронічний, рідше підгострий чи гострий. Птиця, що перехворіла пулорозом–тифом, залишається довічно сальмонелоносієм. Збудник передається потомству через яйце. Для здоров'я людини зазначені серовари сальмонел не становлять серйозної загрози. Сальмонельоз (паратиф) спричиняється рухомими сероварами сальмонел (крім S.arizonae). Найбільш чутливі кури, індики, водоплавна птиця. Серед збудників сальмонельозу у курей останнім часом переважає S.enteritidis, у качок – S.typhimurium. Виділяють також: S.dublin, S.heidelberg, S.anatum, S.london та інші серовари. Паратифоїдні інфекції призводять до захворювання птиці до 2–3– тижневого віку за умови дії стрес–факторів; у старшої і дорослої птиці, як правило, відбувається безсимптомна колонізація кишкового тракту, яка може стати причиною обсіювання шкаралупи яєць і тушки при розбиранні. Паратифоїдні сальмонели можуть передаватися іншим видам тварин і становлять загрозу для здоров'я людини, оскільки часто є причиною харчових токсикоінфекцій. Аризоноз зумовлюється рухомими сероварами сальмонел підвиду S.arizonae і завдає значні економічні збитки індиківництву. Захворювання за клінікою не відрізняється від сальмонельозу. Збудник не належить до хазяїн–адаптованих сальмонел і здатний уражувати курей, качок, тварин багатьох видів і людину. 1.3. Діагноз на сальмонельоз установлюють з урахуванням клінічних ознак, патолого–анатомічних змін, епізоотологічних та серологічних даних, але остаточними є результати бактеріологічного дослідження. У господарствах, неблагополучних щодо пулорозу–тифу, для виявлення бацилоносіїв достатніми є результати серологічного дослідження. Основні збудники сальмонельозу тварин відносяться до серогруп В, С і Д. Бактеріологічне дослідження на сальмонельоз проводять згідно з методичними вказівками "Лабораторной диагностики сальмонеллезов человека и животных, обнаружение сальмонелл в кормах, продуктах питання и объектах внешней среды" та Настановою з бактеріологічної діагностики сальмонельозів тварин. Експрес–метод індикації сальмонел у кормах і продуктах птахівництва на основі імуноферментного аналізу (далі – ІФА) Для поставлення діагнозу використовують специфічні гамаглобуліни, що виділені із гіперімунних сироваток до групоспецифічних О4 і О9 антигенів сальмонел, та імунопероксидазні кон'югати. Проби комбікормів перед дослідженням обробляють з подальшою концентрацією корпускулярних антигенів сальмонел з метою виділення розчинних О–антигенів із бактеріальних клітин. Метод ІФА дозволяє протягом 8–10 годин дати висновок про наявність антигенів сальмонел у кормах і м'ясі. Латексна антигенна тест–система для діагностики пулорозу і S.enteritidis – інфекції у курей Препарат являє собою 0,5%–ну суспензію полістирольного латексу розміром часток 0,804 мкм, сенсибілізованих полісахаридною фракцією ЛПС із клітин S.pullorum. 1.4. Для проведення серологічного моніторингу і ретроперспективної діагностики сальмонельозу птиці застосовують ІФА; при цьому використовують "Набір для виявлення антитіл до бактерій роду сальмонел у сироватці крові птиці імуноферментним методом" або іншу тест–систему відповідної якості. Серологічне дослідження птиці на пулороз–тиф проводять у крово–крапельній реакції непрямої гемаглютинації (ККРНГА) з еритроцитарним діагностикумом чи в крово–крапельній реакції аглютинації (ККРА) з кольоровим діагностикумом на склі і при необхідності ставлять розгорнуту реакцію непрямої гемаглютинації (РНГА) або розгорнуту реакцію аглютинації у пробірках (ПРА). Діагностичним титром в РНГА із сироваткою крові вважають титр 1:40 і вище, а в ПРА – титри 1:80 і вище. За 10 днів до серологічного дослідження припиняють давання лікарських препаратів і за 2–4 дні виключають з раціону птиці риб'ячий і технічний жири. S.gallinarum–pullorum і S.enteritidis мають однакові соматичні антигени, тому інфіковану тим чи іншим сероваром птицю можна виявити на склі з пулорним еритроцитарним чи полівалентним антигеном. 2. Профілактика захворювання 2.1. Для попередження захворювання птиці сальмонельозом керівники і спеціалісти птахівничих господарств, незалежно від форм власності, зобов'язані суворо виконувати заходи, передбачені Ветеринарно–санітарними правилами для птахівничих господарств і вимогами до їх проектування (далі – Ветеринарно–санітарні правила), затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 липня 2001 р. N 53 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 5 липня 2001р. за N 565/5756. При цьому необхідно забезпечити: увіз інкубаційних яєць тільки з господарств, благополучних щодо сальмонельозів та інших інфекційних захворювань, і їх інкубацію в окремому інкубаторії в умовах надійної ізоляції від інкубаційних яєць, одержаних у даному господарстві; вирощування ремонтного молодняку ізольовано від дорослої птиці; дотримання термінів міжциклових профілактичних перерв перед посадкою кожної наступної партії птиці, якісну підготовку приміщень до посадки наступної партії птиці, високу санітарну культуру в пташниках, інкубаторії та інших виробничих приміщеннях; у племінному господарстві (племзавод, репродуктори I і II порядку) ремонтний молодняк курчат досліджують на пулороз–тиф у ККРНГА у 50–55–денному віці і додатково у віці 90–120 днів, індичат, гусенят – 45–50–денному, каченят – 40–45–денному віці, доросле поголів'я – при досягненні 40–45% яйцезнесення, надалі і один раз у квартал; у племінному господарстві яйця, призначені для інкубації, дезінфікують парами формальдегіду не пізніше 1,5 години після знесення і перед відправкою в інкубаторій, в інкубаторії – одразу ж після їх надходження, після сортування, через 6 годин після вміщення в інкубаційну шафу, після переміщення у вивідний інкубатор або іншими деззасобами, дозволеними в Україні, згідно з настановами щодо їх застосування. У вивідних інкубаторах у період виводу постійно дезінфікують повітряний простір парами формаліну (для цього на підлогу вивідної шафи ставлять ванночку (кювету) розміром 20 х 30 см, в яку наливають формалін із умістом 20–30% формальдегіду шаром 8–10 см, і залишають цей розчин до кінця виводу) або іншими деззасобами, дозволеними в Україні, згідно з настановами щодо їх застосування. 2.2. Вибірку курчат яєчних і м'ясних кросів проводять одночасно через 504 (512), а індичат легких і важких кросів – відповідно через 650 (672), каченят – через 612–620, гусенят – через 696–710 годин після виходу інкубатора на режим інкубації. Перед вибіркою молодняку з метою попередження поширення сальмонельозу видаляють протягом пух з лотків і підлоги вивідних шаф. Відразу після вибірки молодняку відходи інкубації збирають у герметичну металеву тару (бочки) із кришкою і негайно відправляють на утилізацію (спалювання), а вивідні шафи і лотки дезінфікують "по брудному", миють 0,5% –ним розчином кальцинованої соди або іншими дозволеними в Україні мийними засобами згідно з настановами щодо їх застосування, потім повторно дезінфікують вологим методом "по чистому" і парами формальдегіду або іншими дозволеними в Україні деззасобами згідно з настановами щодо їх застосування. Після виводу партії молодняку проводять вологе прибирання і дезінфекцію у вивідному залі. Перерва у вивідних залах між черговими партіями виведеного молодняку повинна складати не менше 3 днів. 2.3. Щодекадно проводять дослідження інкубаційних яєць на вміст каротиноїдів та вітамінів А, В, Д та інші показники. 2.4. У господарстві необхідно організувати постійні заходи знищення гризунів, ектопаразитів і недопущення залітання диких птахів у пташники. 2.5. Трупи птиці, відходи інкубації утилізують у спеціально обладнаному цеху утилізації. При цьому необхідно забезпечити повне знезараження відходів інкубації, що підлягають утилізації. При відсутності обладнаного цеху утилізації трупи птиці і відходи інкубації підлягають знищенню шляхом спалювання. 2.6. Тару і транспорт, які використовували для перевезення курчат, відходів інкубації, дезінфікують після кожного використання. 2.7. Кожна партія комбікормів, а також кормів тваринного походження, отримана чи завезена в господарство, підлягає бактеріологічному контролю на наявність сальмонел. 2.8. Для батьківських стад курей та індиків забороняється використання кормів тваринного походження.

3. Заходи щодо ліквідації захворювання в господарстві. 3.1. При підтвердженні діагнозу на захворювання птиці пулорозом–тифом або сальмонелою–ентерітідіс господарство (відділення, ферму) оголошують у встановленому порядку неблагополучним і вводять карантинні обмеження. При цьому забороняється: переміщення птиці із неблагополучних пташників усередині господарства (відділення, ферми); вивіз інкубаційних яєць і птиці в інші господарства для комплектації стад; вивіз яєць від позитивно реагуючої птиці в торговельну мережу; використання яєць, отриманих від хворої на сальмонелу–ентерітідіс птиці, для приготування кондитерських і хлібопекарських виробів; інкубація яєць із неблагополучних пташників. 3.2. У неблагополучному господарстві дозволяється: увіз у господарство інкубаційних яєць і добового молодняку птиці з господарств, благополучних щодо інфекційних хвороб птиці, за умови інкубації яєць в окремому інкубаторії після його санації (окремо від яєць даного господарства) і ізольованого вирощування отриманого молодняку; інкубація яєць, отриманих від птиці з благополучних пташників, для внутрішньогосподарських потреб; реалізація в торговельну мережу яєць, отриманих від негативно реагуючої у ККРНГА птиці. 3.3. У племінних господарствах (зонально–дослідні станції, експериментальні господарства, держплемптахозаводи, репродуктори I і II порядку, інші птахогосподарства, які мають племінні стада птиці, ферми) при виявленні клінічно хворих на пулороз–тиф або сальмонелу–ентерітідіс ремонтного молодняку чи дорослої птиці, при підтвердженні діагнозу бактеріологічним методом, усю птицю неблагополучного пташника забивають на м'ясо у забійному цеху господарства. Забій птиці проводять з дотриманням ветеринарно–санітарних правил, що виключають поширення інфекції. 3.3.1. Молодняк птиці, серед якого виділяли курчат (індичат) із клінічними проявами пулорозу–тифу або сальмонели–ентерітідіс, використовують тільки для відгодівлі на м'ясо. 3.4. Ветеринарно–санітарну оцінку м'яса після забою птиці проводять за Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно–санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 7 червня 2002 р. N 28 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 21 червня 2002 р. за N 524/6812. Пух, пір'я від такої птиці пакують у подвійну тару з написом "Підлягає дезінфекції" і вивозять на переробні підприємства із зазначенням у ветеринарному свідоцтві про неблагополуччя господарства щодо пулорозу–тифу і сальмонельозу птиці. 3.5. У неблагополучних пташниках, підсобних приміщеннях після забою птиці проводять ветеринарно–санітарні заходи згідно з діючою Інструкцією з ветеринарної дезінфекції об'єктів тваринництва. 3.6. У неблагополучному щодо тифу–пулорозу або сальмонели–ентерітідіс інфекції господарстві (відділенні, фермі) всю птицю батьківського стада і весь ремонтний молодняк досліджують на пулороз–тиф у ККРНГА: ремонтний молодняк курчат у 50–55–денному віці, індичат – у 45–50 днів і додатково у віці 90–120 днів; доросле поголів'я птиці – при досягненні 40–45% несучості. При необхідності повторне дослідження проводять через 25–30 днів до одержання дворазового негативного результату. 3.7. У випадку встановлення бактеріоносіїв (понад 1% позитивно реагуючої птиці) усю птицю м'ясних порід здають на забій, а яйценосних – після видалення і забою реагуючої птиці переводять у промислове стадо для одержання товарних яєць або здають на забій. 3.7.1. Після кожного дослідження всю реагуючу птицю негайно забивають, а в пташнику проводять аерозольну дезінфекцію згідно з діючою Інструкцією з проведення аерозольної дезінфекції птахівничих приміщень у присутності птиці. Перед проведенням аерозольної дезінфекції пташника годівниці, напувалки, гнізда, сідала механічно очищують, миють і дезінфікують вологим методом. 3.8. Увезену в господарство, що оздоровлюється, птицю в період обмеження досліджують на пулороз–тиф і сальмонелу–ентерітідіс–інфекцію у ККРНГА. 3.9. У господарстві, що оздоровлюється, лабораторія державної ветеринарної медицини проводить таки заходи контролю сальмонельозів: – бактеріологічний контроль, що включає в себе мікробіологічне дослідження пилу, відходів інкубації, ембріонів–задохликів (меконію) та посліду не рідше одного разу у місяць по 30 проб з кожного пташника; – щотижневе бактеріологічне дослідження трупів (внутрішні органи і сліпі відростки) птиці, яка загинула в період вирощування і несучості; – дослідження 30 ембріонів–задохликів з кожної закладеної партії інкубаційних яєць; – кожного місяця досліджують 30 проб посліду з одного пташника і спорадично проб пилу та мазків із клоаки; – проведення мікробіологічного моніторингу на виводі та вирощуванні курчат; – контроль за застосуванням антибіотиків та пробіотиків із лікувальною метою; – контроль із застосуванням системи вакцинації; – контроль кормів тваринного походження і комбікорму, що надходять у господарство і виробляються в ньому, при збереженні їх насипом більше 10 днів. 3.10. Обмеження щодо сальмонельозу птиці знімають з господарства (відділення, ферми) при відсутності захворювання птиці протягом останніх 3 місяців, якщо при поголовному серологічному дослідженні ремонтного молодняку і при 2–разовій перевірці всієї дорослої птиці батьківського стада не було виявлено позитивно реагуючої в ККРНГА птиці та при систематичному бактеріологічному дослідженні відходів інкубації, трупів чи вибракованої птиці не виділялись збудники сальмонельозу. 3.11. Діагноз на сальмонельоз водоплавної птиці ставлять на підставі клінічних, патолого–анатомічних, епізоотичних даних і результатів лабораторних досліджень. Вирішальними є результати бактеріологічного дослідження. 3.12. У качиних і гусячих господарствах, неблагополучних щодо S.typhimurium, проводять вакцинацію птиці проти сальмонельозу водоплавної птиці. 3.13. У неблагополучних господарствах щодо сальмонельозів птиці проводять комплекс ветеринарно–санітарних заходів, спрямованих на підтримку належного санітарного стану птахівничих приміщень, інкубаторію, забезпечення поголів'я збалансованими комбікормами, вільними від сальмонел, проведення поточної і профілактичної дезінфекції повітря і приміщень, створення оптимальних умов утримання птиці.

4. Профілактика сальмонельозу птиці, викликаного іншими сероварами сальмонел. 4.1. Для профілактики інфікування птиці іншими сероварами сальмонел у всіх категоріях господарств виконують вимоги п. 2 даної Інструкції, технологічні, зоогігієнічні, ветеринарні і санітарні вимоги, визначені Ветеринарно–санітарними правилами. 4.2. Для попередження зараження птиці і контамінації продуктів забою птиці сальмонелами необхідно: підтримувати належний санітарний стан при утриманні птиці; згодовувати птиці вільні від сальмонел комбікорми і кормові добавки; проводити дезінфекцію м'ясної і яєчної зворотної тари, а також не допускати на територію господарств свійських і диких тварин; знищувати гризунів і ектопаразитів та не допускати залітання дикої птиці у пташники; чітко дотримуватись Технологічної Інструкції з виробництва м'яса птиці, Ветеринароно–санітарних правил для суб'єктів господарювання (підприємств, цехів) з переробки птиці та виробництва яйцепродуктів, Правил ветеринарно–санітарної експертизи яєць свійської птиці, затверджених наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 07.09.2001 N 70 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27 вересня 2001р. за N 849/6040. 4.3. У птахівничих господарствах усіх категорій проводять бактеріологічне дослідження молодняку (ембріонів), що загинув, зразків підстилки, змивів з продукції і технологічного устаткування тощо на наявність сальмонел: молодняк (ембріони), що загинув, підстилку з ящиків для перевезення добового молодняку, пилу й пуху з вивідних шаф інкубаторію, пташника, води і комбікорму – один раз на місяць; проби підстилки з гнізд пташника – щоквартально; змивів із шкаралупи яєць, транспортерних стрічок яйцезбору, із поверхонь технологічного устаткування забійного цеху і яйцескладу, інвентарю, холодильних камер – 2–4 рази на рік. 4.4. Для попередження контамінації яєчної шкаралупи необхідно частіше проводити збір і дезінфекцію інкубаційних яєць. 4.5. У товарних господарствах яєчного напрямку необхідно слідкувати за чистотою транспортерних ліній. Лінії для збору яєць регулярно чистити і дезінфікувати. 4.6. При виявленні сальмонел у трупах птиці (ембріонах), підстилці чи гніздах, пилу та пусі, відібраних у пташнику, інкубаторії, змивах з технологічного устаткування цих приміщень, з тушок чи яєць, проводять механічне очищення і дезінфекцію технологічного устаткування, поверхні приміщень, вентиляційної системи, повітря. 4.7. При виявленні інших сероварів сальмонел у птиці проводять заходи щодо ліквідації захворювання в господарстві згідно з п. 3 цієї Інструкції.