Джерела і визначення величини прибутку

• Джерелами формування загальної величини прибутку підприємства є: а) продаж (реалізація) продукції (послуг); б) про­даж непотрібного майна; в) позаопераційні (пасивні) операції.

• Прибуток від продажу продукції обчислюється як різниця між виторгом від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість й акцизного збору) та її повною собівартістю. У разі калькулювання продукції за неповними витратами цей вид при­бутку (П) визначається за формулою

де Впп—виторг від продажу продукції;

С рнв — собівартість реалізованої продукції за неповними витратами;

Внс— витрати, що не включаються у собівартість продукції, а відносяться на певний період.

• Прибуток від продажу майна включає прибуток від прода­жу основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств. Він визначається як різниця між ціною продажу і ба­лансовою (залишковою) вартістю об'єкта з урахуванням витрат на продаж (демонтаж, транспортування, оплата агентських послуг тощо).

• Прибуток від позареалізаційних операцій — це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в орен­ду (лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння боргови­ми зобов'язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо.

• Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1997) оподатковуваний прибуток (По) обчис­люється за формулою

де Дв—валовий дохід за певний період;

Вв —валові витрати за той самий період;

АВ — сума амортизаційних відрахувань від балансової вар­тості основних фондів і нематеріальних активів.

■ Напрямки використання одержаного прибутку.

Принципову схему використання прибутку підприємства показано на рис. 17.1.

Рис. 17.1. Загальна схема використання прибутку підприємства

Поділ прибутку на частини, що відображають конкретні на­прямки її використання:

1) прибуток, що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав і персоналу фірми за результатами роботи як заохочувальний захід, на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток);

2) прибуток, що залишається на підприємстві, є фінан­совим джерелом його розвитку і спрямовується в резервний та інвестиційний фонди (нерозподілений прибуток).

Конкретизація розподілу прибутку на акціонованих підприємствах. Головна особливість — власники акцій одер­жують частину корпоративного прибутку у вигляді дивідендів.

Величина останніх залежить від ухваленої дивідендної політики, основними варіантами якої є:

• виплата стабільних дивідендів на одному рівні;

• виплата дивідендів із щорічним певним зростанням;

• спрямування на дивіденди встановленої (нормативної) част­ки чистого прибутку;

• виплата дивідендів із залишку прибутку після фінансування інвестиційних потреб;

• виплата дивідендів не грошима, а додатково випущеними акціями підприємства.

Досвід діяльності зарубіжних фірм та вітчизняних підпри­ємств, що успішно працюють, свідчить, що частка дивідендних сум у чистому прибутку коливається в межах ЗО—70%.

17.3. Оцінка фінансово-економічної о стану підприємства (організації)