Зображати

Зображання

зобр а ження (образ)

Напоумляти

Напоумляння

напо у млення (нотація)

Порівнювати

Порівняння

пор і внення (троп)

Призначати

Призначання

призн а чення (мета)

Приміщати

Приміщання

прим і щення (кімната)

Сповіщати

Сповіщання

спов і щення (вістка)

Споруджати

Споруджання

спор у дження (споруда)

Слова у стовпчику А різняться від слів у стовпчику Б двома рисами: наголосом і другим від кінця голосним звуком (звук А/Я у стовпчику А, звук Е у стовпчику Б). Це, сказати б, зовнішня різниця. Позатим, ці слова різняться і своїм значенням: стовпчик А містить слова, що відтворюють лише дію, а стовпчик Б — слова, що відтворюють наслідок дії, хоч можуть відтворювати і дію. Наведений взірець творення іменників від дієслів дуже продуктивний і раціонально виправданий: важко добачити якусь штучність в утворених цим способом формах.

Нашій мові постійно треба творити іменники наслідку дії, бо людство прогресує, і всяка дія неодмінно творила, творить і буде творити певний наслідок. Отже, потреба в іменниках наслідку дії ніколи не вичерпається. Тож і існування в мові відповідних моделів творення таких іменників дуже потрібне.

Українська мова широко використовувала і використовує модель творення "псевдоваріянтів". У мові існують цілі "сім'ї" псевдоваріянтів.

Наведу одну таку "сім'ю".

Дієслово

А. Іменник дії

Б. Іменник наслідку дії

Будувати

Будування

буд о вання (будова) (1)

Дарувати

Дарування

дар о ваний (дарунок)

Малювати

Малювання

маль о вання (малюнок)

Поховати

Поховання

пох о вання (могила)

Риштувати

Риштування

ришт о вання (підмостки коло будови)

Групувати

Угрупування

угруп о вання (група)

Цяцькувати