Зміст, структура й види матеріальних балансів

Основним методом планування взагалі й, зокрема, матеріально-технічного забезпечення, є балансовий метод, сутність якого полягає в зіставленні ресурсів, наявних у країні, з їхньою потребою у народному господарстві.

В умовах ринку засобів виробництва використання балансового методу планування для управління матеріально-технічного забезпечення-здобуває особливе значення. Класичний приклад регулювання ринку дає нам економіка США. Використання балансів тут навіть на рівні фірм - є одним із методів маркетингу.

Матеріальні баланси це система взаємозалежних розрахунків, що характеризують внутрішньогалузеві й міжгалузеві матеріально-речовинні пропорції народного господарства. Інакше кажучі, матеріальний баланс це система показників, яка дає змогу співставити дані про ресурси певної продукції та потреби в ній підприємства, галузі, народного господарства. Вони повинні забезпечувати взаємозв'язок внутрішнього виробництва й експортно-імпортних поставок ресурсів промислової й сільськогосподарської продукції. Матеріальні баланси класифікуються за наступними ознаками:

1. Розподіл сукупного суспільного продукту на засоби виробництва і предмети споживання. Згідно цього ознаку матеріальні баланси поділяються на дві групиматеріальні баланси по продукції виробничо-технічного призначення і предметах народного споживання.

2. Залежно від вимірників матеріальні баланси бувають натуральні й вартісні. У натуральному вирахуванні розробляються матеріальні баланси окремих продуктів, а також більшість сировинних балансів. Групові, які охоплюють кілька видів продукції, - у вартісному.

3. За періодом дії матеріальні баланси бувають перспективні й поточні.

4. За місцем складання матеріальні баланси поділяються на галузеві, по продукції внутрішньогалузевого застосування та територіальні, які є засобом керування регіональною економікою. Особливістю територіальних матеріальних балансів є те, що вони розробляються по народному господарству на певній території незалежно відповідальної приналежності розташованих тут підприємств. На відміну від звичайних у ресурсній частині такого балансу зазначене завезення з інших територій і надходження із загальнодержавного фонду; а в розподільній частині - вивіз і поставки на загальнодержавні потреби. Важливе значення цих балансів складається у можливості оптимізації господарських зв'язків, у скороченні зустрічних, зайво-далеких, дробових, повторних та інших нераціональних перевезень. Розробка таких балансів має свої труднощі: так, у зв'язку з відомчою роз'єднаністю підприємств і організацій, розташованих на певній території виникають утруднення з одержанням економічної інформації, необхідної для виконання балансових розрахунків. Основними показниками територіального балансу є наступні:

5. Залежно від виду продукції матеріальні баланси бувають одно продуктові й багато продуктові. Багато продуктові діляться на зведені, комплексні й меж продуктові.

Зведені - це сукупність одно продуктових балансів продукції за якоюсь ознакою (економічному призначенню, технології виробництва або споживання, галузевої приналежності).

Комплексні складаються по декількох взаємозамінних видах продукції (наприклад, група - будівельні матеріали, підгрупа покрівельні матеріали (оцинковане залізо, черепиця, шифер, руберойд, толь, і т.п.)

Міжпродуктовий баланс - відбиває внутрішньогалузеві матеріально-речовинні пропорції в асортиментному розрізі. Він являє собою сукупність матеріальних балансів по продукції конкретної галузі, представлених у єдиній таблиці. В I^м розділі по рядках цього балансу показуються виробничі зв'язки, виражені витрати одного виду продукції на все інші, а по стовпцях витрати різних продуктів на виробництво одного з них. В інших розділах відбиті зв'язки даної галузі з іншими.. галузями.

Баланс складається з двох розділів, у яких відображається відповідно: потреба в матеріальних ресурсах і джерелах їх забезпечення. Форма матеріального балансу наведена в таблиці.

Таблиця 7.1

Форма матеріального балансу

Матеріальні баланси використовуються при аналізі сучасного стану і для визначення напрямів розвитку матеріально-речових елементів суспільного виробництва на перспективу