Технологія саморозвитку

Провідні положення:

• виховання повинно бути вільним;
• виховання повинно бути індивідуальним;
• виховання повинно спиратися на дані спостережень за дитиною.

Мета і завдання

Мета: постачати “матеріал” для природного процесу саморозвитку.

Завдання:

1. Навчити дитину робити свій вибір.

2. Виробити уміння користуватися наданими свободою і довірою.

3. Навчити шанобливого ставлення до всіх оточуючих.

4. Сформувати культуру поведінки.

5. Навчити дитину самостійно планувати свою діяльність і досягати наміченого.

Робота в ГПД потребує високого рівня професійної підготовки педагога. Багато молодих вихователів зустрічають значні труднощі в організації діяльності ГПД, недооцінюють можливості, які надає режим подовженого дня, у збільшенні ефективності навчально-виховної роботи.

Підготовка вчителя до роботи у подовженому дні передбачає психологічне, педагогічне і методичне переосмислення всього навчального процесу. Вихователь має досконало знати особливості організації життя й діяльності дітей у позаурочний час. У ГПД для проведення позаурочної виховної роботи виділяється чимало часу і створюються необхідні умови. Утім, спостерігається, що ті самі педагоги, які вміло використовують час уроків, не спроможні розпорядитися виділеним позаурочним часом і скористатися наявними умовами для проведення виховної роботи.

Часто в ГПД життя учнів занадто регламентоване, тому недостатньо задовольняються їх потреби у руховій активності, стримується розвиток ініціативи, самостійності. Спостерігається перевантаження дітей навчальною діяльністю. Не завжди ефективна й позаурочна виховна робота.

Організація роботи ГПД – різноманітні форми планування, варіанти режиму роботи класів-груп та різновікових груп, рекомендації щодо обладнання ігрової кімнати тощо.

1. Посадова інструкція вихователя.

2. Організація (перелік обладнання, режим дня). Планування (навчально-виховна робота, бесіди, щоденний план). Контроль.

3. Система роботи ГПД.

Позанавчальна робота – найдоцільніші в умовах ГПД форми позанавчальної діяльності. Для збереження працездатності школярів упродовж дня запропоновано активний відпочинок школярів (фізкультхвилинки иа ігри, прогулянки у природі, розвивальні заняття – методика ТРВЗ, аплікації з геометричних фігур тощо).

А тереп - ще про один засадничий момент. Вдумаймося у саму назву - група продовженого дня. Час перебування дитини у школі продовжується. Завважте: продовжується не навчання і виховання, а день. А в чому, власне, відмінність? Коли дитина перебуває у школі, для неї урок чи виховна година стають своєрідними одиницями вимірювання життєдіяльності (такими, скажімо, як для вимірювання маси фізичного тіла - кілограм, для вимірювання часу - секунда). Запитайте вранці дитину: коли ти повернешся зі школи?". І почуєте у відповідь: На сьогодні п'ять уpoкiв, отже близько другої. А якщо вона погано розуміє навчальний матеріал, відчуває дискомфорт на уроці захворіла чи має погані стосунки з товаришами – тоді вона відміряє час перебування в школі кількістю “відсиджених" уроків: "От іще два залишилось, один. Нарешті. - Дзвоник!.." Незрідка діти вживають слово "відбути": цей день, математику, Марію Петрівну... Звісно, далеко не всі діти відбувають шкільний час. Проте, розмірковуючи, чим вимірюється індивідуальний простір дитини у школі, приходимо до думки, що саме такого типу судження дітей окреслюють ці своєрідні "одиниці" виміру. Вони добре ілюструють особливості перебігу психологічного часу дитини у школі.

Далі йтиметься про день, як "одиницю виміру". Це зауваження має сутнісний і навіть методологічний рівень значущості. Не "урок", "захід" "година", а "день". Уроками виміряються навчальна діяльність, годинами - час підготовки домашніх завдань, бесід, прогулянок, тобто конкретно якоїсь форми організації діяльності. День - це не та чи інша робота, а одиниця виміру самого життя дитини. Від того, як вдасться вихователеві заповнити час діяльністю, необхідною школяреві, й залежить бути йому в групі чи в і д б у т и.

Розглянемо деякі типові помилки, яких припускаються вихователі, й окреслимо можливі шляхи вдосконалення діяльності ГПД, зважаючи на висловлене зауваження

Типові помилки, яких припускаються вихователі, можливі шляхи вдосконалення діяльності ГПД

1. Домінування типу мислення вихователя над мисленням дитини

2. Схильність розмежовувати життя групи на дискретні частини - самостійні одиниці, які можуть спершу під час планування (закладаючись вихователем у плануванні роботи групи), а потім у реальному функціонуванні групи організуватись у систему.

3. Надміру шанобливе ставлення до знань учнів.

4. Применшення ролі виховання - порівняно з навчанням

5. Недооцінка методів зорієнтованих на те, щоб формувати вміння дітей жити в групі, спільно розподіляти обов’язки й діяти.

6. Слабка технологізація діяльності групи продовженого дня.

7. Домінування ролі вчителя як наглядача й управителя.

8. Невміння вихователя вчитись у дітей. Неготовність до відкритості у спілкуванні з ними.

9. Недостатнє знання вихователями дитячої психології.

10. Невміння співпрацювати з батьками, використовувати їхній потенціал, враховувати те, що змінилися не лише діти а й те, що змін зазнали і їхні батьки.