Деякі загальні висновки

1. Пропоновані законопроектом №9221 зміни та доповнення до КК вочевидь виходять за межі його назви: в Загальній частині КК вони стосуються таких інститутів, як класифікація злочинів за ступенем тяжкості, покарання та його види, призначення покарання, а в Особливій частині – поширюються не лише на статті розділу VІІ «Злочини у сфері господарської діяльності», а і на санкції ряду статей розділу ХVІІ «Злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг». Обґрунтованість зміни останніх викликає серйозні сумніви, оскільки з моменту набрання чинності Законом від 7 квітня 2011 р., яким ці статті були включені до КК, пройшло менше року і цей Закон був прийнятий з ініціативи Президента України.

2. Новели, що стосуються Загальної частини КК, змінюють окремі концептуальні засади у нормативному регулюванні зазначених вище інститутів, не забезпечуючи таким змінам необхідної системності і повноти. У разі прийняття таких новел перед правозастосовною практикою постане цілий ряд кримінально-правових ситуацій, які взагалі не матимуть нормативних орієнтирів для їх вирішення або ці орієнтири будуть неоднозначні чи суперечливі.

3. Два основні напрями гуманізації відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, що пропонуються законопроектом №9221 на рівні Особливої частини КК, – декриміналізація і пом’якшення караності – загалом видаються прийнятними. Однак їх конкретне втілення, на наш погляд, далеке від оптимального. Найбільш проблемними в цьому плані є в значній мірі «механічне» переведення декриміналізованих діянь у адміністративні правопорушення і поширення «нової ідеології» караності злочинів фактично лише на один розділ Особливої частини КК.

4. В цілому зміст законопроекту №9221 в частині внесення змін і доповнень до Кримінального кодексу України свідчить про недостатній рівень професіоналізму його розробників. Можливо на цей раз його проявлять народні депутати, відповідальні за підготовку законопроекту до другого читання.