Обробка результатів геодезичних вимірювань

Обробка результатів вимірювань передбачає такі процеси:

- польові обчислення, включаючи контрольні;

- камеральну обробку і зрівнювальні обчислення.

Усі обчислення виконують у дві руки, якщо при роботах не використовувалися електронні геодезичні прилади та персональні комп'ютери.

Контрольні обчислення треба робити в процесі виконання робіт для встановлення точності вимірювань і відповідності їх вимогам діючих нормативних документів.

Математичну обробку геодезичних вимірювань треба робити в прийнятій проекції та системі координат і висот. Вона вміщує такі види робіт:

- складання схеми геодезичної мережі;

- підготовку та аналіз координат і висот вихідних пунктів з метою встановлення їх вірогідності і точності;

- переобчислення координат вихідних пунктів з однієї системи в іншу;

- перевірку і обробку журналів кутових і лінійних вимірювань, журналів нівелювання або їх результатів з реєстраторів чи накопичувачів інформації;

- перевірку і оформлення матеріалів визначення елементів приведення;

- складання зведень виміряних напрямків і кутів, зенітних відстаней;

- обчислення довжин ліній, з введенням поправок за приведення ліній на рівень моря і редукування на площину проекції Гаусса-Крюгера;

- обчислення кутових, полюсних, лінійних, координатних нев'язок;

- складання відомостей перевищень;

- обчислення наближених координат і висот геодезичних пунктів;

- контроль обчислення прив'язки стінних знаків до ходу полігонометрії;

- підготовку інформації для зрівнювання і зрівнювання мережі на ЕОМ;

- складання пояснювальної записки і звітної схеми;

- систематизацію матеріалів і підготовку їх до здачі.

При виборі нової місцевої системи координат осьовий меридіан треба вибирати з таким розрахунком, щоб він проходив по центральній частині або поблизу об'єкта (ділянки), при цьому поправки за редукування ліній і кутів на площину повинні бути у п'ять разів менше від помилок вимірювання. Також допускається використання компенсаційної системи (компенсують поправки за редукування ліній на площину і приведення їх до рівня моря).

На ділянках із значними висотами допускається відносити рівневу поверхню приведення до середнього рівня знімального об'єкта.

Середню квадратичну помилку виміряного кута у полігонах і замкнених ходах полігонометрії обчислюють за формулою:

,

а для мережі з вузловими пунктами, за відсутності замкнутих полігонів, mβ обчислюють за формулою:

,

де:

fβ - кутова нев'язка в полігоні або ході;

n - кількість виміряних кутів;

N - кількість полігонів або ходів;

k - кількість вузлових точок.

Примітка. Оскільки нев'язки полігонів між собою залежні, то приведені формули не досить ефективні. За малої кількості замкнутих ходів і полігонів (N=5) вони не відбивають фактичної точності вимірювання кута. У таких випадках оцінку точності виконують за матеріалами зрівнювання.

Для контролю обчислень користуються формулою:

,

де:

- сума квадратів кутових нев'язок (на всіх полігонах і ходах, що взяті для розрахунку);

[n] - сумарна кількість кутів, що брали участь у підрахунку величини.

Розходження значень mβ, що обчислені за основними і контрольними формулами, не повинні перевищувати 0.1''.

Вільні члени бічних і полюсних умов не повинні перевищувати ,
де: δ - зміна логарифмів синусів сполучних кутів трикутників при зміні кутів на 1'' в одиницях шостого знака; mβ - середня квадратична помилка виміряного кута для відповідного класу тріангуляції.

Для обчислення азимутальної умови в міській тріангуляції і полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів треба користуватися формулою:

,

де: mі - середня квадратична помилка вихідних азимутів; mц - помилка дирекційного кута, що виникає через помилку центрування і редукції у процесі прив'язки до нього (mц враховується при довжині сторони менше 2 км); n - кількість кутів при передачі азимута або кількість трикутників.