Календарі — місяцеслови — синаксарі

Зі списків мучеників, які були в різних Церквах, починає творитися церковний календар, себто список свят, укладений хро­нологічно. До найдавніших календарів належить календар Фурія Д. Філокала. Це властиво поганський календар на 352 рік, але він має також список 12 римських пап (від 252 до 352 років) із зазна­ченням дня їх похорону, а також список 22 римських і кількох немісцевих мучеників до 304 року.

Первісні календарі подавали тільки ім'я, день смерти і місце похорону. Пізніші календарі почали подавати дещо більше інфор­мації про мучеників. У Західній Церкві їх називали мартирологами, що означало мученикослови, а в грецькій Церкві — менологами, що означало місяцеслови, тобто списки місячних служб на честь святих. До найдавніших християнських місяцесловів належить Сирійський місяцеслов з 411 року.

Початкові календарі ще не мали святих на кожний день року. Повні календарі з іменами мучеників чи святих на кожний день з'являються досить пізно, у VІ-VІІ ст. на Заході, а на Сході ще пізніше. Приймаючи святу віру з Візантії, наші предки прийняли також і візантійський церковний календар святих.

Відколи Помісний Собор у Картагені (418 або 419) дозволив під час богослуження читати про муки мучеників у роковини їхньої смерти (кан. 54), відтоді — крім календарів і місяцесловів — на Заході і на Сході починають з'являтися збірники коротких життє­писів мучеників чи святих, укладені відповідно до днів церковного року для богослужбового вжитку. У Східній Церкві ті збірники від свого вступного слова, що значить по-грецьки "пролог", звуться Прологами, або Синаксарями, що означає збірники. У монастирях на щоденній утрені, на 6-ій пісні канона, читаються синаксарі тих святих, яких того дня Церква вшановує.

Від практики перших християн правити святу Літургію на гробах мучеників прийшов пізніше звичай на Сході і Заході, щоб при посвяченні церкви ставити на престолі мощі святих мучеників, і в той спосіб престол ставав наче гробом мученика. Цей повний символіки звичай став законом для цілої Церкви від Сьомого Все­ленського Собору (783).

Наш митрополит Андрей так говорить про значення культу святих мучеників для нас: "Культ мучеників виробляє в душах християн щось з того мужества й відваги, якої треба, щоб віддати життя за віру. До почитання мучеників легко спонукати вірних, коли будемо звертати їхню увагу на той правдивий скарб, що його має Церква, а через те і громада: тим скарбом є гріб мученика, а гробом мученика престол, посвячений архиєреєм... Гріб мученика є дійсно великим скарбом... Хто з великою вірою прибігає до мученика, той може за його заступництвом всього очікувати від

Бога" (Про почитання святих). Так, отже, скільки разів буваємо в церкві, ми знаходимося при гробі мучеників. Хай ця свідомість буде для нас заохоченням почитати і наслідувати святих мучеників у любові Бога та в цінуванні і практикуванні віри в нашому щоден­ному житті.

[011.jpg]