розподільчої частин матеріальних балансів

Обсяги виробництва встановлюють, по-перше, з обліком наявних виробничих потужностей, їхньої зміни в плановому періоді у зв'язку з додатковим уведенням і вибуттям основних фондів, по-друге, з урахуванням забезпеченості виробничої програми необхідними засобами виробництва, робочою силою, коштами.

Щоб визначити можливе збільшення випуску даної продукції, необхідно, насамперед, розрахувати середньорічний приріст виробничих потужностей. Цей розрахунок робиться на основі даних про передбачувану їхню наявність на початок року (Спр.) й середньорічному уведенні (Сввед) й вибутті (Свиб.) основних фондів.

; ; , де: - Т – термін дії основних фондів у плановому періоді.

Важливим джерелом надходжень є імпорт. Його розміри визначаються з урахуванням торгово-економічних угод нашої держави та окремих фірм з іншими країнами і закордонними фірмами.

Залишки продукції у постачальників, на базах і складах підприємств оптової торгівлі та торговельно-посередницьких організацій на початок планового періоду також є джерелом надходжень для задоволення народногосподарських потреб. Вони розраховуються як очікувані, оскільки матеріальні баланси розробляються задовго до початку планованого року.

Значну питому вагу за багатьма видами матеріальних ресурсів мають інші надходження, які утворюються за рахунок державних резервів, вторинних матеріальних ресурсів, повторного використання, тощо (повернення відпрацьованої сірчаної кислоти, лом чорних та кольорових металів, поворотна тара й т.п.).

Планування матеріальних ресурсів передбачає визначення потреби в ресурсах з асортименту, номенклатури; розрахунок планових цін та складання номенклатурного цінника; встановлення прогресивних, технічно-обгрунтованих норм витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції; встановлення прямих зв`язків з підприємствами постачальниками на основі договорів.

Планування потреб у ресурсах здійснюється на основі наукових методів. Методи визначення потреби в матеріалах – це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, потрібних для здійснення виробничої та іншої діяльності підприємства. В практиці планування матеріально-технічного забезпечення використовують різні методи визначення потреби в матеріалах залежно від наявності потрібних даних, специфіки технологічних процесів виготовлення продукції, призначення матеріалів та інших особливостей виробництва і споживання матеріалів. До них належать: метод прямого розрахунку, аналогії, за типовими нормами, динамічними коефіцієнтами, математично-статистичні методи та балансовий метод. Найбільш прогресивним є метод прямого розрахунку, який дозволяє одержати науково - обгрунтовані дані про величину планових витрат матеріалів.

Потреба в матеріалах на виробничо-експлуатаційні нужди розраховується за формулою:

Рвен= Nв*Ппр*Взн., де

Рвен – потреба в матеріалах на виробничо-експлуатаційні нужди;

Nв – норма витрат матеріалу на одиницю продукції;

Взн. – середнє зниження норми витрат;

Ппр – програма виробництва продукції в плановому періоді

Потреба в матеріалах на капітальне будівництво розраховується за формулою:

Ркап.=Nв*Qбуд.*к1, к2, к3 де:

Ркап. – потреба в матеріалах на капітальне будівництво;

Nв – норма витрат матеріалу на одиницю будівничо-монтажних робіт;

Qбуд. - обсяг будівничо-монтажних робіт;

к1, к2, к3 – коефіцієнти, які впливають на норми витрат згідно різних умов будівництва.

Потреби на експорт визначаються з урахуванням торгово-економічних угод нашої держави та окремих фірм з іншими країнами і закордонними фірмами. Ринковий фонд формується за рахунок потреб населення в конкретних матеріалах.

Запаси на кінець року розраховуються нормативним методом. Розрахунок норми запасу наведено у темі №2 («Сукупні запаси як мобільна частина матеріальних ресурсів»).

Виконані розрахунки дозволяють розробити необхідні заходи для збалансування потреб та ресурсів, а також для досягнення певних наявних пропорцій у розвитку народного господарства.

Планування закупок матеріальних ресурсів

План закупок матеріальних ресурсів складається на основі балансів, в яких співставляються потреби в ресурсах із джерелами їх забезпечення. Основними джерелами забезпечення потреб у матеріальних ресурсах є:

- очікувані залишки матеріальних ресурсів на початок планового періоду;

- закупки в інших суб`єктів господарювання;

- мобілізація внутрішніх резервів;

- власне виробництво.

До очікуваних ресурсів включають:

- кількість матеріалів, які постачальники повинні відвантажити до кінця року згідно з договором попереднього періоду;

- фактично одержані матеріали за період від дати, на яку встановлено фактичний залишок матеріальних ресурсів, до моменту складання плану;

- матеріали, які знаходяться в дорозі на час складання плану;

- надходження матеріалів за рахунок місцевих, децентралізованих джерел.

Важливим резервом матеріального забезпечення на підприємствах є мобілізація внутрішніх ресурсів за рахунок:

- економії матеріалів на основі проведення організаційно-технічних заходів;

- утилізація відходів виробництва;

- повторне використання матеріалів та обладнання шляхо ремонту і реставрації запасних частин, спецодягу, вторинного використання металів;

- використання понаднормативних запасів, своєчасна реалізація непотрібних матеріалів іншим підприємствам.

Щоб ефективно конкурувати на світових ринках, підприємство повинне мати надійних постачальників з доступними цінами і точними поставками. Керівництву служби МТЗ потрібно скласти список своїх постачальників і створити програму співробітництва з ними для покращення технічних можливостей постачальників, якості доставок і вартості ресурсів.

Останнім часом плануються закупки «точно в строк» (YIT – закупки). Ці закупки є головним елементом системи «точно в строк», яка являє собою комплекс заходів, що здійснюються для досягнення масштабного виробництва з використанням мінімальної кількості матеріальних запасів. Метод «точно в строк» базується на логістичній концепції.

Особливостями YIT – закупок є:

- зменшення розмірів партій;

- короткий час виконання замовлень і висока надійність;

- висока якість матеріалів.

Багато матеріалів, деталей та їх постачальники є основними для безперебійної роботи підприємства, а будь-які збої в роботі постачальників можуть суттєво вплинути на роботу підприємств-споживачів цих ресурсів.

6. Переваги й недоліки балансового методу планування матеріально-технічного забезпечення

В умовах ринку використання матеріальних балансів для управління матеріально-технічним постачанням здобуває особливе значення. Як було раніш відмічено, що класичний приклад регульованого ринку дає нам економіка США. Матеріальні баланси як один з методів маркетингу використовуються на рівні конкретних фірм.

1. Матеріальні баланси можуть бути використані для прогнозування попиту на кілька років уперед. І це можливо тому, що технологічні зміни відбуваються порівняно повільно.

Конкретне використання цього методу на рівні фірми пропонується шляхом внесення в матрицю стовпчика, який мав би функцію виправлення й відбивав би розрахунки із продажу фірмою кожної галузі на I грошову одиницю випуску своєї продукції.

2. Застосування балансу на рівні фірми використовується для розрахунку надійності постачальників, які забезпечують випуск продукції, коли особливо виділяються ті галузі, які можуть зірвати поставку фірмі продукції в результаті, скажемо, страйку

3. В умовах розвитку оптової торгівлі й прямих безлімітних зв'язків у нашій країні ці методи аналізу можуть бути використані на рівні держпідприємств та підприємств інших форм власності й тим більше на рівні територіального управління.

І, проте, при всьому величезному значенні балансової роботи в системі управління матеріально-технічного забезпечення цей метод має свої недоліки.

Ці недоліки з'являються тоді, коли встановлюються народно-господарчі пропорції.

1. Справа в тому, що в нашій країні балансова робота пов'язана з виникненням, становленням і розвитком командно-адміністративної системи в області матеріально-технічного забезпечення, що мала на увазі плановий розподіл, тверде прикріплення споживача до постачальника, фонди й ліміти на ресурси й, по-істоті, спосіб становлення диктату виробника, без наявності якої-небудь конкуренції.

2. Балансовий метод був також прямою причиною становлення й розвитку монополізму в країні до рівня, що важко зрівняти з будь-якою країною капіталістичного миру (по ступені концентрації).

3. При відсутності ринку балансовий метод надавав можливість натуралізувати господарські зв'язки, звести до мінімуму роль товарно–грошових відносин між партнерами.

Розвиток ринкових відносин не може залишати балансовий метод як єдиний спосіб установлення народно–господарчих пропорцій, а в матеріально-технічному забезпеченні як єдиний спосіб визначення потреби в матеріальних ресурсах. По суті, вся заявочна система на ресурси не зв'язана із системою матеріально-грошової відповідальності підприємства.

Тому, сполучення матеріальних балансів і ринкової економіки - цілком розумне явище, яке виправдало себе в капіталістичних країнах.