Та відкриття банківських рахунків

§ 1. Поняття, зміст, особливості та сторони договору банківського рахунку та банківського вкладу

Правове регулювання договору банківського рахунку здій­снюється на підставі значної кількості нормативно-правових актів різного юридичного значення, які належать до різних галузей вітчизняного законодавства.

Основу правового регулювання банківського рахунку мають складати певні теоретичні положення правової науки, що служать побудові цього правового інституту і які дозво­ляють оцінювати його оптимальність як з позицій практич­них потреб, так і з позицій юридичної чистоти та розробки. Такими теоретичними положеннями є:

1) інститут банківського рахунку є комплексним по своїй
правовій природі і об'єднує в собі публічно-правові та при­
ватно-правові аспекти;

2) у правовідносини, пов'язані з банківським рахунком
вступають економічно та юридично нерівні партнери, у
зв'язку з чим необхідно передбачити додаткові обмеження
прав сильнішого партнера та гарантії для слабшого;

3) банківський рахунок є формою підприємницької діяль­
ності банку і дозволяє йому залучати та використовувати у
своїй діяльності кошти клієнтів;

4) банківський рахунок є необхідною умовою конститую­
вання підприємців, інших юридичних осіб, для яких зберіган­
ня грошей на рахунку є нормативним обов'язком;

Тема 5

Правове регулювання банківських операцій...

5) правове регулювання відносин, пов'язаних з банків­ським рахунком, може здійснюватися на різних рівнях, але мінімум прав клієнта повинен встановлюватися на законо­давчому рівні.

Інститут банківського рахунку включає в себе:

по-перше, сукупність правових норм, що регламентують правову природу, зміст, мету банківського рахунку, пов'яза­ні з ним права та обов'язки різних осіб, систему правовідно­син, що виникають у зв'язку з банківським рахунком;

по-друге, договір банківського рахунку, який відповідно до загальних та спеціальних норм цивільного права є угодою про встановлення цивільних прав та обов'язків клієнта і банку;

по-третє, правовідносини, що реально виникають між сторонами договору банківського рахунку, а також банком та державою, клієнтом та державою, а також операції, які здійснюються по рахунку.

Відповідно до діючого законодавства щодо договору бан­ківського рахунку банк зобов'язаний зберігати грошові кош­ти на рахунку клієнта, зараховувати на цей рахунок суми, які поступають, виконувати розпорядження клієнта про їх перерахування та видачу з рахунку та проводити інші бан­ківські операції, передбачені для рахунку даного виду зако­нодавчими актами, відповідними банківськими правилами і договорами.

По договору банківського вкладу банк зобов'язаний збе­рігати покладені вкладником грошові кошти, виплачувати по ним дохід у вигляді відсотків або в іншій формі, виконувати доручення вкладника по розрахункам із вкладу та повернути суму вкладу за першою вимогою вкладника на умовах та в порядку, передбачених для вкладу даного виду законодав­ством та договором. Сторонами договору банківського ра­хунку і банківського вкладу є банк та клієнт.

Законодавство визначило обов'язок юридичних осіб пе­ред державою зберігати свої грошові кошти у банку. Водно­час законодавство передбачає певні гарантії для реалізації цього обов'язку.

Розглянемо детальніше, які саме права та обов'язки сто­рін визначає договір банківського рахунку.

По договору банківського рахунку банк зобов'язаний вести рахунок клієнта, своєчасно і правильно здійснювати за ]

дорученням клієнта розрахунково-касові операції, зберігати банківську таємницю, виконувати вимоги нормативних актів.

Обов'язок вести рахунок клієнта полягає в тому, що банк зобов'язаний зберігати грошові кошти на рахунку клі­єнта, тобто вести облік коштів клієнта, що надходять на ра­хунок та списуються з рахунку.

Обов'язок своєчасно і правильно здійснювати розрахун­кові операції передбачає виконання доручень клієнта щодо здійснення платежів та зарахування сум, що надходять на рахунок, а також дотримання банком встановленої законо­давством черговості платежів. Черговість платежів — це ви­значена законодавством послідовність здійснення платежів з рахунків у банках по декільком грошовим зобов'язанням, строк виконання яких вже наступив.

Кошти з рахунку клієнта списуються за розпорядженням його власника, який визначає черговість їх списання, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене без-спірне стягнення та безакцептне списання коштів. Необхід­но також зазначити, що має забезпечуватись першочергове перерахування платежів до бюджету та до спеціальних фон­дів загальнодержавного призначення.

Законодавством визначено, зокрема ст. 53 Закону «Про банки і банківську діяльність», що на грошові кошти та інші цінності юридичних осіб та громадян, що знаходяться у бан­ках, може бути накладено арешт. Арешт банківського рахун­ку — це тимчасове припинення будь-яких операцій на ра­хунку, застосоване без згоди на це клієнта і без розірвання договору банківського рахунку.

Відповідно до статей 149—152 Цивільного процесуально­го кодексу України, статей 66—67 Арбітражного проце­суального кодексу України, статей 29, 126 Кримінально-про­цесуального кодексу України арбітражні та загальні суди, судді, а також прокурори, слідчі органів прокуратури, внут­рішніх справ і Служби безпеки України за порушеними кри­мінальними справами можуть за заявою сторони, що подала позов, або за своєю ініціативою вжити заходів для забезпе­чення цивільного позову.

Одним із таких заходів і є накладення арешту на кошти, Що належать юридичній або фізичній особі. Крім того, відпо­відно до вищезазначених статей Кримінально-процесуально-^го кодексу України арешт може бути накладений на кошти

Тема 5

Правове регулювання банківських операцій...

фізичних осіб для забезпечення можливої конфіскації майна. Залежно від ухвали суду, постанови прокурора, слідчого арешт може бути накладений на всі кошти, що знаходяться на рахунках юридичної або фізичної особи, або на який-не-> будь конкретний рахунок, на кошти на рахунку в цілому і на конкретно визначену суму.

Заходи щодо здійснення арешту коштів виконуються банками при наявності ухвали суду або постанови прокуро­ра, слідчого про накладення арешту за станом на початок операційного дня. Якщо на кошти юридичних осіб арешт накладає арбітражний суд, то він, крім винесеної ухвали,,] має видати також наказ.

Ухвала суду або постанова прокурора, слідчого надси-1 лається безпосередньо до банку, в якому відкритий рахунок юридичної або фізичної особи, на кошти якої накладеної арешт.

У разі накладення арешту на кошти на рахунках юридич* ної або фізичної особи банком припиняється списання кошШ тів за розпорядженням власника рахунку (в тому числі викоЯ ристання коштів на потреби підприємства та виплату заро-Л бітної плати і прирівняних до неї платежів), за винятком! платежів до бюджету та внесків до державних цільових! фондів.

У разі прийняття судом рішення або ухвали про скасу­вання арешту у зв'язку з відмовою в позові або з інших підс­тав банк відновлює проведення операцій в установленому» порядку.

Конфіскація грошових коштів та інших цінностей грома- і дян здійснюється на підставі вироку, що набрав законної си-Я ли, або винесеної відповідно до закону постанови про конфі-1 скацію майна.

Обов'язок зберігати банківську таємницю закріплений уі ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», І де визначено, що банки повинні забезпечувати і гарантувати І захист банківської інформації, таємницю по операціям, ра- ] хункам і вкладам своїх клієнтів і кореспондентів, а також за-1 хист коштів та майна шляхом створення відповідних систем ] захисту, служб охорони банківських об'єктів відповідно дои законодавства України та нормативних актів НБУ. Всі служ- 1 бовці банків зобов'язані зберігати таємницю по операціям, і рахункам та вкладам своїх клієнтів та кореспондентів.

Довідки по операціям та рахункам юридичних осіб та ін-_ших організацій можуть видаватися підприємствам, організа­ціям, установам, їх вищестоящим органам, судам, слідчим органам, органам арбітражу, аудиторським організаціям, а також фінансовим органам, зокрема державній податковій адміністрації з питань оподаткування.

Довідки по рахункам та вкладам громадян видаються клієнтам та їх представникам, судам та слідчим органам по справах, що знаходяться в їх провадженні, у випадках, коли на грошові кошти та інші цінності клієнтів буде накладено арешт, стягнення або застосовано конфіскацію майна.

Довідки по рахункам та вкладам у випадку смерті їх власників видаються особам, які зазначені в заповітному розпорядженні власника рахунку або вкладу, державним но­таріальним конторам по спадковим справам щодо вкладів по­мерлих вкладників, що знаходяться в їх провадженні, а та­кож іноземним консульським установам.

Обов'язок виконувати вимоги нормативних актів, що ре­гулюють відносини між банком та його клієнтом стосовно відкриття, ведення та закриття банківського рахунку ба­зується на тих об'єктивних підставах, що договір банківсько­го рахунку, яким би він ґрунтовним не був, не в змозі врегу­лювати всі відносини між банком та клієнтом. Нормативні акти по цим питанням видаються, головним чином, Націо­нальним банком України.

§ 2. Правова природа договору банківського рахунку та банківського вкладу

Відносини, які виникають між банком та клієнтом в резуль­таті відкриття та функціонування рахунку, умовно поді­ляють на дві групи: відносини, пов'язані зі зберіганням в банку коштів клієнта та зі здійсненням розрахункових опе­рацій банком за дорученням клієнта.

При внесенні вкладу в банк між ним та його клієнтом ук­ладається відповідний договір. Ці договірні відносини об'єд­нує відповідна єдність змісту. Банк приймає від клієнта пев­ну грошову суму, якою має намір розпоряджатися на свій розсуд, зобов'язується повернути цю суму у встановлений

Тема 5

ріравове регулювання банківських операцій...

строк або на першу вимогу клієнта з нарахуванням обумов­лених відсотків. Все це свідчить про те, що такі договірні відносини повністю охоплюються конструкцією договору позики.

В діловому обороті, як правило, угоди укладаються в ін­тересах обох сторін. Клієнт має намір отримати кредит. Ос­новна ж мета банку полягає в залученні якомога більшої кількості вільних коштів юридичних та фізичних осіб, щоб використовувати їх в якості кредитних ресурсів.

Як правовий інститут банківський рахунок становить су­купність правових норм, що відносяться до різних галузей права.

Банківські рахунки повинні розглядатися перш за все як форма підприємницької діяльності, у якої є свої нормативи та правила здійснення. З цього погляду банківський рахунок є одним із компонентів виключно банківської діяльності, що означає недопустимість ведення банківських рахунків інши­ми суб'єктами, а також зумовлює публічний характер са­мого договору банківського рахунку, який для банка є обов'язковим.

Належність банківського рахунку до підприємницької діяльності означає також стандартизацію видів і умов бан­ківських рахунків, які розробляються, як правило, на рівні кожного банку в межах діючих нормативних вимог. Прак­тично у всіх банках світу існують свої локальні нормативні акти стосовно цих питань, наприклад: Правила ведення ра- і хунків; Правила обслуговування клієнтів; Загальні умови І укладання угод тощо. Для клієнта вони є обов'язковими у випадку договірного визнання.

Комерційні банки повинні відкривати рахунки фізичним та юридичним особам за певними правилами, з дотриманням встановлених Національним банком України вимог, зокрема вимог Інструкції НБУ «Про відкриття банками рахунків у на­ціональній та іноземній валюті», затвердженої постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. № 527. Ці вимоги ві-1 дображають режим рахунку і диференціюються в залежності від виду рахунку.

Крім того, у комерційних банків існує публічно-правовийі обов'язок повідомляти податковим органам за місцем реєст- | рації власника рахунку відомості про відкриття рахунків про- і тягом п'яти днів після відкриття.

Банківський рахунок слід розглядати як правовідносини, пов'язані зі зберіганням та рухом грошей. Серед досить ве­ликого складу учасників цих правовідносин необхідно виді­лити перш за все публічно-правові суб'єкти — податкові ор­гани держави та Національного банку, і тільки потім приват­но-правові суб'єкти — конкретний банк та клієнта, які укла­дають договір.

У зв'язку з банківським рахунком передусім виникають правовідносини між комерційним банком і Національним банком України та між комерційним банком і податковими органами. Наступний рівень правовідносин — між клієнтами банку та податковими органами. Останній рівень — це пра­вовідносини між банком та клієнтом, при цьому правове ре­гулювання відбувається таким чином, що зміст та межі дого­вору обумовлюються попередніми рівнями правовідносин та їх змістом.

Зробимо невеликий аналіз названих рівнів правовідносин.

Передусім варто зазначити, що процедура відкриття бан­ківського рахунку є одним з етапів створення підприємства. Так чи інакше, при наявності банківського рахунку можна формувати статутний капітал і починати власну підприєм­ницьку діяльність.

Підприємець зобов'язаний зберігати всі свої грошові кошти у банку, але має право обирати банківську установу для обслуговування.

Слід зазначити, що обов'язок підприємців та юридичних осіб зберігати грошові кошти у банку є імперативним (влад­ним) і має досить складну правову природу. З одного боку, Цей обов'язок є публічно-правовим і його встановлення обу­мовлено необхідністю забезпечення єдності руху грошових потоків в державі і контролю за цим процесом. З іншого бо-^КУ> цей обов'язок реалізується через приватно-правову конструкцію — договір банківського рахунку, який в цьому відношенні визначається публічно-правовим регулюванням.

Клієнт відкриває рахунок у банку не лише для того, щоб зберігати там гроші, а скоріше з метою швидко та якісно здійснювати грошові платежі з будь-яким своїм контраген­том. Тому банк зі своєї сторони діє не тільки як самостій­ний фінансовий підприємець, але й як елемент банківської ^системи. ⁷~з,_и

Тема *> Пр^авове Р^егУ^{лювання} банківських операцій

І, нарешті, банківський рахунок являє собою договір бан­ку та клієнта. Однак зазначимо, що ступінь свободи прий­няття рішення в цій сфері є досить незначною, оскільки на­віть вид рахунку, як правило, визначається видом юридичної особи. В договорі сторони можуть тільки визначити умови зворотності, встановити більш короткий строк операцій пс рахунку і строк самого договору, а також підвищити розмір відповідальності. Крім цього, треба мати на увазі, що договір укладається в нерівних умовах, оскільки для банку і дл? клієнта укладання договору є обов'язковим, але умови дого­вору визначає банк і відповідно він формує ті положення, які в найбільшій мірі відображають його інтереси.

Date: 2015-09-25; view: 470; Нарушение авторских прав