Тест 1. 1. Ключовими вартісними економічними категоріями ринкової економіки є:

1. Ключовими вартісними економічними категоріями ринкової економіки є:

А) гроші

Б) ціна

В) прибуток

Г) фінанси

Д) рентабельність

Е) собівартість

2. Вірно чи ні висловлювання:

Фінанси – це система певних економічних відносин, за допомогою яких у грошовій формі шляхом формування й використання спеціальних цільових фондів у суспільстві здійснюється розподіл національного багатства.

3. Функції фінансів

А)контрольна;

Б)економічного стимулювання;

В)виробнича;

Г)розподільча;

Д)соціально-культурна.

4.Фінансова політика - це:

А)діяльність органів державної влади в сфері фінансів;

Б)функція держави;

В)система заходів в області фінансів.

5. Фінансовий механізм – це сукупність форм і методів залучення грошових коштів до державного бюджету:

а) вірно;

б) невірно.

6.Затвердження державного бюджету України здійснює:

А)Міністерство фінансів;

Б)верховна Рада;

В)Кабінет Міністрів;

Г)Міністерство економіки.

7.Об*єктом розподілу при допомозі фінансів є:

а)національний дохід;

б)кошти населення;

в)національне багатство;

г)сукупний суспільних дохід;

д)державна позика.

8.Хто здійснює загальне та оперативне керівництво фінансовою

системою України:

а)міністерство економіки;

б)Кабінет Міністрів;

в)Міністерство фінансів;

г)Верховна рада;

д)галузеві міністерства;

ж)місцеві ради народних депутатів.

9.Які фінансові відношення характеризують зміст фінансів підприємств:

А) грошові відношення між державою та підприємством;

Б)грошові відношення між населенням та підприємствами;

В)грошові відношення між підприємствами;

Г)грошові відношення між підприємством та робітниками.

10.Принципи організації фінансів підприємств:

а)єдність;

б)стабільність;

в)фінансова самостійність;

г)фінансові резерви;

д)госпрозрахунок.

11.Бюджетні грошові відношення виникли між:

А)підприємствами;

Б)державою і підприємствами;

В)державою і населенням;

Г)населенням і підприємствами.

Контрольні запитання та завдання:

1. Що таке фінанси підприємств?

2. Які відносини включає в себе сфера фінансових відносин підприємства?

3. В чому суть фінансів підприємств?

4. Охарактеризуйте функції фінансів підприємств.

5. Визначте основи організації фінансів підприємств. Що означають категорії: саморегулювання, самоокупність і самофінансування?

6. Що передбачає фінансова робота на підприємстві?

7. Розкрийте зміст та завдання управління фінансами підприємств.

Тема 2. Грошові кошти та організація розрахунків підприємств.

1. Грошові розрахунки в діяльності підприємств.

У системі товарно-грошових відносин одним з етапів безперервного кругообігу та обороту основних і оборотних коштів підприємств є грошова форма вартості: за гроші вони купують засоби виробництва, здійснюють

капітальні вкладення, тобто витрати на відтворення знарядь праці; підприємства виробничої сфери купують сировину та інші предмети праці. Тільки реалізувавши ці товари та отримавши за них гроші, підприємства мають змогу знову авансувати їх і продовжувати процес виробництва, інакше він перерветься. До того ж через розрахунки відбувається визначення у сфері обігу суспільної необхідності вироблених товарів. Ці обставини являють собою матеріальну основу грошового обігу в ринковій економіці – безготівкового і готівкового.

Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування населення – виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги.

Безготівкові розрахунки – це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунків платника і переказуються на рахунок одержувача коштів.

Грошові розрахунки, які здійснюються підприємствами сіх форм власності, можуть здійснюватись у готівковій і безготівковій формах. У сукупності ці грошові розрахунки формують грошовий оборот підприємства:

У грошовому обороті підприємства можна виділити такі напрямки:

- розрахунки, пов”язані з процесом виробництва;

- розрахунки за результатами діяльності;

- внутрішньогосподарські розрахунки.

Основними для підприємства є надходження грошових коштів від продажу продукції, що зараховані на поточні рахунки і оприбутковані в касі підприємства, оприбутковані товари при товарообмінних операціях, а також надходження в нематеріальній формі.

Основними фінансово-правовими актами, які регулюють систему розрахунків в Україні, є:

- ЗУ “Про Національний банк України”;

- ЗУ “Про банки і банківську діяльність”;

- ЗУ “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”;

- Інструкція Національного банку України “Про безготівкові розрахунки” від 29.03.2001 р. № 135;

- Положення про ведення касових операцій у національній валюті України (затверджене Правлінням НБУ 19.02.2004 р.)

-

Банківські рахунки підприємства в національній валюті:

- поточні, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здіснення всіх видів банківських операцій;

- бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державн6ого або місцевого бюджетів для цільового їх використання;

- кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити;

- депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають у банк такі документи:

- заяву на відкриття рахунка за підписом керівника підприємства і головного бухгалтера;

-копію свідоцтва про державну реєстрацію. Засвідчену органом, який видав свідоцтво, або нотаріусом;

- копію рішення про створення чи реорганізацію підприємства. засвідчену нотаріально чи органом, який прийняв це рішення;

- копію Статуту підприємства, засвідчену нотаріально чи органом,що реєструє;

- картку зі зразками підписів осіб, що можуть розпоряджуватися рахунком з відбитком печатки підприємства.

- копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

- копію документа про реєстрацію в Пенсійному фонді України.

Для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті підприємство надає в банк ті ж документи, що й для відкриття рахунків у національній валюті.

Банківські рахунки підприємства в іноземній валюті:

-поточні;

-розподільчі;

-кредитні;

-депозитні (вкладні).

2. Безготівкові операції та розрахунки.

Безготівкові розрахунки здійснюються у різних формах, які відрізняються одна від одної особливостями економічних відносин контрагентів, способами платежу та організацією документообороту, тобто системою оформлення, руху та використання розрахункових документів.

Згідно з запровадженим Національним банком України порядком, безготівкові розрахунки можуть здійснюватися та такими формами розрахункових документів:

- платіжним дорученням;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- грошовими чеками;

- акредитивами;

- платіжними вимогами;

- вексель;

- пластикова картка.

Платіжне доручення - це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок одержувача коштів.

Платіжна вимога-доручення – це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина – вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина – доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник і направляє покупцеві. Покупець, коли він згоден оплатити товар. Заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника.

Чек - письмове розпорядження платника своєму банку сплатити зі свого рахунка пред”явнику чека відповідну грошову суму.

Грошовий чек застосовується тільки для отримання підприємствами з рахунків у банківських установах готівки для виплати заробітної плати, премій і винагород, дивідендів, коштів на відрядження, на господарські потреби.

Акредитив – це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально задепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар.

Вексель – це письмове безумовне зобов”язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк. Векселі бувають різноманітні.

Простий вексель представляє собою борговий цінний папір, який містить просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця виплатити векселедержателеві певну суму грошей при настанні певного строку. Прості векселі бувають іменні та на пред”явника. У простому векселі буде вказано, кому саме векселедавець зобов”язується виплатити гроші. У простому векселі на пред”явника ім”я векселедержателя не вказується.

Переказний вексель представляє собою борговий цінний папір, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження кредитора,

адресоване боржнику, про те, щоб останній виплатив по пред”явленню або в день, вказаний у векселі, певну суму грошей певній особі, або за наказом останнього, або пред”явнику векселя. Переказний вексель може бути переданий іншій особі через індосамент – спеціальний передавальний напис на зворотній стороні документа або на додатковому аркуші до нього.

Індосант – особа, яка здійснює індосамент.

Індосат – особа, на користь якої робиться індосамент.

Забезпечений вексель – це вексель. Гарантований заставою, яка надається кредиторові, банку або продавцю, доки борг не буде сплачено.

Пластикова картка являє собою пластинку з нанесеною на неї магнітною смугою або вмонтованою мікросхемою, яка містить ключ до спеціального карткового розрахунку в банку.

3. Загальні принципи ведення касових операцій підприємством.

Підприємства та підприємці. Які мають рахунки, зобов”язані зберігати свої кошти в установах банків. Готівка може бути одержана з власних рахунків в установах банків у межах наявних коштів та на цілі, визначені у чеку, без надання обгрунтованих документів і розрахунків.

Усі готівкові розрахунки підприємств і підприємців між собою і з громадянами проводиться на основі Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 72 від 19.02.2001 року, а також Інструкцією про організацію роботи з готівкового обліку установами банків України.

Ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси.

Відповідальність за неподання заявок-розрахунків у визначені строки та несвоєчасне одержання встановленого ліміту каси згідно з умовами договору на розрахунково-касове обслуговування покладена на підприємства.

Підприємства зобов”язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству не встановлено, то вся наявна готівка в його касі на кінець дня має здаватися до банку.

Готівкові кошти можуть здаватися підприємствами в денні та вечірні каси установ банків, інкасаторам Національного банку або установ комерційних банків для переказів на їх поточні рахунки в установах банків.

.підприємства, що мають податковий борг, здійснюють виплати, що пов”язані з оплатою праці, виключно за рахунок коштів, одержаних з установ банків.

Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку в своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат.

Підприємства, що мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків в установах банків у межах наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені і грошовому чеку та не суперечить чинному законодавству України.

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, пов”язаних з оплатою праці, що здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси платіжних відомостях.

Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту конкретної підзвітної особи за раніше виданими під звіт сумами, тобто в разі подання до бухгалтерії авансового звіту про витрачені кошти та одночасного повернення до каси підприємства залишку готівки, виданої під звіт.

Підзвітні особи зобов”язані подати до бухгалтерії підприємства разом із невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрачання одержаних у касі сум у такі строки:

- за відрядженнями – протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження;

- на закупівлю с\г продукції, продуктів її переробки та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту – протягом десяти робочих днів з дня видачі готівки під звіт;

- на всі інші виробничі (господарські) потреби – наступного робочого дня після видачі готівки під звіт.

Якщо з каси підприємства підзвітній особі одночасно видана готівка на відрядження та для вирішення у цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі й для закупівлі в населення сільгосппродукції та заготівлі вторсировини), то підзвітна особа незалежно від строку відрядження протягом трьох днів після повернення з відрядження має подати до бухгалтерії підприємства повний звіт про суми, 0що були їй видані для вирішення виробничих питань і безпосередньо на відрядження.

До підприємства застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України за:

- перевищення встановлених лімітів каси;

- не оприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки;

- перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів;

- витрачання готівки з виручки на виплати, що пов”язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу;

- використання одержаних в установах банків готівкових коштів не за цільовим призначенням;

- проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів.

4. Призначення та структура звіту про рух грошових коштів.

Звіт про рух грошових коштів містить інформацію про грошові потоки підприємства за звітний період. Під грошовими потоками розуміють надходження та вибуття грошових коштів та їх еквівалентів. Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у відому суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Звичайно такими еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк. Що не перевищує 3 місяці.

Рух коштів відображається в звіті про рух грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінансовою.

Приклад: надходження коштів від реалізації продукції, надходження коштів на надання права користування активами (оренда), платежі постачальникам, виплати працівникам тощо.

Інвестиційна діяльність – це сукупність операцій з придбання та продажу довгострокових активів, а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів.

Приклад: платежі, пов”язані з придбанням основних засобів і нематеріальних активів, надходження коштів від продажу необоротних активів, надання позик іншим підприємствам, надходження коштів від фінансових інвестицій (дивіденди., відсотки).

Фінансова діяльність – це сукупність операцій. Які призводять до зміни величини та складу власного та позикового капіталу.

Приклад: випуск власного капіталу (акцій), отримання позик та їх погашення, викуп акцій власної емісії, виплата дивідендів.

Застосовуючи розглянуту класифікацію, слід мати на увазі, що віднесення руху коштів до відповідної групи залежить передусім від характеру господарської діяльності підприємства. Наприклад: інвестиції і цінні папери звичайно є інвестиційною діяльністю підприємства, але основною діяльністю інвестиційної компанії.

Не грошові операції – це операції, які не потребують використання грошових коштів або їхніх еквівалентів. Прикладом таких операцій є:

- бартерні операції;

- надходження основних засобів на умовах фінансового лізингу;

- перетворення зобов”язань на власний капітал.

Не грошові операції не включаються до звіту про рух грошових коштів. Інформація про рух грошових коштів у результаті операційної діяльності може бути наведена із застосуванням прямого або непрямого методів.

Форма звіту про рух грошових коштів, встановлена положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 (далі – П(С)БО4), передбачає використання непрямого методу подання інформації про рух коштів у результаті операційної діяльності.

Процес заповнення розділу 1 “Рух коштів у результаті операційної діяльності включає п”ять етапів.

Етап 1. Перенесення показника прибутку від звичайної діяльності до оподаткування. Першим кроком є перенесення показника фінансового результату (прибутку або збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, відображеного в звіті про фінансові результати до звіту про рух грошових коштів.

Отже, у статті “Прибуток (збиток) до оподаткування та надзвичайних статей” у графах “Надходження” і “Видатки” показується відповідно прибуток чи збиток від звичайної діяльності до оподаткування за звітний період, наведений у звіті про фінансові результати.

Етап 2. Визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах. Цей крок має за мету врахувати вплив на прибуток не грошових витрат (амортизації активів, забезпечень зобов”язань, витрат на сплату відсотків із фінансових зобов”язань), а також фінансових результатів, не пов”язаних з операційною діяльністю.

Алгоритм визначення прибутку (збитку) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних активах наведений на рис.1.

Етап 3. Визначення грошових коштів від операційної діяльності. Цей крок дає можливість визначити суму грошових коштів, отриманих підприємством від операційної діяльності шляхом коригування прибутку (збитку) від

операційної діяльності на зміни у складі оборотних активів, поточних зобов”язань, витрат і доходів майбутніх періодів (рис.2).

Рис. 2. Алгоритм розрахунку грошових коштів від операційної діяльності

=

Рис 3. Визначення чистого руху коштів від операційної діяльності до надзвичайних статей

Етап 4. Визначення чистого руху коштів до надзвичайних статей. Чистий рух коштів до надзвичайних статей визначається шляхом вирахування з суми грошових коштів від операційної діяльності сплачених відсотків та сплачених податків на прибуток(рис.3)

Рис. 4. Визначення чистого руху коштів від операційної діяльності.

Етап 5. Визначення чистого руху коштів від операційної діяльності. Для визначення чистого руху коштів від операційної діяльності необхідно врахувати рух коштів від операційної діяльності пов”язані з інвестиційною або фінансовою діяльністю (рис.4)

Визначення руху коштів внаслідок інвестиційної діяльності.

Надходження або видаток коштів від інвестиційної діяльності визначаються на основі аналізу:

- змін у статтях необоротних активи;

- зміни поточних фінансових інвестицій;

- статей звіту про фінансові результати (“Дохід від участі у капіталі”, “Інші фінансові доходи”, “Інші доходи”, “Втрати від участі у капіталі”, “Інші витрати”).

Звіт про рух грошових коштів за ____________200___р. Форма № 3

Визначення руху коштів внаслідок фінансової діяльності:

Для визначення надходження та видатку коштів у результаті фінансової діяльності слід проаналізувати зміни у статтях балансу за розділом “Власний капітал” та статтях, пов”язаних з фінансовою діяльністю, наведених у розділах балансу “Забезпечення наступних витрат і платежів”, “Довгострокові зобов”язання” і “Поточні зобов”язання” (Короткострокові кредити банків” і Поточна заборгованість із довгострокових зобов.”язань”, “Поточні зобов”язання щодо розрахунків з учасниками”, тощо).

Практичні завдання