Визначте основні характеристики навчальної ділової гри

У вищих навчальних закладах України імітаційним (діловим) іграм стали приділятиналежну увагу ще із середини 60–х років минулого століття. Сьогодні гра як одиніз найдавніших педагогічних засобів переживає нині період своєрідного розвитку: з успіхомзастосовується як у шкільному, так і вузівському навчанні. Зростання інтересу до гризумовлюється, з одного боку, розвитком педагогічної практики, а з другого – соціальнимита економічними проблемами формування всебічно розвиненої, активної особистостіНа сьогодні існують численні визначення, класифікації ділових ігор, що відображаютьїх особливості. Ми приймаємо у своєму дослідженні одне із визначень, за яким ділова грає засобом розвитку творчого професійного мислення, у процесі якої людина набуваєздібностей аналізувати специфічні ситуації та вирішувати нові для себе професійні завдання.Ділові ігри імітують цілком конкретні умови діяльності та відношення спеціалістівНайбільш поширеною є класифікація ігор за метою: випробувальна, за допомогою якоїпроводять перевірку ідей; ігри, які дають змогу розв’язати конкретні завдання; навчальні.Запровадження ділових ігор у навчальному процесі вирішує такі завдання: розвиваєпрактичне мислення студентів, уміння аналізувати ситуацію, приймати конструктивнірішення; змістом ділових ігор є імітація умов певних ситуацій, її динаміки, а такождіяльність і взаємостосунки зайнятих в цьому особистостей; виконуючи вимоги гри,її учасники приймають професійні норми спілкування.

Ділова гра сьогодні – це імітація професійної діяльності Характерні ознаки ділових ігор наступні: наявність проблеми, мети, завдань; скорочення масштабу часу; розподіл та розігрування ролей; наявність ситуацій, що послідовно розв’язуються, кількох ситуацій, кількох етапів гри; формування самостійних рішень студентів; наявність системи стимулювання; врахування можливих перешкод; об’єктивність оцінки результатів гри; підбиття підсумків.Виходячи із загальної типології ділових ігор, систематизуємо їх за низкою ознак: цільове призначення, широта тематичних меж, ступінь свободи рішень, рівень невизначеності рішень, характер комунікації серед учасників, ступінь відкритості гри, інструментарій гри і форма її проведення та ін. Розвиток пізнавальних здібностей студентівстимулює творчі процеси їх діяльності, знімає стомлення, створює сприятливу атмосферу навчальної діяльності, підвищує інтерес до процесу навчання Ділові ігри охоплюють розв’язання практичних завдань та мають таку класифікацію:науково–дослідні ділові ігри використовують у наукових дослідженнях, в економіці та управлінні виробництво, як ефективний метод експериментування; атестаційні ділові ігри

використовують для атестації кадрів, для виявлення їх компетенції; навчально-педагогічні ігри – це групові ігри, вправи з розробки оптимальних рішень, використання навчальних методів та прийомів в умовах, які створюються реальними обставинами на заняттях. Мета навчально–педагогічних ігор – сформувати у майбутніх педагогів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю.

19 Схарактеризуйте особливості розробки навчального заняття у глобалізаційних вимірах

Серед соціальних явищ і процесів суспільного життя, що привертають до себе особливу увагу, одне з центральних місць посідає освіта. Досвід розвинутих держав свідчить, що освіта забезпечила їх економічний, політичний та культурний розвиток, як і конкурентоспроможність на світовому ринку.
У соціальному вимірі освіта стає домінуючою підсистемою суспільства, яка: визначає рівень і якість розвитку економіки та праці; виступає стратегічним ресурсом функціонування державних і політичних структур; є фундаментальною засадою процесу соціалізації особистості [1, 36]. Сьогодні освіта є фактично єдиним соціальним інститутом, через який лише і можливі трансляція та втілення базових цінностей та цілей розвитку українського суспільства. В умовах радикальної зміни ідеологічних переконань, соціальних уявлень, ідеалів саме освіта дає можливість здійснити адаптацію до нових життєвих форм, підтримати процес відтворення соціального досвіду, закріпити у суспільній свідомості та практиці нові політичні та соціально-економічні реалії і нові орієнтири розвитку.
Одним із стратегічних завдань вищої освіти, згідно з Програмою розвитку освіти в Україні на XXI ст., є досягнення якісно нового рівня мобільності та професійно-практичної підготовки фахівців. Головними напрямами у розвитку та використанні інноваційних технологій набуття знань є: розробка інтенсивних методів навчання, учбових курсів і програм; системи модульного навчання; науково-методичне забезпечення учбового процесу; комплексні діагностичні методики, тести по професійній орієнтації, методики соціально-психологічної оцінки.
При використанні різних педагогічних технологій доцільно керуватись такими принципами:
1. Принцип особистісного підходу, сутність якого полягає у включенні індивіда у ситуації, в яких він може виявити і реалізувати себе як особистість.
2. Принцип конкретизації системи дій, який полягає у детальному описуванні дій інтелектуального і практичного плану, у використанні алгоритмів для формування майбутньої інтелектуальної та практичної діяльності.
3. Принцип функціонального призначення, завдяки якому досягається оптимальність та економічність дій педагога з метою здобуття бажаного результату, а також одних і тих самих результатів різними педагогами, що працюють з різним складом індивідів
Умовами побудови оптимальних педагогічних технологій є:
- прогнозування, педагогічне передбачення особливостей проходження процесу набуття знань, який будується на основі врахування особливостей тих, хто навчається, а також змісту навчання;
- конструювання практичної діяльності суб'єктів учбового процесу на основі теоретичного уявлення про сутність педагогічного процесу, принципів його організації, нормативні критерії оцінки діяльності викладачів та їх об'єктів впливу.

Відзначимо такі інноваційні моделі для розробки навчального заняття:
1. Ситуаційна - ментальна репрезентація описової (висловлювальної) інформації; настроєність на мінливу структуру базових понять, багатоступінчастий тренінг зв'язків (норми - стереотипи - абстракції).
2. Інформаційно-когнітивна - інтенсифікація експліцитних та імпліцитних засобів навчання, залучення когнітивних явищ в якості наукового обгрунтування дидактичних засобів навчання (логічні та рефлексивні).
3. Комп'ютерна - інтерактивне управління засвоєнням знань у комп'ютерно-освітньому середовищі: індивідуалізація та активізація процесу навчання, контроль якості (сполучення інформаційних об'єктів).
4. Віртуальна - передача інформації у спеціалізованому інформаційно-освітньому середовищі на будь-яку відстань від учбової структури за повної відповідності вербальної та віртуальної інформації (загальний інформаційний канал із зворотним зв'язком).
5. Моделі навчання концентрують способи впливу на творчі здібності і основні характеристики творчого мислення, а засоби їх практичної реалізації сприяють досягненню високої продуктивності процесу навчання у ланцюгу: усвідомлення ® розуміння ® конкретизація ® застосування ® самоадаптація ® перенесення ідей

Побудову освітнього процесу необхідно проводити з урахуванням індивідуальних запитів і можливостей суб'єктів навчання. Навчання повинно являти собою гнучку систему, що відповідає на попит ринку праці і враховує соціальні і психологічні характеристики студентів. З метою задоволення мінливих потреб галузей економіки необхідно мати ефективні механізми взаємодії з ринком праці. Тобто важливо налагодити постійну систему моніторингу роботи випускників за місцем працевлаштування, проводити регулярні консультації з роботодавцями і випускниками і за цим результатом здійснювати корекцію навчальних програм

20 Дайте визначення поняття портфоліо та наведіть його види

Модернізація освіти змушує по-новому поглянути не тільки на форми оцінювання досягнень учнів, а й шукати ефективні форми оцінювання педагогічної і науково-методичної діяльності вчителя. Однією з таких форм може стати Портфоліо вчителя, популярне в різних системах освіти.

Що таке Портфоліо? В перекладі з англійської – «папка, справа, посада»; з італійської – «папка з документами», «папка спеціаліста»; з французької - «викладати», «формулювати», «нести», а також «аркуш», «сторінка» або «досьє», «зібрання досягнень». Портфоліо – це:

· візитна картка, тобто сукупність відомостей про людину, організацію, досьє, тобто сукупність документів, зразків робіт, фотографій, що дають уявлення про пропоновані можливості, послуги фірми чи спеціаліста (Новітній словник іноземних слів і виразів).

· представлення у фактах педагогічних якостей і досягнень викладача, що включає спектр документів, які формують уявлення про специфіку підходу і ступінь ефективності професійної роботи вчителя.

· візитка вчителя, що містить певні анкетні дані, інформацію про підвищення кваліфікації, досягнення, педагогічні технології і методи, що їх використовує вчитель, творчі роботи й методичні матеріали, відгуки про його роботу і публікації.

· індивідуальна папка, у якій зафіксовані особисті професійні досягнення вчителя в освітній діяльності, результати навчання, виховання і розвитку учнів, внесок педагога в розвиток системи освіти.

· спосіб фіксування й накопичення матеріалів, що демонструють рівень професіоналізму вчителя, його вміння вирішувати завдання своєї професійної діяльності, показує рівень підготовленості педагога і рівень його активності в класних і позакласних видах діяльності.

Залежно від мети створення виділяють такі види Портфоліо:

1. «Папка досягнень», що спрямована на підвищення власної значимості вчителя і відображає його успіхи (уміщає грамоти, дипломи учителя й учнів, сертифікати, інформацію про перемоги в конкурсах тощо).

2. Рефлексивне Портфоліо, яке простежує динаміку особистісного розвитку вчителя, допомагає проаналізувати результативність його діяльності як у кількісному, так і в якісному плані протягом певного періоду (уміщує статті, відеокасети із записом уроків та позакласних заходів, що засвідчує якісні зміни в методиці викладання, удосконалення стилю викладання, набуття й розвиток навичок викладання тощо).

3. Проблемно-тематичне Портфоліо, пов’язане з написанням статті, реферату, наукової роботи, доповіді на конференції, узагальненням результатів діяльності за певною проблемою.

4. Методичне Портфоліо, яке містить зібрані або створені педагогом методичні матеріали, що засвідчують рівень його професіоналізму.

5. Презентаційне Портфоліо, яке містить стислий виклад основних досягнень учителя, відомості про його освіту, професійний досвід, наукові й методичні інтереси.

6. Комплексне Портфоліо, яке об’єднує всі попередні види Портфоліо, або декілька з них.

Як окремий вид деякі дослідники виділяють Портфоліо, підготовлене для проходження атестації. Зміст і структуру такого Портфоліо визначає установа, яка атестацію проводить.

21 Схарактеризуйте основні поняття педагогічної синергетики

Термин «синергетика» происходит от греческого «содружество», «сотрудничество» и акцентирует внимание на согласованности взаимодействия частей при образовании структуры как единого целого.

Философский словарь содержит более развернутое определение: «Синергетика - современная теория самоорганизации, новое ми-ровидение, связываемое с исследованием феноменов самоорганизации, нелинейности, неравновесности, глобальной эволюции, изучением процессов становления «порядка через хаос» (И. Пригожин), бифуркационных изменений, необратимости времени, неустойчивости как основополагающей характеристики процессов эволюции».

По нашему мнению, синергетика входит в универсальную методологическую парадигму, относящуюся к тем областям знания, где изучаются сложные системы, явления самоорганизации, и представляет собой единый междисциплинарный подход к исследуемым предметам и объектам.

Предметом синергетики являются механизмы самоорганизации. Поэтому ее и называют теорией самоорганизации. «Под самоорганизацией в синергетике понимаются процессы возникновения макроскопически упорядоченных пространственно-временных структур в сложных нелинейных системах, находящихся в далеких от равновесия состояниях вблизи особых критических точек». Иногда самоорганизация определяется как «упорядочение каких-либо элементов, обусловленное внутренними причинами, без воздействия извне».

Как показали исследования, синергетическая концепция может способствовать глубокому познанию таких сложных, нелинейных, открытых систем, как общество, различных его подсистем, в том числе и образования.

В настоящее время итогом продвижения синергетики в сферу образования стали идеи, отправной точкой которых является синергетичность процесса образования, а под педагогической синергетикой понимается только становящаяся на прочную позицию область педагогического знания, мировоззрение которой отражено в теории, принципах и закономерностях самоорганизации педагогических систем.

Несмотря на то что вопросам синергетики посвящено немало работ, такие понятия как «педагогическая синергетика», «синергетический подход» еще не получили однозначного толкования в педагогике и находятся в стадии разработки.

Интерпретация педагогических явлений с точки зрения теории самоорганизации представляется задачей сложной, но весьма важной. В существующих ныне учебниках, справочниках по педагогике нет определений термина «педагогическая синергетика», что говорит о недостаточной теоретической разработанности данного феномена в самой науке.

22 Наведіть евристичні методи рішення творчих задач та розкрийте їх сутність

Эвристические методы решения творческих задач - это система принципов и правил, которые задают наиболее вероятностные стратегии и тактики деятельности решающего, стимулирующие его интуитивное мышление в процессе решения, генерирование новых идей и на этой основе существенно повышающие эффективность решения определенного класса творческих задач.

Правила решения творческих задач также часто называют эвристическими правилами, а отдельно взятое правило, прием решения творческой задачи часто называют эвристикой. Метод и термин "мозговой штурм", или "мозговая атака", предложены американским ученым А. Ф. Осборном (за основу взят вариант эвристического диалога Сократа).

Эвристический диалог "мозговой атаки" базируется на ряде психологических и педагогических закономерностей, но прежде чем их сформулировать, следует кратко остановиться на тех теоретических предпосылках, которыми руководствовались создатели этого метода. Изобретателями было отмечено, что коллективно генерировать идеи эффективнее, чем индивидуально. В обычных условиях творческая активность человека часто сдерживается явно и не явно существующими барьерами (психологическими, социальными, педагогическими и т. д.).

Метод коллективного поиска оригинальных идей базируется на следующих психолого-педагогических закономерностях и соответствующих им принципах.

Первая закономерность и соответствующий ей принцип сотворчества в процессе решения творческой задачи. Руководитель группы, опираясь на демократический стиль общения, поощряя фантазию, неожиданные ассоциации, стимулирует зарождение оригинальных идей и выступает как их соавтор. И чем более развиты способности руководителя к сотрудничеству и сотворчеству, тем эффективнее, при прочих равных условиях, решение творческой задачи.

Вторая закономерность и соответствующий ей принцип доверия творческим силам и способностям друг друга. Все участники выступают на равных: шуткой, удачной репликой руководитель поощряет малейшую инициативу членов творческой группы.

Третья закономерность и принцип – использование оптимального сочетания интуитивного и логического. В условиях генерирования идей оптимальным является ослабление активности логического мышления и всяческое поощрение интуиции. Этому в немалой степени способствуют и такие правила, как запрет критики, отсроченный логический и критический анализ генерированных идей.

Метод эвристических вопросов

Этот метод известен также как метод "ключевых вопросов". Метод эвристических вопросов целесообразно применять для сбора дополнительной информации в условиях проблемной ситуации или упорядочения уже имеющейся информации в самом процессе решения творческой задачи. Эвристические вопросы служат дополнительным стимулом, формируют новые стратегии и тактики решения творческой задачи. Не случайно в практике обучения их также называют наводящими вопросами, так как удачно поставленный педагогом вопрос наводит ученика на идею решения, правильного ответа. Эвристическим вопросам уделял много внимания американский математик и педагог Д. Пойя.

Следует заметить, что эвристические вопросы широко использовал в своей научной и практической деятельности еще древнеримский философ Квинтилиан. Он рекомендовал всем крупным политическим деятелям для сбора достаточно полной информации о каком-либо событии поставить перед собой следующие семь ключевых (эвристических) вопросов и ответить на них: кто? что? зачем? где? чем? как? когда?

Метод эвристических вопросов базируется на следующих закономерностях и соответствующих им принципах:

Проблемности и оптимальности. Путем искусно поставленных вопросов проблемность задачи снижается до оптимального уровня.

Дробления информации (эвристические вопросы позволяют осуществить разбивку задачи на подзадачи).

Целеполагания (каждый новый эвристический вопрос формирует новую стратегию - цель деятельности).

Метод многомерных матриц

Этот метод среди исследователей и изобретателей также известен как метод "морфологического ящика" или метод "морфологического анализа". Наиболее полное обоснование и практическое применение этот метод получил при разработке системы реактивных двигателей швейцарским ученым Ф. Цвики. Опираясь на этот метод, Ф. Цвики придумал множество изобретений. Анализируя проблемы, которые чаще всего стоят перед исследователями или изобретателями, Ф. Цвики разделил их на три больших класса:

проблемы, для решения которых можно использовать сравнительно небольшое число уже известных элементов;

проблемы, для решения которых требуется использовать еще неизвестные новые элементы;

проблемы больших чисел.

Исходная идея метода многомерных матриц в решении творческих задач заключается в следующем. Поскольку новое очень часто представляет собой иную комбинацию известных элементов (устройств, процессов, идей и т. п.) или комбинацию известного с неизвестным, то матричный метод позволяет это сделать не путем проб и ошибок, а целенаправленно и системно. Таким образом, метод многомерных матриц базируется на принципе системного анализа новых связей и отношений, которые проявляются в процессе матричного анализа исследуемой проблемы.

Метод свободных ассоций

Замечено, что результативность творческой деятельности, особенно на этапе генерирования новых идей, существенно повышается, если широко использовать все новые и новые ассоциации, которые в итоге порождают по-настоящему продуктивные идеи решения проблемы. В процессе зарождения ассоциаций устанавливаются неординарные взаимосвязи между компонентами решаемой проблемы и элементами внешнего мира, включая компоненты прежнего опыта творческой деятельности лиц, участвующих в коллективном решении проблемы, творческой задачи. В результате процесса зарождения новых ассоциативных связей и возникают творческие идеи решения проблемы.

Для усиления антиконформизма необходимо, чтобы каждый член группы стремился предложить и предлагал свое слово, понятие, которое должно быть базисом для установления ассоциативных связей с процессом генерирования новых идей.

23 Дайте характеристику моделям глобальної освіти

Согласно взглядам Хенви, суть глобального образования состо-ит в совокупности следующих основных измерений:

* формирование непредвзятого взгляда на мир, т. е. осознание неоднородности восприятия мира;

* осознание состояния планеты;

* кросс-культурная грамотность (понимание культуры других народов);

* знание глобальной динамики;

* осознанный выбор.

По мнению этого автора, образование является одной из важней-ших основ, призванных помочь каждому человеку войти в мир, гармонично вписаться в систему взаимосвязей на культурном, соци-альном, экономическом и других уровнях современной жизни.

С моделью Хенви перекликается модель Боткина, главный те-зис которой - необходимость перехода каждого индивидуума от бессознательного приспособления к миру на позиции активной и ос-мысленной социализации, сознательного предвосхищения и личной сопричастности. При этом понятие «предвосхищение» выступает у Боткина в качестве своеобразного широкого требования успеш-ного разрешения новых, ранее не встречавшихся в жизни инди-видуума ситуаций, предвидения и прогнозирования событий и их последствий, соотнесения прошлого с настоящим и будущим, личной инициативы в определении альтернатив и принятии от-ветственности за те или иные решения. Сопричастность означает способность к активному сотрудничеству, диалогу, взаимопони-манию и сопереживанию.

Таким образом, названные выше модели глобального образо-вания не только не противоречат, но и значительно дополняют друг друга. Органически сочетая общечеловеческий и локальный аспекты, философский подход и способность к конкретным дей-ствиям, они выдвигают приоритетной задачей формирование взгляда на мир как на единое целое, как на огромную общину, в которой благополучие каждого находится в прямой зависимости от благополучия остальных.

Тенденции экономической, информационной и культурной глобализации неизмеримо усилились к концу XX в. В 90-е гг., пос-ле распада СССР и «социалистического лагеря», у многих людей стало возникать ощущение, что на место культурно-политического дуализма, поддерживавшегося разделением мира на две системы, идет политический униформизм. Многие стали задавать себе во-прос: не стоим ли мы у порога эпохи, когда будет лишь одна - ми-ровая - культура, одна - мировая - философия и одно - мировое - образование?

С одной стороны, нельзя не видеть прокладывающих себе до-рогу тенденций к унификации бытовых, этических, эстетических, образовательных стандартов, которые нацелены на решение раз-нообразных задач человеческого существования. Например, такая важная сфера деятельности, как естествознание, практически полностью универсализировалась, превратив ученых-естествоиспыта-телей в сословие действительных или потенциальных космополи-тов. Нечто подобное наблюдается в искусстве, прежде всего в му-зыке, эстраде, кинематографе.

С другой стороны, процессам глобализации и интеграции со-путствуют процессы регионализации - дезинтеграции. Например, в образовании вводится на всех уровнях обучения региональный компонент, подавляющее большинство стран имеет национальные театры и филармонии, в науке каждая страна стремится подчерк-нуть достижения отечественных ученых. Мало того, во многих европейских странах в последние годы набирает силу движение «антиглобалистов», представляющее собой конгломерат различ-ных по возрасту и занятиям людей и политических партий - анар-хистов, коммунистов, «левых» и др. Особенно ярко это проявилось летом 2001 г., когда в Генуе проходила встреча руководителей ве-дущих в экономическом развитии стран (так называемой «восьмерки»). Массовые выступления съехавшихся из разных стран «антиглобалистов» привели не только к их столкновениям с итальянской полицией, но и даже к человеческим жертвам.

В сущности, сейчас вырисовываются два понимания глобали-зации: глобализация как объективный процесс, идущий рука об руку с регионализацией и диалогом культур (две стороны едино-го внешне противоречивого явления), и глобализация как унифи-кация - процесс, навязываемый миру как якобы объективный субъективным групповым интересом транснациональных корпо-раций http://m-m.sotcom.ru/2-3/glob-obr.htm - Публикации материалов о Глобальном образовании..

Во всех высокоразвитых странах сейчас школьные эксперты заняты тем, что составляют учебные программы для «индустриа-лизации» школы. Эти планы ориентированы на школы с числом учеников не менее 2000, иначе они будут нерентабельными. Но что же тогда будет с человеком, с человеческими отношениями, с глу-бочайшим знанием - познанием человека и человеческих отно-шений?

Современная цивилизация оказывает весьма глубокое влияние именно на маленьких детей - если только родители сознательно не творят иных форм жизнедеятельности - она дает слишком много односторонних внешних впечатлений и информации, но совершенно мало импульсов для «моторики», воли и жизненных чувств. Индустриализованная школа с ее потоком информации и недостатком общения весьма способствует распространению этой опасной тенденции. Чувство отчужденности и изолированности в таких школах ощущается все острее. Учителю все чаще отводится роль «наблюдателя», «контролера», а не «творца человеческих душ».

24 Проведіть аналіз здоров’я суб’єктів педагогічного процесу як основи посилення уваги до розробки здоров’язберігачих технологій у сучасній освіті

Понятие “здоровьесберегающие образовательные технологии”появилось в педагогическом лексиконе в последние несколько лет и до сих пор воспринимается многими педагогами как аналог санитарно-гигиенических мероприятий.

Здоровьесберегающие образовательные технологии –

системно организованная совокупность программ, приемов, методов организации образовательного процесса, не наносящего ущерба здоровью его участников;

качественная характеристика педагогических технологий по критерию их воздействия на здоровье учащихся и педагогов;

технологическая основа здоровьесберегающей педагогики.

Можно выделить следующие виды здоровьесберегающих технологий в образовании: медико-профилактические; физкультурно-оздоровительные; технологии обеспечения социально-психологического благополучия ребенка; здоровьесбережения и здоровьеобогащения педагогов дошкольного образования; валеологического просвещения родителей; здоровьесберегающие образовательные технологии в детском саду.

25. Синдром вигоряння в аспекті професійного стресу

Професійне вигоряння - це синдром, що розвивається на тлі хронічного стресу і веде до виснаження емоційно-енергійно і особистісних ресурсів працюючої людини. Професійне вигоряння виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або «визволення» від них. По суті, професійне вигорання - це дистрес або третя стадія загального адаптаційного синдрому - стадія виснаження (за Г. Сельє).

З меншим ризиком для здоров'я і менш вираженим зниженням ефективності синдром професійного вигорання переживають працівники, які характеризуються наступними особливостями. У першу чергу це люди, які мають гарне здоров'я і свідомо, цілеспрямовано піклуються про свій фізичний стан (вони постійно займаються спортом і підтримують здоровий спосіб життя). Це люди, які мають високу самооцінку і впевненість в собі, своїх здібностях і можливостях.

Необхідно також підкреслити, що професійне вигоряння менше стосується людей, мають досвід успішного подолання професійного стресу і здатних конструктивно змінюватися в напружених умовах.

Якщо говорити про характер таких людей, то необхідно виділити такі індивідуально-психологічні особливості, як висока рухливість, відкритість, товариськість, самостійність і прагнення спиратися на власні сили.

Нарешті, важливою відмінною рисою людей, стійких до професійного вигорання, є їхня здатність формувати і підтримувати в собі позитивні, оптимістичні установки та цінності як щодо самих себе, так і інших людей і життя взагалі.

Симптоми, складові синдром професійного вигорання, умовно можна розділити на три основні групи: психофізичні, соціально-психологічні та поведінкові.

Проблема стресів, пов’язаних з професійною діяльністю представляє собою сферу перетину багатьох галузей – від фізіології та медицини до психології та соціології. Це обумовлено, з одного боку, фізіологічними і психологічними механізмами стрес-реакцій, а з іншого – соціальним характером наслідків виробничих стресів. Тривалі професійні стреси призводять до виникнення синдрому емоційного вигорання.

Це несприятлива реакція на робочі стреси, що включає в себе психологічні, психофізіологічні та поведінкові компоненти. У більш широкому розумінні синдром емоційного вигорання визначають як складний психофізіологічний феномен, що проявляється як емоційне, розумове і фізичне виснаження через тривале емоційне навантаження. Вважають, що такий синдром найбільш характерний для представників соціальних і комунікативних професій – медпрацівників, вчителів, психологів, представників сервісних професій.

26. Чинники, що викликають професійне вигорання

Інтерес до синдрому психічного "вигорання" виник в зарубіжній психології в 1970-ті pp., і вданий час ця проблема широко вивчається в контексті професійних стресів.

Існують різні визначення поняття "вигорання", однак в загальному вигляді воно розглядається як довготривала стресова реакція або синдром, що виникає в результаті тривалих професійних стресів середньої інтенсивності.

Синдром вигорання найбільш характерний для представників комунікативних професій, зокрема і для професії педагога.

Синдром "професійного вигорання" працівників освітніх організацій -виснаження моральних і фізичних сил, що неминуче позначається як на ефективності професійної діяльності, психологічному самопочутті, так і на стосунках у сім'ї. Синдром "професійного вигорання" - один із проявів стресу, з яким стикаються працівники освітніх організацій у власній професійній діяльності.

Багато досліджень показують, що ключову роль в синдромі "вигорання" відіграють емоційно ускладнені або напружені стосунки в системі "людина-людина" (наприклад, вчитель - учні).

В сучасному світі відомі три моделі психічного "вигорання" і відповідні їм методи його оцінки. Згідно першої моделі, "вигорання" - це стан фізичного та психічного виснаження, викликаного тривалим перебуванням в емоційно перевантажених ситуаціях. Дане трактування близька до розуміння "вигорання" як синдрому хронічної втомленості.

Друга модель належить голландським дослідникам. Вони розглядають "вигорання" як двомірний конструкт, що складається з емоційного виснаження і деперсоналізації. Остання проявляється у зміні відносин або до себе, або до інших (учнів, колег).

Найбільш розповсюдженою є третя модель синдрому "вигорання" американських дослідників К. Маслам і С. Джексон. Згідно даної моделі "вигорання" розуміється як синдром емоційного виснаження, деперсоналізації і редукції особистих досягнень. Емоційне виснаження розглядається як основна складова професійного "вигорання" і проявляється у пониженні емоційного фону, байдужості або емоційній перенасиченості. Деперсоналізація проявляється в деформації стосунків з іншими людьми. Це може бути підвищення залежності від інших, або підвищення негативізму, цинічності установок і почуттів по відношенню до рецепитієнтів. Редукція особистих досягнень може проявлятися або в тенденції до негативного оцінювання себе, своїх професійних досягнень і успіхів, негативізмі відносно службових досягнень і можливостей, або ж обмеженні своїх можливостей, обов'язків по відношенню до інших.

27. Схарактеризуйте інноваційну культуру фахівця як новоутворення сучасної освіти

Інноваційна культура інженера-педагога – це інтегральне особистісне новоутворення, що включає спрямованість на інноваційну діяльність, інноваційну компетентність та інноваційну активність.

Спрямованість на інноваційну діяльність визначається мотивацією інженера-педагога до втілення інновацій у педагогічнй процес.

Інноваційна компетентність виступає характеристикою здатності інженера-педагога до реалізації інноваційної діяльності через сформованість відповідних знань, умінь та особистісних якостей.

Інноваційна активність інженера-педагога – характеризує інтенсивність його інноваційної діяльності